Ви є тут

Клініко-біохімічна оцінка застосування препарату контрикал в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень з супутнім хронічним бронхітом

Автор: 
Подгаєвський Святослав Георгійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U001707
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ, методИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Експериментальні дослідження
Експеримент проведений на 100 гвінейських свинках, які були отримані з
Центрального розплідника АМН (колишнього СРСР) і утримувались у стандартних
умовах на нормованому харчуванні. Тварини, що були залучені до дослідження,
мали однакову масу тіла і усі були туберкулінонегативними.
Зараження гвінейських свинок проводили лабораторним штамом мікобактерій
туберкульозу (МБТ) H37Rv наступним чином: після двохтижневого культивування на
щільному поживному середовищі Левенштейна-Иенсена МБТ знімалися, підсушувалися
на фільтрувальному папері, зважувалися на торсіоних терезах, розтиралися у
ступці з фізіологічним розчином хлориду натрію. При цьому МБТ емульгувалися
так, щоб у 0,5 мл містилася інфікуюча доза (0,01 мг сухої речовини), яка
вводилася підшкірно в пахову область тварини.
Забій гвінейських свинок проводили шляхом викликання повітряної емболії із
знекровленням, дотримуючись відповідних вимог [46].
Ступінь ураження туберкульозом внутрішніх органів і пахових лімфатичних вузлів
у гвінейських свинок оцінювали макроскопічно за методикою К.Ф. Чернушенко і
співавт. [135] , згідно якої з 100 балів максимального ураження 40 складали
ураження легень, 24 - селезінки, 28 - печінки, 8 - зміни у пахових лімфатичних
вузлах та у місті підшкірного зараження.
За допомогою загальноприйнятих [46] гістологічних методик проведені
патоморфологічні дослідження тканин легень експериментальних тварин. Тканини
легень фіксували у нейтральному розчині формаліну, заключали у парафінові
блоки, різали, отримані зрізи забарвлювали гематоксилін-еозином та за методом
Ван-Гізон. При мікроскопічному дослідженні, крім світлової, використовували
поляризаційну мікроскопію.
Препарати, забарвлені гематоксилін-еозином, надали змоги отримати загальну
характеристику туберкульозного процесу;
Забарвлені за методом Ван-Гізон, вони дозволили дослідити волокнисті структури
як у вогнищах специфічного ураження, так і у тканинах міжальвеолярних
перегородок.
При вивчені патоморфологічного матеріалу звернена особлива увага на такі
морфологічні показники:
1) розмір, форму, клітинний склад туберкульозної гранульоми, присутність у ній
казеозного некрозу;
2) вираженість лімфоїдної реакції, оскільки лімфонодулі і дифузна лімфоїдна
тканина є важливим джерелом елементів захисту органів дихання [29];
3) наявність волокнистих структур, розподіл набряку і повітрянності в тканинах
легені.
Загальну антитриптичну активність сироватки крові (ОААСК) визначили у 88
гвінейських свинок за методикою, яка грунтується на дослідженні ступеня
гальмування активності трипсину сироватки крові [17].
Хід визначення.
До 0,2 мл розведеної у 100 разів сироватки крові (кількість її може варіювати в
залежності від вмісту інгібіторів від 0,2 до 0,6 мл) додають 0,2 мл ферменту
(12,5 мкг). Для утворення комплексу Фермент-інгібітор реакційну суміш
витримують при температурі + 20 °С впродовж 15 хв; потім доводять об'єм проби
до 1 мл медіналовим буфером, до суміші додають 1 мл розчину казеїну, інкубують
20 хв при температурі + 35 °С. Реакцію зупиняють додаванням 3 мл 5 % розчину
трихлороцтової кислоти. Контрольні проби відрізняються від дослідних тим, що
кислоту вносять перед додаванням казеїну. В прозорому фільтраті, який отриманий
при центрифугуванні впродовж 30 хв при 3000 об/хв, визначають оптичну щільність
продуктів розпаду казеїну, проводячи фотометрію у спектрофотометрі дослідної
проби у порівнянні із контрольною при довжині хвилі 280 нм. Кількість ферменту,
що зосталася після зв'язування з інгібітором, розраховують за калібрувальною
кривою, складеною за кристалічному трипсину. За різницею між кількістю доданого
ферменту і такого, що залишився після інкубації з сироваткою крові, визначають
кількість трипсину, який зв’язаний з інгібіторами. Пряма залежність між
кількістю сироватки і ступенем інактивації ферменту спостерігається до 70 %
пригнічення.
Для побудови калібрувального графіка до проб вводили відому кількість трипсину
(від 1 до 12,5 мкг) і за вищенаведеним способом визначали оптичну щільність
проб після розщеплення трипсином казеїну. На осі абсцис відкладали кількість
трипсину у пробі, а на осі ординат - відповідну оптичну щільність проб при
довжині хвилі 280 нм.
Антитриптичну активність виражають у грамах інактивованого трипсину у 1 л
цільної сироватки.
2.2. Клінічна характеристика хворих
Під наглядом знаходилось 165 чоловік, з них 145 хворих на активний туберкульоз
легень із супутнім ХБ і 20 з ХОЗЛ та залишковими неактивними змінами після
перенесеного туберкульозу. Переважна більшість пацієнтів (146) знаходилась на
лікуванні у відділенні фтизіопульмонології Інституту фтизіатрії і пульмонології
ім. Ф.Г. Яновського АМН України, частина (19) лікувалася і спостерігалася
амбулаторно.
У відповідності з поставленими задачами усі хворі були підрозділені на 2 групи:
основну (85) і контрольну (80). До основної групи надійшли хворі, що одержували
повноцінну хіміотерапію, в комплексному лікуванні яких застосовувався
контрикал: з них - 42 з вперше виявленим туберкульозом і рецидивом, 32 - з
хронічним перебігом процесу, у 11 хворих с ХОЗЛ спостерігалися залишкові
неактивні зміни після раніше перенесеного туберкульозу легень. У контрольній
групі, яка складалася з 39 вперше виявлених хворих і хворих з рецидивами
туберкульозного процесу та 32 з хронічними формами туберкульозу, а також 9 з
ХОЗЛ й залишковими неактивними змінами після перенесеного туберкульозу,
одержували повноцінну хіміотерапію з приводу основного захворювання, а при
супутньому ХБ - медикаментозне лікування у