Розділ 2
Сучасний стан та тенденції розвитку зернового господарства в Україні
2.1. Стан та перспективи розвитку світового ринку зерна
Ще п’ять років тому світовий ринок зерна був ринком споживачів: країни
імпортери диктували ціни і нав’язували свої правила гри, а чотири найбільших
експортери - США, Канада, Аргентина та Австралія вступали в жорстку
конкуренцію, намагаючись збути надлишки своєї продукції. З тих пір ситуація
кардинально змінилася на протилежну. Із рис. 2.1. бачимо, що світове валове
виробництво пшениці за останні сім років знизилось на 10,20%, або із 609,20
млн. т. в 1997/98 М.Р*
[* - маркетинговий рік]. до 547,00 млн. т. в 2003/04 М.Р. [52].
Це підтверджують і дані FAS USDA, за оцінками якої рівень світового виробництва
в 1999/2000 М.Р. складав 585,34 та впав до 548,24 млн. т. в 2003/2004 М.Р.
[53]. Спад був неухильним і стабільним протягом усього досліджуваного періоду і
за прогнозами продовжуватиметься і надалі по цілому ряду причин. Однією із
головних причин є загальний спад виробництва зерна (у т. ч. пшениці, рису,
кукурудзи) у Китаї, що знизилося із 380-390 млн. наприкінці 90-х рр. до 322
млн. т у 2003р. Цей спад у 70 млн. т. перевищує обсяг річного валового
виробництва Канади [54]! За оцінкою директора Інституту політики Землі Лестера
Брауна, спад виробництва у Китаї відбувся через значне скорочення посівних площ
із 90 млн. га. в 1998 до 76 млн. га. у 2003 р. врезультаті виснаження запасів
іригаційної води та спустошення земель. Щорічно пустеля Гобі забирає близько
6400 км2 площі.
Другою не менш важливою причиною падіння виробництва зерна у світі є глобальне
потепління. За дослідженнями вчених Міжнародного інституту дослідження рису
підвищення середньої температури протягом сезону вирощування на 1 С° понад
оптимальний рівень внаслідок потепління, призводить до падіння урожайності
зернових культур на десять відсотків. Починаючи із 1970 р. середня річна
температура зросла на 0,6 С°.
Третя причина падіння обсягів виробництва відома в економічній науці як
“японський синдром”, який був вперше досліджений Лестером Брауном. [55] Вчений
помітив, що врезультаті швидкої урбанізації густонаселених країн відбувається
три речі: рівень споживання зерна різко зростає, доходи зростають, а обсяги
виробництва зерна падають. Це відбувається тому, що велика частина посівних
площ починає використовуватися для промислових потреб, а робоча сила мігрує із
сільської місцевості до міст. З ростом доходів підвищується попит на овочі та
фрукти, тому частка земель під багаторічними насадженнями збільшується за
рахунок орних земель.
Рівень валового світового споживання пшениці протягом останніх семи років був
досить стабільним і коливався в основному в межах 582,22-597,29 млн. т. в
1997/98-2003/2004 М.Р. [53]. В майбутньому цей показник однозначно зростатиме
за рахунок щорічного приросту населення планети. І хоча темп приросту населення
становить 1,2%, у абсолютному значенні це складає плюс 74 млн. чол. кожного
року! При такій тенденції до 2050 р. на Землі проживатиме 9 млрд. чол.
Економічний ріст і розвиток країн, особливо Китаю та Індії, призведе до
збільшення доходів населення. Це дозволить населенню піднятися на вищий рівень
у ланці харчування, збільшивши споживання м’яса свинини, птиці, яєць, молока,
та інших продуктів тваринництва. Таким чином обсяги споживання кормового зерна
також зростуть.
У довгостроковому періоді падіння обсягів світової пропозиції та зростання
обсягів світового попиту та доходів населення повинно призвести до підвищення
світової ціни на зерно.
Протягом останніх семи років покриття від’ємної різниці між валовим світовим
споживанням та виробництвом відбувалось за рахунок світових запасів, що
призвело до їхнього скорочення з 171,40 млн. т. в 1997/98 М.Р. до 129,01 млн.
т. в 2003/04 М.Р. [53].
Обсяги світової торгівлі показують, скільки пшениці було експортовано одними
та, відповідно, імпортовано іншими країнами за певний проміжок часу, як правило
за маркетинговий рік. За останні сім років річні обсяги світової торгівлі
коливалися у межах 95-112 млн. т. [53]. Виходячи з цього, можемо стверджувати,
що Україна не є, і за роки незалежності ще не була, великим експортером
пшениці, а відтак не здатна суттєво вплинути на світову ціну, змінюючи обсяги
свого виробництва. У 2002/03 М.Р. Україна експортувала максимальну кількість
пшениці – 6,5 млн. т. [56], що становило лише 6% від обсягу світової торгівлі.
Починаючи із 1991 р. якість вирощуваної в Україні пшениці суттєво погіршилась.
Обсяги виробництва пшениці продовольчої якості в певні роки - 1997/98, 1999/00
та 2000/01 М.Р., були недостатніми для задоволення власних потреб, що призвело
до її імпорту. Наприклад, у 1999/00 М.Р. було імпортовано 370 тис. т. пшениці
продовольчої якості, а експортовано 1870 тис. т. пшениці фуражної якості.
Посилаючись на вище викладену інформацію, можемо стверджувати, що Україна є
експортером пшениці здебільшого фуражної якості. Ці дані підтверджені USDA
[57], згідно з якими в 2001/02 М.Р. Україна експортувала 5,3 млн. т. пшениці із
середнім вмістом білку на рівні 11,5% (базис сухої речовини) із показником
натури 79 гр./л. Ці показники відповідають пшениці четвертого класу та нижче.
У таб. 2.1. представлено в порядку спадання сім найбільших у світі виробників,
споживачів, імпортерів та експортерів пшениці. Дані зведені за період з 1999/00
по 2003/04 М.Р. і представлені в процентному співвідношенні відповідно до
світових обсягів споживання, виробництва експорту та імпорту за вказаний
період.
Таблиця 2.1.
Сім найбільших світових виробників, споживачів, експортерів та імпортерів
пшениці в 19