РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота виконувалася протягом 2000-2004 років на кафедрі акушерства і
гінекології Дніпропетровської державної медичної академії. Основні дослідження
проводилися у спеціалізованому відділенні акушерської реанімації та інтенсивної
терапії, в гінекологічних та пологових відділеннях і жіночій консультації
міської лікарні №9, на базі науково дослідної лабораторії імунології
Дніпропетровського інституту гастроентерології АМН України, керівник к.б.н.
Кудрявцева В.Є.
У нашій роботі використаний комплексний підхід із застосуванням сучасних
методів обстеження, який дозволяє оцінити показники систем гомеостазу
материнського організму і систему мати-плацента-плід. Проведені дослідження
спрямовані на вивчення факторів ризику, що ведуть до розвитку прееклампсії
залежно від особливостей загального, акушерсько-гінекологічного анамнезу і
клінічного перебігу вагітності, поліпшення ранньої діагностики прееклампсії та
вибір раціональної акушерської тактики.
Нами висунуто гіпотезу, що у значної частини вагітних з АФС частіше
спостерігається розвиток прееклампсії різної важкості у порівнянні з загальною
популяцією. Така ситуація, можливо, пов’язана із існуванням хронічної форми ДВЗ
синдрому у цієї групи пацієнток, що може бути одним з механізмів розвитку
прееклампсії. Для вирішення питання зв’язку АФС з розвитком пре еклампсії, його
випадковий або закономірний характер, сформульовані і обстежені наступні робочі
гіпотези:
АФС є провідним фактором розвитку прееклампсії з порушеннями в імунній системі
і системі гемостазу, а разом з тим, в системі мікроциркуляції та наступними
порушеннями у функціонуванні фетоплацентарного комплексу.
запропонований метод комплексної профілактичної терапії сприяє зменшенню
кількості випадків і важкості прееклампсії у вагітних з АФС.
Для виконання поставлених задач на І етапі роботи 348 пацієнткам з
невиношуванням вагітності проведено скринінговий „Люпус тест” на наявність
антикоагулянту вовчкового типу (ВА), специфічного маркера АФС, в терміні
гестації 6–8 тижнів з одноплідною вагітністю у віці від 18 до 42 років. З них у
121 (34,7%) жінки був виявлений позитивний тест на ВА і встановлено АФС. Надалі
в них проводилося обстеження на наявність АФЛА та антитіл до в2 глікопротеїну
I. На II етапі був розроблений комплекс лікувальних заходів, який включав, крім
базової терапії, запропонований комплекс лікувально–профілактичних заходів, а
також була розроблена тактика ведення вагітності, терміни і методи розродження.
На цьому етапі залежно від проведеної терапії, яку визначали самі пацієнтки
методом випадкового вибору, вагітні були розподілені на 2 групи: 1-у (основна)
групу склали 43 вагітних з АФС, яким проводили лікування за запропонованою нами
методикою; 2-у (група порівняння) склали 78 вагітних з АФС, яким проводилася
загальноприйнята терапія. 50 практично здорових жінок з фізіологічним перебігом
вагітності склали 3–ю (контрольну) групу. На III етапі проводився облік
ефективності запропонованого комплексу лікувальних заходів, які повинні не
тільки лікувати АФС, а й запобігати розвитку прееклампсії. На ІV етапі
встановлювалась частота розвитку прееклампсії на тлі АФС, терміни розвитку і
особливості її перебігу, найбільш часті маніфестні форми і ускладнення.
Для проспективного дослідження розроблена спеціальна карта обстеження, у якій,
крім паспортних даних, паритету, сімейного стану, освіти, умов праці, вносили
дані про прибавку маси тіла за вагітність, перенесених соматичних
захворюваннях, особливостях менструальної функції, акушерсько-гінекологічний
анамнез, перебіг попередніх вагітностей, результати клініко-лабораторних,
імунологічних та інструментальних методів дослідження. Крім того, заносилася
інформація про перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду.
Клінічне та лабораторне обстеження проводили згідно з “Тимчасовими галузевими
уніфікованими стандартами медичних технологій діагностично-лікувального процесу
стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах
України” (наказ МЗ України № 226 від 27 липня 1998 р.). Вивчали в динаміці
кількість тромбоцитів в периферичній крові, біохімічні показники крові [171].
Вивчення системи гемостазу відбувалося за головними ланками.
Судинно-тромбоцитарна: підрахунок кількості тромбоцитів у лічильній камері
Горєва при фазовому контрасті (норма 180–320Ч109/л).
Згортаюча система: час згортання по Лі–Уайту (ЧЗ) визначали в силіконовій
пробірці при кімнатній температурі [171]. Нормою для здорових людей є утворення
згортку крові через 15-35 хв.
Протромбіновий індекс (ПІ) по Квіку, норма – 95–105%.
Тромбіновий час (ТЧ) (час згортання цитратної плазми при додаванні тромбіну
стандартної активності, що характеризує кінцевий етап згортання крові). Норма
14–16 сек.
Активований частково тромбопластиновий час (АЧТЧ), норма 35-45 сек.
Активований час рекальцифікації (АЧР), норма 50–70 сек.
Аутокоагуляційний тест (АКТ) в модифікації Л.З. Баркагана і К.П. Іванова,
1980р., норма 98–103%.
Система фібринолізу: фібринолітична активність крові (ФАК) по методу
Ковальського–Копка, норма 150–200 хв.
Для виявлення в плазмі фібрин–мономерних комплексів (маркер ДВЗ і тромбозів)
проведено етаноловий тест в модифікації В. Гличеба, 1975 р., і
протамінсульфатний тест по Б. Ліпінскі, К. Воровскі, 1968 р.
Антикоагулянтна система: Активність антитромбіну АТ III (%) коагулометричним
методом по U. Abildgaard, норма 80–120%.
Кількість фібриногену визначали за методом Клаусса, норма 2–4 г/л [67, 161,
162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169].
Усім пацієнтам було проведено скринінгове обстеження для в
- Київ+380960830922