Вы здесь

Розвиток господарських систем в умовах ринкової трансформації (проблеми ефективності державного регулювання).

Автор: 
Третяк Галина Степанівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U002903
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАКРОЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ПРОЦЕСІВ РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ
У попередньому розділі дисертаційного дослідження ефективність регулювання і дерегулювання аналізувалася переважно на матеріалі індивідуальних економічних систем безвідносно до рівня їх функціонування (мікро-, мезо-, чи макроекономічного). Таке дослідження виступає теоретико-методологічною основою мікро- і макроекономічного аналізу регулятивних та дерегулятивних проблем. Здійснений у попередньому розділі аналіз указаних проблем можна кваліфікувати як загальний, оскільки його наслідком є формування загальної дерегулятивної теорії як складової частини загальної економічної теорії.
У другому розділі дисертаційного дослідження ми винесену в заголовок дисертаційного дослідження проблему будемо аналізувати не на загальному, а на спеціальному рівні, тобто результативність регулювання (дерегулювання) нами буде аналізуватися не з позицій абстрактних індивідуальних економічних систем, а з позицій макроекономічного рівня функціонування національної економіки. Основне завдання цього розділу - з'ясувати як, якою мірою дерегулювання впливає на ефективність функціонування національної макроекономічної системи загалом; по-друге, як дерегулювання індивідуальних систем відображається на макроекономічному дерегулятивному ефекті - підвищує, залишає незмінним, чи знижує його. Такий аналіз є вищим, складнішим, ніж попередній, здійснений в першому розділі дисертаційного дослідження. Якщо теорію дерегулювання окремих (індивідуальних) економічних систем можна вважати як елементарну, то дослідження дерегуляційних проблем з позицій їх впливу на ефективність функціонування національної економіки загалом - як вищу дерегулятивну теорію. Перша теорія має загальний характер і виступає методологічною (теоретико-методологічною) основою подальшого, спеціального аналізу дерегулятивних проблем, друга має спеціальний характер і її теоретико-методологічної основою повинна виступати власне загальна (тобто елементарна) дерегулятивна теорія. Після зазначених вище зауважень методологічного характеру перейдемо до аналізу ефективності дерегулювання макроекономічних систем.

2.1. Номінальна і реальна ефективність дерегулювання
макроекономічних систем
Аналізуючи економічні ефекти дерегулювання тих чи інших економічних систем, варто виокремити також реальний і номінальний їх вплив і відповідно визначити їх величину. Номінально (тобто фактично, на даний момент часу і в єдності з дією інших факторів) вплив дерегулювання на сучасну національну макроекономічну систему є тільки негативним: тотальне дерегулювання спричинило як зменшення обсягів виробництва, так і зростання рівня економічних витрат, хоча саме в економічних витратах повинен полягати його позитивний вплив. Однак цей негативний економічний ефект дерегулювання є не стільки власне ефектом дерегулювання, скільки ефектом детенсифікації економічних процесів. Інакше кажучи, процеси детенсифікації посилюють негативний економічний ефект дерегулювання і створюють ілюзію, що ці процеси чіткого позитивного впливу на функціонування економіки не спричиняють.
Однак реально дерегулювання економічних процесів може впливати на функціонування тієї чи іншої економічної системи чи національної макроекономічної системи в цілому як позитивно, так і негативно. Позитивно воно впливає (має позитивні економічні ефекти) лише до певного рівня свого розвитку, за яким цей вплив спочатку стає нульовим, а потім негативним (від'ємним). Завдання економічної теорії (економічної науки) якраз і полягає в тому, щоб виявити, в якому діапазоні дерегулювання володіє позитивним впливом, має позитивні економічні ефекти, а в якому - негативним впливом, має, відповідно, негативні економічні ефекти [ 10; 11, с. 95; 12, с. 35-37; 20, с. 38-45 ].
При аналізі зазначених вище проблем варто усвідомити, що закономірною для української дійсності є визначальна роль процесів, пов'язаних із становленням системи управління на державному рівні. Готовність входження до ринкової економіки може бути забезпечена об'єктивними реаліями, висловленими через кінцеві параметри держави як макроекономічного утворення. Відповідно до діалектичних законів, розвиток макросистеми спрямований або на нарощування характеристик, або на зниження досягнутих параметрів. При цьому порушується внутрішня динамічна рівновага макросистеми і, як наслідок, посилюється чи послаблюється її цілісність, вказуючи напрям еволюційного розвитку чи деградації. Вплив механізму регулювання та дерегулювання на цей процес повинен мати творчий характер, спрямований на зростання результуючого тренду.
Постановка зазначених питань у контексті пошуку принципового підходу до розподілу факторів виробництва, державного контролю у сфері кредитної політики призводить до суперечливих висновків: від необхідності жорсткого державного регулювання до повного невтручання в стихійний ринковий вплив. Реалізація підходів, що ґрунтуються на полярно протилежних висновках, припускає застосування відповідних механізмів регулювання та дерегулювання.
Ідеологія "тоталітарного управління" зародилася в межах незрілого капіталістичного ладу, теоретиків якого лякала хаотична невизначеність ринку. Однак спроба на практиці цілком усунути ринковий хаос призвела до появи хаосу іншого роду. Наслідки природної трансформації керованої системи у вигляді зміни її розмірів, масштабів, міри складності та детермінантності щодо керуючої не включаються до звітної інформації як незаплановані й такі, що не спостерігаються, тому тривалий час залишаються непоміченими. Підпорядкованість керуючої системи винятково нею поставленим цілям призводить до такого стану, коли суб'єкт управління втрачає момент виходу з-під контролю змін у стані об'єкта управління.
Руйнуванню цілісності системи сприяють не тільки діалектичні зміни в керованій складовій, а й вплив навколишнього середовища, стихійний характер якого при жорсткому механізмі управління ігнорується. Об'єктивні зміни в кер