РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ.
Загальні принципи розподілу хворих на клінічні групи.
Дослідження проведено на базі Одеського державного медичного університета
(Ректор – академік АМН України В.М.Запорожан). Фрагмент роботи, який стосується
гістеросальпінгосцинтіграфії, виконаний у гінекологічному відділенні
Bьrgerhospital, (Франкфурт-на-Майні, Німеччина), керівник – професор
R.Baumann.
Под наглядом знаходились 179 пацієнток, які страждають первинним або вторинним
безпліддям віком від 20 до 42 років, у яких з 2003 по 2005 р. було проведено
183 ендоскопічних втручання і проведено 62 гістеросальпінгосцинтіграфії.
Залежно від причини безпліддя пацієнток були розділено на дві групи:
I група – 160 пацієнток, які страждають безпліддям на фоні ендометріоза.
II група – 19 пацієнток, у яких мав місце лише чоловічий фактор безпліддя
(практично здорові), і яким було проведено ГССГ, - вони склали контрольну
групу.
Всі пацієнтки були обстежені згідно рекомендованим алгоритмам обстеження
безплідних пар, включаючи клінічний, лабораторний, інструментальний,
морфологічний методи [11, 26, 64, 76, 89].
У результаті обстеження для кожної з пацієнток визначали фактори, які стали
підґрунтям порушення фертильності. Пацієнткам, у яких не було знайдено наявних
факторів порушення фертильності, було проведено гістеросальпінгосцинтіграфію. В
залежності від результатів дослідження всі пацієнтки були відокремлені до
різних підгруп.
Внутрішньоматковий транспорт вивчали у залежності від віку пацієнток,
тривалості існування захворювання, ступеня розповсюд-женості процеса, фази
цикла, розмірів домінантного фолікула, гормонального фона, наявності
екстрагенітальної патології.
2.2. Методи клінічного та лабораторного дослідження.
Сьогодні не існує єдиних чітко відпрацьованих алгоритмів обстеження безплідних
пар, але існують загальноприйняті рекомендації, згідно яких і проводилося
обстеження пацієнток. До програми було включено обов’язкове обстеження
подружжя.
Обстеження безплідних жінок проводили згідно з алгоритмом діагностики
безплідності, рекомендованим Всесвітньою організацією охорони здоров’я (WHO,
1996). До комплекса обстеження жінок окрім загальноклінічних методів було
включено такі додаткові методи, як ультразвукове дослідження органів малого
таза, визначення рівня гормонів у сироватці крові, метросальпінгографія,
діагностика сечо-статевих інфекцій, гістеросальпінгосцинтіграфія.
До комплекса обстеження чоловіків окрім загальноклінічних методів включено
спермограму, дослідження сока передміхурової залози, діагностику сечостатевих
інфекцій, дослідження рівня статевих стероїдів.
Проблема відсутності дітей у шлюбі є настільки значущою, що нерідко являється
єдиною скаргою жінки при зверненні до лікаря. Між тим при ретельному опитуванні
і збиранні анамнеза практично завжди вдавалося виявити додаткові симптоми,
причому саме вони найчастіше ставали основою спрямованого діагностичного
пошуку.
Обстеження жінок починали зі збирання клініко-анамнестичних даних. При збиранні
анамнезу звертали увагу, передусім, на такі скарги, як порушення менструальної
функції, біль різної локалізації, наявність диспареунії, порушення функції
суміжних органів, фактори преморбід-ного фона.
Безпліддя є не тільки симптомом багатьох гінекологічних та екстрагенітальних
хвороб, але й нерідко їхнім наслідком, тому уточнення скарг пацієнтки
найчастіше переслідує дві мети: визначити хворобу, яка лежить в основі
безпліддя, та встановити фактори, які стали безпосередньою причиною відсутності
вагітності.
Докладно вивчався гінекологічний анамнез, а саме, характер становлення
менструальної функції, поява перших ознак і характер її порушення, ритм
статевого життя, наявність та тривалість безпліддя. Детально вивчався
репродуктивний анамнез: час настання першої вагітності, її перебіг, чим
завершилася, наявність або відсутність ускладнень під час вагітності і пологів.
Обов’язково збиралися дані про всі вагітності та їхні результати для виключення
синдрому звичної втрати плода. Певної уваги приділяли вивченню особливостей
родинного анамнеза і спадковості, відзначалася наявність ендокринних порушень,
наявність пухлинних захворювань репродуктивної системи та інших систем,
наявність безпліддя у родичів.
Аналізуючи дані про життя подружжя і теперішню хворобу, уточнювали вік
подружжя, що є важливим для визначення перспектив лікування безпліддя. Вік
жінки багато в чому визначає програму дій: після 30 років спостерігається
статистично вірогідне зниження фертильності, тому, очікуюча тактика при
лікуванні хворих цього віку непридатна, і лікування має бути максимально
активним. Жінок з безпліддям у віці старше 40 років слід орієнтувати на
екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) з використанням донорської яйцеклітини.
Не меньш принциповим є питання про характер праці подружжя, особливо чоловіка,
тому що порушення сперматогенеза частіше безсимптомні, а сперматогенез є вельми
чуттєвим до різноманітних зовнішніх впливів, починаючи зі стреса і закінчуючи
елементарним перегріванням. Негативний вплив на систему репродукції мають
алкоголізм та наркоманія.
Важливою є інформація про перенесені дитячі інфекції, хоча у теперішній час
наявність безпосереднього зв’язку між ними і безпліддям, як у чоловіків, так і
у жінок піддається сумніву, тим не меньше, велика кількість інфекційних хвороб,
включаючи дитячі інфекції в анамнезі, часто являється фоном, на якому в
подальшому розвиваються різні ендокринні хвороби, а іноді й запальні процеси.
Соматичні хвороби, які мали місце раніше або виявлені під час обстеження,
розглядали, передус
- Київ+380960830922