Вы здесь

Творення іміджу телебачення України

Автор: 
Андрющенко Марія Юріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001557
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
ІМІДЖ українського ТЕЛЕБАЧЕННя
2.1. Особливості телевізійного іміджу
Телебачення як засіб комунікації створює свою реальність, яка стає фактом
суб’єктивної реальності людини і створює поза екраном телевізора комунікативний
простір, насичений інформацією, котра формує суспільну думку, робить людину
учасником подій. Водночас телебачення – це потужний і ефективний (з огляду на
масовість аудиторії) інструмент створення іміджу людини.
Імідж тієї чи іншої особи відображає сприйняття її іншими людьми. Саме імідж
телебачення є своєрідним віддзеркаленням особистості в очах людей з
довколишнього оточення. Імідж телевізійного ведучого, скажімо, складається з
певних комунікативних характеристик, з-поміж яких головними є ті, що
проявляються у комунікативному процесі. Насамперед, це комунікативні
властивості, виявлені тележурналістом стосовно співрозмовника, у діалозі
ведучого з комунікативним об’єктом, під час якого ведучий має виявити,
передусім, доброзичливість, тактовність, коректність. По-друге, це
індивідуальний стиль спілкування - ведення передачі, коли преференційними є
природність, невимушеність, розкутість манери ведучого. Далі – особистісні
прояви вдачі: талановитість, чарівність, вишуканість. Нарешті – зовнішні
атрибути: приємний і виразний голос, артикуляція, дикція, темпоритм,
жестикуляція, міміка обличчя [169, 136-137]. Отже, на імідж впливають як
особистісні характеристики, моральні якості та інтелектуальні здібності
тележурналіста, так і його оточення.
Імідж – емоційно забарвлений образ когось або чогось, що склався у масовій
свідомості чи в уяві окремого глядача і здатний вплинути на поведінку чи
уявлення людей. Певним іміджем може володіти політичний діяч, окрема професія,
ціла галузь, окремий товар тощо. Спорідненими з іміджем поняттями можуть бути
«думка», «враження», що склалося про людину, «авторитет» [208, 13].
Свідомість кожної людини різною мірою насичена життєвим особистим досвідом,
розмаїтою інформацією. Сприймаючи від тележурналіста нову інформацію про
довколишній світ, події та їх учасників, глядач співвідносить її з тим, що він
вже знає, і по-своєму інтерпретує цю інформацію.
Уявлення про реальний світ зберігаються у свідомості глядачів у вигляді
образів, котрі не завжди адекватно відображають дійсність, але водночас вони
значною мірою визначають поведінку людини. Саме цим можна пояснити, приміром,
напрями діяльності фахівців у галузі психології реклами, в тому числі й
телевізійної, та політичного маркетингу. Вони полягають у тому, що поведінкою
телереципієнта можна керувати, формуючи у його свідомості відповідні
образи-уявлення, підтримуючи стійкі асоціації щодо одних і затіняючи інші.
Стосовно політики, то в цій ділянці особливо важливі, насамперед, ті
образи-уявлення, котрі містять яскраво виражену соціо-політико-психологічну
настанову, що визначає належне ставлення громадян до відображеного явища, події
чи людини.
Саме образи-уявлення, соціальна установка, ціннісний стереотип, символ широко
використовують засоби масової інформації, що формують імідж. Більшість людей у
процесі сприйняття інших осіб спираються на складені в соціумі соціальні
стереотипи. Наприклад, гарний зовнішній вигляд службовця, що включає в себе
строгий костюм, білосніжну сорочку та зі смаком підібрану краватку, модну
акуратну зачіску в чоловіків і строгу і водночас елегантну сукню й відповідну
зачісу у жінок, позитивно сприймаються більшістю людей. Цей набір О.Кириченко
відносить до методу «позитивної соціальної установки», до якого повинен
вдаватися іміджмейкер, що формує презентабельний вигляд своїх клієнтів [136,
166]. Стереотип як явище соціальне – це стійкі форми сприйняття й оцінки
соціальних об’єктів та явищ, нормативні утворення групової та суспільної
свідомості. У непрямому сенсі – це ще й штамп, думка, уявлення (позитивне або
негативне), які формують імідж [136, 167]. Водночас, як вважає В.Шепель, імідж
це не так психологічний засіб досягнення якихось прагматичних цілей, як етична
змістовність особистості, котра зовні репрезентована відповідними засобами
[275,14].
Формування іміджу відбувається і стихійно, і в результаті роботи фахівців у
галузі політичної психології, психології реклами, маркетингу,
телеіміджмейкерства. Найефективніший шлях створення іміджу – це використання
засобів масової комунікації: кіно, телебачення, радіо, преси. Імідж
віддзеркалює соціальні сподівання певних груп населення, тому його наявність
може у багатьох випадках забезпечити суб’єктові успіх у тій чи іншій галузі, а
також серед тієї чи іншої аудиторії.
В сучасній американській та англійській літературі слово «імідж» нерідко
вживається в суто специфічному значенні в парі зі словом «створення»: image
-building. Це словосполучення означає процес створення іміджів, що
використовуються різноманітними інституціями для формування установок масової
свідомості.
За допомогою образу-іміджу виконавець, у нашому випадку ведучий телепрограми,
взаємодіє з аудиторією, оцінює і формує ставлення до неї, як оцінюють нового
знайомого, співвідносячи його з іншими людьми. Рон Полборн, американський
теоретик-іміджолог, навів цікавий перелік тих результатів, заради яких
створюється імідж-образ. Він слугує засобом:
– уніфікації, коли люди вже не діляться на класи, соціальні групи, а
поділяються на основі ставлення їх до тих чи інших образів. У результаті немає
ані селян, ані робітників, а є уболівальники тих чи інших команд, прихильники
поп-груп тощо;
– певної метамови, за допомогою якої аудиторія хоче розмовляти зі