розділ 2
Природні та антропогенні чинники формування екологічного стану території
Івано-Франківська
2.1. Природні чинники
Вивчення природних чинників формування екологічної ситуації в регіоні дає
поняття тієї першооснови, яка обумовила виникнення і розвиток існуючих сьогодні
фонових екологічних структур. Ландшафт (або природно-територіальний комплекс) –
природно-історична основа життєдіяльності людини виступає як фактор екологічних
умов, комфортності, виробничої діяльності людини (і як фактор
природокористування – ресурсний потенціал). Оптимізуючи функції
природно-територіального комплексу залежать від величин ресурсного потенціалу,
комфортності й екологічного стану, лімітуючі – від несприятливих процесів, які
відбуваються в ньому.
Місто Івано-Франківськ є цікавим об’єктом вивчення, оскільки з одного боку – це
один з найбільших економічних і культурних обласних центрів на заході України з
розвинутою мережею промисловості, а з іншого – центр для відпочинку і
оздоровлення. Місто є значним центром машинобудівної, деревообробної, хімічної
та легкої промисловості. Залізничне і автобусне сполучення має з Болгарією,
Білоруссю, Молдовою, Польщею, Росією, Румунією, країнами Балтії.
Перша згадка про це місто під назвою Станіславів датується 1662 р., коли воно
одержало магдебурзьке право [186]. Населення Івано-Франківська складає 250 тис.
чол.
Створення і аналіз базових карт природи є важливим етапом при
еколого-географічному картографуванні. Природне середовище у місті багато в
чому визначає його привабливість, впливає на створення образу міського
середовища, на його територіальну диференціацію. Стан компонентів природи –
важливий індикатор стану і якості міського середовища, природні системи
виступають в якості фундаменту всіх процесів, що відбуваються на його поверхні.
Всі компоненти природи – рельєф, кліматичні умови, грунти, поверхневі і
підземні води, рослинний і тваринний світ є важливими ресурсами для
життєдіяльності людини. Географічне розміщення міста не певній території не
тільки визначає потенціальні можливості його розвитку, але і створює
неповторний образ, надає риси привабливості.
Природні компоненти поряд із іншими входять до складу урбогеосистеми в якості
складових елементів, формують життєве середовище людини, відображаючи тим самим
природну структуру міста, можуть бути віднесені до карт екологічних факторів.
Ці карти використовуються як база для подальшого картографічного моделювання і
отримання карт еколого-географічної тематики.
Надалі розглянемо детальніше весь перелік наявної картографічної бази,
створеної у працях дослідників на даний час.
2.1.1. Геологічне середовище.
На локальному рівні при створенні карт районування основна увага звертається на
літо генну основу території. Під нею ми розуміємо ту частину літосфери, яка
охоплює підземну сферу діяльності людей [15, 16] від поверхні до глибоких шахт
(4 км) і надглибоких свердловин (12 км). Екологічний стан геологічного
середовища або екологія літосфери — це вплив геологічної основи, літогенного
субстрату на діяльність людей і, навпаки, це антропогенний вплив на надра.
Серед компонентів екосистеми геологічне середовище — це фундамент, на якому
формується будь-який ландшафт і це найбільш косний його складник. Важливою
властивістю літо генної основи є те, що вона є найбільш консервативним
елементом геосистеми.
Гірські породи, що складають територію міста визначають інженерно-геологічні
умови його розвитку. Це можуть бути сприятливі умови, а можуть сильно
ускладнювати містобудівну діяльність. Зсуви, карст, яркова ерозія висувають ряд
жорстких вимог до конструктивного вирішення забудови, інженерного захисту,
відображаються на загальній вартості будівництва. Гірські породи є найдавнішими
і найстійкішими у часі компонентами в кожній урбосистемі. Але якщо вони
порушені, то відбуваються різкі і швидкі зміни всіх інших складових і ландшафту
в цілому.
Вивчення впливу техногенних чинників на навколишнє середовище
м. Івано-Франківська виконано при всебічному аналізі обширного фактичного
матеріалу з геологічної інформації, оскільки на екологічну ситуацію впливають
не тільки зовнішні, а і внутрішні геологічні чинники.
Питаннями вивчення геологічної будови західних областей України займались
багато дослідників. Але зараз складено геологічні карти переважно в масштабі
1:50 000 і практично немає геологічної основи крупнішого масштабу того чи
іншого населеного пункту, яка б послужила основою для вивчення екологічного
стану літосфери. Тому на основі наявного фактичного матеріалу попередніх
досліджень В.К. Сельський і М.І. Сав'юк [172] побудували геологічну основу
території нижньої течії рік Бистриця Надвірнянська і Бистриця Солотвинська в
масштабі 1:10 000. Територія міста знаходиться в межах стикування
Більче-Волицької зони Передкарпатського прогину Карпатської складчастої
(пост-геосинклінальної) області з південно-західною окраїною Східноєвропейської
платформи (Волино-Подільською плитою).
Більче-Волицька зона виповнена верхньоміоценовими осадками, які неузгоджено
залягають на мезозойсько-палеозойських породах Волино-Подільської плити
Східноєвропейської платформи. На останній поширено відклади рифею і палеозою
(нижній ярус) і мезозойські та неогенові породи (верхній ярус). Про геологічний
розріз найдавніших порід, поширених в районі дослідження, можна судити за
даними свердловини І-Івано-Франківськ, пробуреної в районі с. Загвіздя в 2,2 км
на північний захід від р. Бистриці Солотвинської. До глибини 4502 м цією
свердловиною пройдено неогенові, мезозойські (в
- Київ+380960830922