розділ 2).
4.3. Оцінка ефективності застосування методичних
принципів в оздоровчому тренуванні студентів
Ефективним засобом корекції стану здоров’я і збереження його на високому рівні
є система оздоровчого тренування, яка базується на чотирьох методичних
принципах: поступовість і безперервність фізичного навантаження, адекватності,
всебічної спрямованості і ритмічності застосованих вправ. Розглянемо
результативність використання кожного із вказаних методичних принципів.
4.3.1. Реалізація принципу поступовості і безперервності
фізичних навантажень в оздоровчому тренуванні
Встановлено, що особи, які безперервно впродовж багатьох років займаються
фізичними вправами з будь-якою спрямованістю засобів, значно переважають
показники рівня здоров’я осіб, яким притаманна гіподинамія або займаються з
перервами [81; 129; 133]. І навпаки, збільшення стажу занять оздоровчим
тренуванням з поступовим нарощуванням навантаження до певних меж не тільки
покращує функціональні і біохімічні показники організму, але й виліковує ряд
захворювань без застосування медикаментозних засобів.
Поступовість у збільшенні фізичних навантажень і безперервність застосування
вправ необхідні для досягнення оптимального рівня розвитку рухових якостей, від
яких залежить стан основних життєвозабезпечуючих систем організму і резервів
здоров’я. Вказані закономірності розповсюджуються на всіх осіб, незалежно від
віку, статі, професійної діяльності і місця проживання. Безперервність
фізичного навантаження відноситься і до застосування вправ певної
спрямованості, які включаються в заняття впродовж навчального року.
Як показує наша практика і проведенні дослідження, після сезонного періоду
занять силовою підготовкою при великих приростах у рівні розвитку сили
відмічається значне зниження результатів у тестах на витривалість і швидкість;
після періоду занять кросовим бігом знижуються силові і швидкісні якості при
одночасному підвищенні показників витривалості і т.д.
Ці дані дозволяють по іншому підійти до обґрунтування поступовості і
безперервності застосованих вправ з оздоровчою метою. А саме: при
різноспрямованому фізичному навантаженні (на швидкість, силу, витривалість,
гнучкість, спритність) кожний вид навантаження постійно застосовувався впродовж
всього терміну навчання переважно стандартно-повторним методом.
Умовні позначення: 1- швидкість, 2- витривалість, 3- м’язова сила
4- швидкісно-силових якостей, 5- спритність, 6- гнучкість
Рис. 4.7. Динаміка показників фізичної підготовленості
студентів експериментальної групи
Реалізація методичного принципу поступовості і безперервності фізичних
навантажень в експериментальній програмі, на основі адаптації організму
студентів до фізичних навантажень [40, 52], призвела до значних змін у фізичній
підготовленості студентів (рис. 4.7).
Так, швидкість з бігу на 100 м покращилася, порівнюючи з результатами
дослідження на попередньому етапі, на 3,7%, витривалість з бігу на 3000 м – на
2,8%., м’язова сила в згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи – на 32,2 %,
розвиток швидкісно-силових якостей покращився (стрибки в довжину з місця) – на
6,6%, спритність з бігу 4 х 9 м – на 4,2% і гнучкість у нахилі тулуба вперед з
положення сидячи – на 27,2%. У всіх випадках вірогідність позитивних змін Р <
0,001.
4.3.2. Адекватність фізичного навантаження в оздоровчому
тренуванні студентів з нижче середнім і низьким рівнем здоров’я
Результати наших досліджень з визначення адекватності фізичних навантажень
відносно стану організму студентів показали, що як недостатня, так і надмірна
величина навантаження суттєво знижує рівень здоров’я.
При розрахунку адекватного фізичного навантаження нами встановлено переваги
комплексного підходу до оцінки стану здоров’я, порівнюючи з ізольованими
пробами і тестами.
Переведення стану здоров’я в кількісну бальну систему оцінки дає можливість
програмувати адекватне фізичне навантаження з таким обсягом і інтенсивністю,
які дозволяють вийти із небезпечних для життя меж.
Найбільш ефективні зони адекватності індивідуального фізичного навантаження
розраховуються за спеціальними формулами, які розроблені на основі
математичного аналізу показників захворюваності і рівня здоров’я в залежності
від параметрів об’єму, інтенсивності і частоти занять (див. розд. 2.1.6).
Величина оптимального навантаження легко і швидко розраховується з врахуванням
віку, статі, загальної рухової активності і рівня здоров’я студентів. Заняття
фізичними вправами в зоні адекватності дозволили суттєво підвищити імунітет
організму студентів – середня кількість днів з простудними захворюваннями на
одного студента в рік значно понизилася (табл. 4.5), а рівень здоров’я
підвищився. Порівнюючи з вихідними результатами, у студентів з нижче за
середнім і низьким рівнями соматичного здоров’я з застосуванням адекватного
фізичного навантаження, кількість пропущених по хворобі днів значно зменшилася
– від 9% до 19% .
Таблиця 4.5
Визначення адекватності фізичних навантажень при
заняттях оздоровчим тренуванням студентів експериментальної
групи з низьким рівнем соматичного здоров’я
Рівень соматичного здоров’я
Параметри фізичного навантаження
Забезпечення рівня здоров’я
Функц. стан організму
s
нижчий за середній
16
1,6
8,4
низький
10
2,6
7,8
Як свідчать дані таблиці 4.5, адекватність фізичних навантажень до
функціонального стану і здоров’я студентів експериментальної групи, порівнюючи
з вихідними даними збільшилась на 2,4-3,1 ум. од.
Виявлено, що в процесі дослідження у студентів при перебільшенні оптимальної
величини фізичного навантаження, н
- Київ+380960830922