Ви є тут

Кровосисні мошки в умовах Західного Полісся України та розробка методів боротьби з ними.

Автор: 
Катюха Сергій Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004417
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ та МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводились протягом 2001 – 2005 років у лабораторії паразитології
Інституту епізоотології УААН, тваринницьких господарствах і природних біотопах
мошок Рівненської та Волинської областей.
З урахуванням зони досліджень, яка вирізняється особливостями рельєфу,
гідрології, мікроклімату й ступенем антропогенного впливу на природу, в
дисертації коротко наведена природнокліматична характеристика регіону. Особлива
увага приділена біології окремих видів мошок та їх значенню як збудників
симуліїдотоксикозу. Для більш точного і повного виявлення видового складу мошок
проводили збори як водних, так і окрилених фаз розвитку. При цьому
використовували методики І.А. Рубцова (1956) [37], З.В.Усової (1961) [38] і
частково методику W. Rьhm, M. Pegel (1985) [235]. Цілорічні спостереження,
збори та експериментальне вивчення кровососів проводили як на стаціонарних
пунктах, так і маршрутним методом.
Шляхом маршрутного дослідження великих водойм збір матеріалу здійснювали з
човна, досягаючи середини русла, островів і стрімких за течією ділянок, що є
улюбленими місцями заселення масових популяцій мошок. Так, по річці Горинь
проведено наскрізне маршрутне обстеження на моторному човні, починаючи від
південних границь Рівненської області. Крім того, для всебічного вивчення
симуліїд таким методом обстежені водотоки басейнів рік Случ, Стир, Стохід у
верхній, середній та нижній їх течіях. Для стаціонарного дослідження
преімагінальних фаз у річках підбирали ділянки типових стацій довжиною від 300
до 400 м. Обстеженню підлягали водойми поблизу випасів та місць літнього
утримання тварин.
З березня по жовтень збір личинок та лялечок проводили щодекади, а з листопада
по лютий – один раз на місяць. Узимку субстрат витягали з-під криги за
допомогою тичини, на кінці якої знаходилась своєрідна гребінка з рядами
вигнутих гаків (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Гребінки для збору водних фаз симуліїд
Личинок мошок разом із рослинним субстратом відбирали з особливою обережністю,
виключаючи можливість їх травмування. Під час збору й транспортування
використовували скляні банки, відра, бачки, а в спекотну погоду – термоси.
Посуд із личинками оберігали від прямого сонячного проміння та швидкого
нагрівання. Час транспортування добутого матеріалу в штучний біотоп лабораторії
не перевищував 3 – 4 год.
Чисельність преімагінальних фаз визначали шляхом підрахунку личинок і лялечок
на природному субстраті площею 1 дм2. Кількісне співвідношення преімагінальних
стадій мошок визначали за методикою В.М. Беклемішева (1970), вказуючи індекс
домінування (далі – ІД), вираженого у відсотках [236]. При цьому звертали увагу
не лише на кількісний бік популяції, але і на ступінь зараження її біологічними
антагоністами – мермітидами й мікроспоридіями, визначаючи у кожній пробі
інтенсивність та екстенсивність ураження. Враховували також стан забруднення
водотоків та вплив його на наявність і розвиток водних популяцій мошок.
Доставлених із біотопу в лабораторію личинок симуліїд разом із водою й
субстратом відразу ж переносили у посудину. Індивідуальне виведення імаго з
лялечок протягом усього циклу досліджень проводили за загальноприйнятою
методикою (І.А. Рубцов, 1956) [37], а також у нашій модифікації – із
використанням лабораторного пристрою мішалки магнітної ММ-5 (далі – ММ-5) і
мікрокомпресора МК-Л2 (далі – МК-Л2) (рис. 2.2) [237].
Рис. 2.2. Культивування личинок симуліїд за допомогою ММ-5 та МК-Л2
Для створення швидкості течії, що відповідає природним умовам у біотопі,
користувалися ручкою регулювання швидкості обертання вала електродвигуна ММ-5,
досягаючи 800 обертів за хвилину. Температуру води підтримували в межах від 15
до 18 °С. Личинок симуліїд, у яких візуально визначали недозрілих паразитичних
личинок мермітид, переносили в штучний біотоп, наповнений річковою водою, де
утримували їх до постпаразитичного виходу. Подальше лабораторне культивування
нематод виконували за методикою І.А.Рубцова (1977) [123]. Також відокремлювали
личинок симуліїд, які мали біломатові та рожеві опалесцентні включення, для
виділення мікроспоридій. Їх ідентифікацію проводили за методикою І.В. Іссі
(1990), використовуючи ключ для визначення видів мікроспоридій з мошок [136].
За час виконання тематики було обстежено 53 річки, 37 меліоративних каналів і
струмків. Усього зібрано й досліджено понад 10 тис. екземплярів водних фаз
симуліїд. З метою визначення біологічних антагоністів відібрано 380 проб
преімагінальних фаз із паразитарним ураженням, вивчено понад 1 тис. екземплярів
мермітид і 1,8 тис. уражених мікроспоридіями личинок мошок.
Під час проведення зборів і спостережень з біології кровосисних мошок
враховувались фактори зовнішнього середовища: температура води, мутність,
швидкість течії (за допомогою вертушки гідрометричної ГР-21М), глибина й ширина
водотоків, а також опис середовища існування. Щільність личинок і лялечок
визначалася з урахуванням їх розподілу на субстраті у різних ділянках
водотоків.
Систематичний збір та облік нападу кровосисних мошок проводили за
запропонованою нами методикою, коли тварина під пологом фіксується в станку.
Для досліджень вибирали ділянку розміром 12,5м2. На ній скошували рослинність і
вирівнювали ґрунт. У кутках ділянки в землю забивали чотири кілки висотою 2 м і
зверху скріплювали їх планками, на які надівали марлевий полог, що має форму
прямокутника розміром 3 Ч 2 м і закріплюється на дерев’яному каркасі. Після
цього у центрі каркаса встановлювали фіксаційний станок, у який заводили
дослідну тварину. Для збору і обліку симу