РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ В ГАЛУЗІ
КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
2.1. Аналіз організації та методики обліку основних засобів на державних
підприємствах галузі культури
Формування облікової політики відносно основних засобів є дуже важливим етапом
облікової роботи та має управлінський аспект. Основним документом, який регулює
ведення облікової політики на будь-якому підприємстві, є Закон №996 [139].
Відповідно до нього облікова політика – це сукупність принципів, методів і
процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової
звітності. Поряд із цим слід зазначити, що нормативно питання ведення облікової
політики підприємствами України недостатньо чітко врегульовано. Це пов?язано з
відсутністю, на відміну від міжнародних стандартів, стандарту, присвяченого
обліковій політиці підприємств. При формуванні облікової політики до основних
засобів існують обмеження та критерії, що визначають її оптимізацію (рис.
2.1).
На формування облікової політики підприємства впливають як зовнішні, які
формуються на рівні управління державою (державне податкове регулювання,
нормативне забезпечення обліку основних засобів), так і внутрішні чинники, які
формуються на рівні економіки підприємства (організація
внутрішньогосподарського (управлінського) обліку). Проблеми формування
державної політики обліку основних засобів були висвітлені в попередньому
розділі, тому тут розглядатимуться питання, пов?язані з організацією облікової
політики основних засобів безпосередньо на окремому підприємстві.
Рис. 2.1. Обмеження та критерій формування облікової політики до основних
засобів
Основним документом, який регулює облік на підприємстві, є внутрішній наказ
про облікову політику. Єдиної типової форми наказу не існує, тому кожне
підприємство самостійно, виходячи з пріоритетності та важливості висвітлення
окремих питань, формує його зміст.
Аналіз наказів про облікову політику в частині обліку основних засобів, якими
керуються національні театри, дав змогу встановити, що:
1) накази були затверджені протягом 2000 року та в подальшому не
переглядалися;
2) категорія «основні засоби» визначається відповідно до вимог П(С)БО 7
«Основні засоби»;
3) для визначення сум амортизаційних відрахувань звітного періоду
застосовуються норми амортизації, передбачені податковим законодавством;
4) первісна оцінка об?єкта основних засобів здійснюється за собівартістю
згідно із П(С)БО 7 «Основні засоби»;
5) ліквідаційна вартість основних засобів та строк корисного використання не
приймаються.
Тільки в наказі про облікову політику Національного академічного театру
російської драми імені. Лесі Українки зазначено, що « для визнання основних
засобів, визначення строку їх корисного використання, ліквідаційної вартості,
вибору методу нарахування амортизації при їх придбанні та експлуатації
створюється комісія». Однак на практиці цей пункт не виконується. Аналіз
документів свідчить, що театрами регламентовано лише частину обліку основних
засобів. Крім того до висвітлення окремих питань, таких як амортизація основних
засобів, встановлення ліквідаційної вартості, театри підійшли формально, не
використовуючи всіх можливостей наданих чинним законодавством для максимізації
економічної вигоди від використання та обліку основних засобів. Критична оцінка
цих моментів буде подана в наступних пунктах цього розділу. Доцільним є
передбачення в наказі про облікову політику – переліку первинних документів з
обліку основних засобів та графіку їх документообороту; діапазону строків
корисного використання основних засобів; методів та порядку нарахування
амортизації основних засобів; переліку субрахунків та аналітичних рахунків,
необхідних для організації аналітичного обліку основних засобів; порядку
оцінки основних засобів та визначення ліквідаційної вартості; списку осіб, які
б відповідали за збереження основних засобів; переліку орендованих основних
засобів.
У театрах облік основних засобів як в синтетичному, так і в аналітичному
розрізі організується в бухгалтерії інвентарними обўєктами та місцями
знаходження основних засобів, тобто в розрізі матеріально-підповідальних осіб.
Основні засоби закріплюються за матеріально-відповідальними особами, з якими
оформлюються договори про матеріальну відповідальність.
Обліковою одиницею основних засобів є інвентарний обўєкт. Під інвентарним
обўєктом розуміють закінчений виробництвом предмет або комплекс предметів, що
виконують певну функцію.
З метою полегшення техніки обліку та організації дієвого контролю за рухом і
збереженням основних засобів кожному інвентарному обўєкту незалежно від того
перебуває він в експлуатації чи в запасі, присвоюється інвентарний номер, –
тобто його шифр, що закріплюється за ним на весь час його існування.
У театрах привласнення інвентарних номерів відбувається у такий спосіб:
інвентарний номер має вісім номерів, перші три знаки означають номер
субрахунку, четвертий – підгрупу, а останні чотири знаки – порядковий номер
предмета в підгрупі. Для тих субрахунків, в яких підгрупи не виділені,
четвертий знак позначається нулем. Таке шифрування номерів не містить повної
інформації, необхідної бухгалтеру для обліку основних засобів. Тому для
полегшення отримання інформації необхідної для потреб податкового обліку
доцільно було б передбачити в інвентарному номері основного засобу місце для
визначення балансової групи основних фондів. У тому разі, якщо основний засіб
не належить до основних фондів, його необхідно познач