РОЗДІЛ 2
ВНЕСОК ТРУДІВНИКІВ ДОНБАСУ В ОБОРОННИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЇНИ (ЧЕРВЕНЬ 1941 -
ВЕРЕСЕНЬ 1943 РР.)
2.1. Перебудова народного господарства регіону на воєнний лад: завдання,
проблеми та шляхи вирішення
Велика Вітчизняна війна це одна з найтрагічніших подій у світовій історії,
будь-коли пережитих людством, що була не тільки запеклою збройною боротьбою
багатомільйонних армій, а й рішучим протиборством держав і народів в
економічній, ідейно-політичній, дипломатичній та інших сферах. Досвід історії
свідчить, що долю війни, врешті-решт вирішує народ. Перемога чи поразка
залежить від співвідношення сил і, водночас, багато в чому від характеру і мети
війни, системи влади, державного устрою. Сюди варто віднести і рівень
свідомості народу, його організованість і патріотизм, що виявляється у любові
до рідної землі, готовності до самопожертви в ім’я Батьківщини, упевненості в
розгромі ворога.
Найбільші жертви на вівтар перемоги поклали народи колишнього Радянського
Союзу, у тому числі України та Донбасу. Вони виявляли мужність та відвагу не
лише на фронтах, а й натхненно працюючи на шахтах, заводах і колгоспних полях
задля наближення перемоги над ворогом.
Завдяки безприкладному героїзму трудівників Донбасу, починаючи з перших днів
війни, на воєнні рейки прискореними темпами перебудовувалися промисловість,
транспорт, сільське господарство, що уможливило ще до тимчасової окупації
території Донбасу дати фронту багато необхідної для нього продукції.
Донбас був центром економічного потенціалу СРСР як у довоєнний період, так і
під час війни. Доцільно зазначити, що напередодні війни Донбас давав майже 60%
всього видобутку вугілля і більше трьох чвертей коксівного вугілля. На
донецькому вугіллю працювали половина металургійних заводів, 60 % залізничних
доріг, ѕ хімічних підприємств, ѕ теплоелектростанцій держави. Металурги Донбасу
виплавляли приблизно 30% чавуна і 20% сталі. Така картина спостерігалася не
лише на промислових виробництвах, а й у сільському господарстві. Про це
говорять такі дані: на початку 1941 р. у Ворошиловградській області
нараховувалося 1 тис. 075 колгоспів, 110 радгоспів, 51 машинно-тракторна
станція, 52 машинно-тракторні майстерні. У кожному колгоспі було пересічно по
три тваринницькі ферми. Сільське господарство області налічувало
122,6 тис. коней, 195 тис. волів, 360 тис. великої рогатої худоби,
344,3 тис. овець і кіз, 301,9 тис. свиней [1].
Наочним прикладом досягнень краю можуть слугувати навіть показники виробництва
з місцевої сировини товарів широкого вжитку та харчування в Сталінській області
за I квартал 1941 р. (див. Додаток А.2).
Наведені дані дають пояснення, чому саме Донбас у планах нацистів він став
головним об’єктом захоплення: задля поповнення власних запасів та використання
природних ресурсів для потреб армії.
Початок війни докорінним чином змінив життєвий устрій трудівників Донбасу,
основним завданням яких стала перебудова народного господарства для всебічної
допомоги фронту.
Ще до війни в державі були встановлені жорсткі адміністративні методи
врядування, хоча офіційна радянська пропаганда подавала їх як ”розквіт
радянської демократії”. Насправді відбувалася тотальна централізація
адміністрування всіма галузями економіки і громадського життя. Народові
повсякчас тлумачили, що радянський уряд – це його влада, проте він фактично був
усунений від реальної участі в керівництві державою. Врядування тут
здійснювалося не народом, а бюрократичним партійно-радянським апаратом “від
імені народу”. Звеличувався культ Сталіна та необхідність сліпо виконувати всі
його вказівки. Саме цей політичний режим перетворив людину на знаряддя для
досягнення тих чи інших ідеологічних та економічних цілей, придушував
ініціативи і творче мислення, що йшли в розріз з партійними догмами.
За екстремальних умов війни необхідно було докорінно перебудувати економіку
Донбасу. Звичайно, таке стрімке входження країни у війну, природно вимагало від
владних структур відповідних заходів, спрямованих на становлення та посилення
на підприємствах особливого порядку та дисципліни.
Перебудова народного господарства краю, як і всієї країни, розпочиналася з
того, що були переглянуті та перевлаштовані згідно потреб воєнного часу
економічні плани. Вже на другий день війни набув чинності мобілізаційний план
щодо виробництва зброї та боєприпасів у регіоні.
У прийнятій 29 червня 1941 р. директиві РНК СРСР і ЦК ВКП(б), спрямованій до
партійних і радянських організацій прифронтових областей, уряд закликав народ
«мобілізувати всі сили на розгром ворога – перебудувати роботу на воєнний лад,
усіляко зміцнювати тил Червоної Армії, своєчасно постачати фронт усім
необхідним” [2].
30 червня ЦК ВКП(б) і РНК СРСР затвердили мобілізаційний народногосподарський
план на III квартал 1941 р., за яким передбачався масовий випуск зброї,
боєприпасів і військової техніки, значне збільшення видобутку вугілля, виплавки
чавуну, якісної сталі і металу, розрізних верстатів, у зв’язку з чим різко
скорочувалося виробництво продукції масового вжитку [3].
Перебудувати народне господарство на воєнний лад означало: переобладнати всі
галузі промисловості на виготовлення продукції, розрахованої на забезпечення
потреб армії; у найкоротший термін здійснити мобілізацію виробничих
потужностей; налагодити випуск військової продукції; розгорнути будівництво
оборонних підприємств; перебудувати роботу транспорту, перекваліфікувати значну
кількість робітників промисловості і підготувати нові кадри замість
мобілізованих до лав Червоної Армії [4].
У перші дні війни, щоб уникнути втр
- Київ+380960830922