РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОХІДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТА МЕХАНІЗМИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ
ХЕДЖУВАННЯ РИЗИКУ
2.1. Ідентифікація ризиків, що впливають на учасників міжнародних
валютно-фінансових ринків
Як вже говорилося в Розділі 1, головною причиною створення похідних фінансових
інструментів було бажання обмежити існуючі ринкові ризики, пов'язані з
діяльністю компаній або окремими видами активів і особливостями їх управління.
Перерозподіл ризиків (хеджування) і можливість високоприбуткових операцій –
класичні функції строкового ринку. Більш того, оптимальним є управління ризиком
шляхом його ідентифікації й оцінки з наступним вибором методу дії, виходячи з
наявності альтернативних сценаріїв розвитку подій [171].
У зв'язку з цим були ідентифіковані різні види ризиків, щоб за можливістю точно
протиставити їм адекватні похідні інструменти, якщо такі існують.
Більшість ризиків є загальними для більшості учасників міжнародних фінансових
ринків. Вони, як правило, поділяються на окремі великі групи:
Ринкові ризики;
Кредитні ризики;
Ризики ліквідності;
Операційні ризики;
Інші ризики.
Ринковий ризик - це ризик зміни значень параметрів ринку (таких як процентні
ставки, курси валют, ціни акцій чи товарів, кореляція між різними параметрами
ринку і мінливість (волатильність) цих параметрів, що можуть призвести до
можливих втрат) [166]. Ринковий ризик має макроекономічну природу, тобто
джерелами ринкових ризиків є макроекономічні показники фінансової системи, такі
як індекси фондових ринків, криві процентних ставок і т.д. Цей ризик на певний
момент є найкраще формалізованим. Його природа дозволяє будувати моделі, за
допомогою яких цей ризик можна кількісно виразити і досить ефективно оцінити.
Наприклад, позичальник на зовнішніх ринках піддається ризику зміни процентних
ставок, щодо яких розраховуються процентні виплати за кредитом/займом/випуском
облігацій. Для учасників фондового ринку цей ризик несе в собі можливість зміни
курсу акцій, і він може бути оцінений за допомогою прив'язки курсу акції до
деякого відомого фондового індексу (наприклад, за допомогою - моделі, де
параметр відображає рівень чутливості акції до індексу, і, як наслідок, її
ризикованість).
За допомогою строкових інструментів учасники фінансових ринків можуть
страхувати свої ринкові ризики, що виникають під час торгівлі/використанні
базовими активами, про що більш докладно буде сказано далі [159].
Основними видами ринкових ризиків є валютні ризики, процентні ризики і цінові
ризики.
Валютні ризики - це ризики втрат, пов'язані з несприятливою зміною курсів
валют. Крім цього, валютний ризик може бути предметом управління окремими
видами операцій, основною чи додатковою метою яких є одержання прибутку за
рахунок сприятливої зміни валютних курсів. У першу чергу до таких операцій
відносяться спекулятивні операції з валютою.
Джерелами валютних ризиків є поточні курси валют, а також (якщо це мається на
увазі обраним підходом) форвардні курси валют. У залежності від характеру і
причин валютні ризики можуть бути класифіковані таким чином: поточні валютні
ризики, ризики девальвації, ризики зміни системи валютного регулювання і
трансляційні ризики.
Поточні валютні ризики є ризиками змін валют з курсами, що плавають [77]. На
даний момент валютні курси більшості країн є такими, що плавають. Вони залежать
від макроекономічних і зовнішньоекономічних змін в країнах, де обертається
валюта, а також країн, що так чи інакше пов'язані міжнародними торговими або
валютно-фінансовими відносинами з певною країною або країнами. Такого роду
зміни валютних курсів легко піддаються дослідженню статистичними методами.
Відповідно оцінка такого роду ризиків може бути отримана за допомогою оцінок
волатильності.
Під ризиком девальвації валюти розуміється ризик різкого зниження курсу валюти
щодо інших валют. Яскравими прикладами девальвації валют слугують світові
фінансові кризи (наприклад, у Росії в 1998 році), коли валютні курси десятків
країн катастрофічно знизилися.
Хоча девальвація викликається макроекономічними факторами, безпосереднє
зниження курсу викликається рішенням відповідних органів у країні. Таким
рішенням може бути офіційне зниження керівництвом країни фіксованого курсу,
відмова від підтримки курсу валюти, відмова від прив'язки курсу валюти до валют
інших країн або до валютних кошиків. Можливість оцінки ризику девальвації
істотно залежить від того, у якій формі вона відбувається. Зниження
керівництвом країни фіксованого курсу може бути передбачене заздалегідь, проте
стихійна девальвація, викликана нездатністю регулюючих органів, підтримати
курс, складно піддається оцінці.
Ще одним видом валютних ризиків є ризики зміни системи валютного регулювання.
Такий ризик являє собою ризик втрат, викликаних змінами валютного режиму.
Прикладами такого роду змін можна назвати: перехід від фіксованого валютного
курсу до того, що плаває і навпаки, фіксація курсу деякої валюти щодо інших
валют або кошика валют; перехід до використання/відмови від використання
ринкових методів регулювання валютного курсу. У силу того, що девальвація
валюти, як правило, безпосередньо викликається зміною валютного регулювання,
ризик девальвації може розглядатися за такої позиції, як окремий випадок ризику
валютного регулювання.
Трансляційний валютний ризик - це розрахунковий, або балансовий, ризик. Його
джерелом є можливість невідповідності між активами і пасивами, вираженими у
валютах різних країн. При цьому важливо визначити, наскільки серйозною загрозою
є трансляційний ризик. Якщо компанія вважає, що він не має особливого значення,
то тоді немає необхідності хеджувати такий ризик. Н
- Київ+380960830922