Ви є тут

Управління процесом адаптації підприємства до ринкових умов господарювання

Автор: 
Грибик Ігор Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U000185
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ДО РИНКОВИХ УМОВ
ГОСПОДАРЮВАННЯ
2.1. Оцінка стану та тенденцій процесу адаптації підприємств України до ринку
на сучасному етапі господарювання
Результати процесу адаптації підприємств України до ринку необхідно оцінювати
як за основними економічними критеріями, такими як збереження і збільшення
обсягів діяльності, чисельності працівників, посилення позиції на основних
ринках, так і за показниками зміни основних складових управління, регламентів
відносин керівництва і підлеглих, власників та найманих менеджерів і т.п. Проте
до цього часу ще не створено достатньо повних методичних підходів до оцінки
стану адаптації підприємств до змін зовнішнього середовища. Недостатньо
узагальнено й досвід практичної діяльності підприємств стосовно адаптації до
змін [5, 13, 68]. На наш погляд, при оцінці стану та тенденцій процесу
адаптації підприємств потрібно враховувати диференційовано стан адаптації
активних і пасивних елементів, виходячи з їх ролі у формуванні адаптаційного
потенціалу.
За час ринкової перебудови економіки України підприємства не змогли швидко
переорієнтувати той великий виробничий і науково-технічний потенціали, які
залишилися після розпаду імперії і не задовольняли сучасних потреб суспільства.
До цього часу не існує чітких методичних підходів до оцінки адаптаційних
можливостей підприємств, які їх визначають. Можливо тому досить часто
промислові підприємства залишаються і сьогодні без науково-технічного
забезпечення, з високим рівнем горизонтальної інтеграції, коопераційними
зв'язками, які координуються неринковими методами. В умовах централізованого
управління економікою в Україні було лише 30% закінченої продукції, решту
становили комплектуючі вироби. Це вимагало значного апарату управління,
знижувало конкурентоспроможність підприємств [70].
Неодноразово реформованим органам галузевого управління промисловістю навіть
зараз бракує професіоналізму та знань як в предметній галузі, так і в
регулюванні процесів адаптації підприємств до ринку, про що свідчать
відсутність достатньо обґрунтованих пріоритетів та програми розвитку
промисловості. Суто ринкові регулятори не можуть допомогти швидко перебудувати
економіку і досягти процвітання. Проте процес ринкової перебудови й сьогодні
залишається слабокерованим з не визначеними чітко якісними і кількісними
пріоритетами. Зміни форм власності не супроводжувались чітким регламентуванням
прав, обов'язків та відповідальності нових власників та керівників всіх рівнів
– від технічного до інституційного, чим і пояснюється така кількість судових
справ з відновлення прав власності сьогодні [23, 55]. Спад економіки
продовжувався до 2000 року, але навіть із початком зростання процес адаптації
підприємств до змін умов господарювання все ще залишається слабокерованим.
Найбільш невдало адаптуються до змін зовнішнього середовища підприємства
державної форми власності, де все ще існують значні проблеми з встановлення
пріоритетів діяльності, дотримання регламентів контролю за їх реалізацією на
всіх рівнях управління [105].
Про стан процесу адаптації промислових підприємств України можна було б судити
як за змінами обсягів виробництва у галузевому розрізі, так і на основі
інформації по динаміку виробництва окремих підприємств. Проте не можна ні
пояснити, ні зрозуміти причини, через які Держкомстатистики "закрив" інформацію
про результати діяльності підприємств, особливо приватизованих. Адже у
розвинених країнах ця інформація вважається публічною. Часто публікується ця
інформація і у нашій пресі при оголошенні про збори акціонерів, але системно у
статистичних збірниках її не наведено.
Як зазначалося вище, до 2000 року зміна динаміки обсягів виробництва в Україні
мала негативні тенденції за більшістю підприємств та галузей промисловості. У
табл. 2.1 наведено дані про зміну галузевої структури Львівщини за 1990 – 2004
рр., тобто за 10 останніх повних років.
Таблиця 2.1
Зміна галузевої структури промисловості
Львівщини за 1990 – 2004 рр., %
Види діяльності
Роки
1990
1995
2000
2001
2002
2003
2004
Хімічна
та нафтохімічна
4,7
19,2
16,5
7,8
8,7
8,2
6,8
Машинобудування і металообробка
41,5
19,9
14,7
14,5*
12,7
11,8
15,1
Деревообробка і целюлозно-паперова
4,6
6,6
8,3
9,8**
11,8
11,1
11,0
Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів
(будматеріалів, скловиробів)
3,2
6,2
5,0
6,2
6,7
6,1
6,5
Легка
промисловість
12,5
4,1
5,0
4,5
4,2
4,2
4,8
Харчова
промисловість
17,7
24,0
30,6
29,3
27,9
25,3
23,3
Загальний обсяг із наведених вище
84,2
80
80,1
72,1
72
66,7
67,5
Інші промислові виробництва
15,8
20
19,9
27,9
28
33,3
32,5
Примітка: * - та металургія з 2001р.
** - поліграфічна промисловість та видавнича справа з 2001р.
У табл. 2.2 наведено дані про зміну обсягів виробництва найбільшими
підприємствами Львівщини за 1995–2004 рр.
Наведені дані свідчать про наслідки процесу адаптації обсягів діяльності
галузей промисловості і підприємств Львівщини лише у кількісному вимірі. Проте,
крім кількісних аспектів процесу адаптації, необхідно оцінити й якісні його
характеристики, зокрема трансформацію взаємовідносин керівництва і персоналу,
взаємодії організаційних елементів по вертикалі і горизонталі, зміни в
організаційній культурі.
Результати адаптації обсягів діяльності підприємств України до ринку у перше
десятиріччя її ринкового реформування характеризувались значним падінням
виробництва та кризовими явищами у розвитку окремих підприємств і цілих
галузей.
Таблиця 2.2
Результати процесу адаптації найбільших під