Економічне управління ринковою поведінкою підприємства (на прикладі підприємств вовняної промисловості України)

РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА ГАЛУЗІ, РИНКІВ І РИНКОВОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДПРИЄМСТВ ВІТЧИЗНЯНОЇ
ВОВНЯНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Узагальнююча характеристика досліджуваної галузі та оцінка її економічного
стану
Досвід розвинених країн підтверд­жує важливість для ефективного функціонування
економіки виробництва товарів на­родного споживання та послуг населен­ню,
питома вага яких у ВВП сягає 75— 80%, з них легкій промисловості належать 5-10%
[47, 258].
Легка промисловість є однією з найстаріших галузей народного господарства. Ще
нещодавно легка промисловість України покривала (принаймні, за обсягами
виробництва) більшість потреб вітчизняного населення в товарах повсякденного
вжитку. Вона виробляла близько 40% непродовольчих товарів. Завдяки швидкому
обігу капіталу і високій рентабельності (20-40%) галузь була надійним джерелом
наповнення держбюджету. Прибутками “легковиків” постійно дотувалися інші галузі
промисловості, а в багатьох районах та містах підприємства забезпечували значну
частку надходжень до місцевих бюджетів та утримання соціальної сфери регіонів.
У 1990 р. частка лег­кої промисловості у обсязі вітчизняного промислового
виробництва складала 11,7%, її сукупний продукт дорівнював 23,1 млрд. крб., а
прибуток – 3,1 млрд.крб. Для порівняння, в чорній мета­лургії за цей же період
сукупний продукт становив 19,4 млрд. крб. та прибуток— 1,9 млрд. крб. Кількість
працюючих в легкій промисловості становила 250 тисяч осіб, що вдвічі більше,
ніж у металургії [167]. За десятиріччя пострадянської економіки позиції галузі
суттєво погіршилися. Починаючи з 1993 р. обсяги виробництва галузі щорічно
зменшувались на 20—30%, і складають зараз не більш 1,7% в структурі
промислового виробництва [162-167]. Між тим як частка легкої промисловості у
загальному обсязі промислової продукції розвинутих країн, включаючи Німеччину,
Францію, США, складає 6-8%, в Італії – 12% [198]. Обсяги виробництва товарів
вітчизняної текстильної та легкої промисловості наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Динаміка виробництва основних видів продукції легкої та текстильної
промисловості вітчизняними виробниками
Роки
1980
1985
1990
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
Тканини, млн. м.кв.
985,0
1160,0
1210,0
169,0
109,0
82,0
90,0
50,4
66,8
74,7
90,4
72,3
107.0
1990-100%
81,4
95,9
100,0
14,0
9,0
6,8
7,4
4,2
5,5
6,2
7,5
6,0
8,8
з них
бабовняні
481,0
534,0
565,0
78,0
51,0
33,0
56,1
26,2
37,0
41,1
54,0
35,6
45,1
1990-100%
85,1
94,5
100,0
13,8
9,0
5,8
9,9
4,6
6,5
7,3
9,6
6,3
8.0
- вовняні
75,0
67,0
72,0
15,0
9,0
11,0
7,1
4,9
6,5
6,2
6,4
5,4
8,3
1990-100%
104,2
93,1
100,0
20,8
12,5
15,3
9,9
6,8
9,0
8,6
8,9
7,5
11,5
- лляні
82,0
96,0
98,0
20,0
20,0
18,0
10,1
5,3
3,3
5,5
4,0
0,4
8,6
1990-100%
83,7
98,0
100,0
20,4
20,4
18,4
10,3
5,4
3,4
5,6
4,1
0,4
8,8
- шовкові
258,0
283,0
283,0
19,0
9,0
7,0
8,1
6,0
7,0
7,3
6,0
9,6
8,4
1990-100%
91,2
100,0
100,0
6,7
3,2
2,5
2,9
2,1
2,5
2,6
2,1
3,4
3.0
Панчішно-шкар
петкові вироби, млн. пар
354,0
388,0
443,0
119,0
66,8
45,7
38,9
36,6
40,0
37,0
41,4
43,9
51,4
1990-100%
79,9
87,6
100,0
26,9
15,1
10,3
8,8
8,3
9,0
8,4
9,3
9,9
11,6
Трикотажні вироби,млн.шт.
294,0
320,0
351,0
27,0
13,1
9,3
6,6
9,7
16,3
21,8
25,3
22,1
35,4
1990-100%
83,8
91,2
100,0
7,7
3,7
2,6
1,9
2,8
4,6
6,2
7,2
6,3
10,1
Взуття, млн. пар.
177,0
186,0
196,0
20,6
13,1
10,4
11,4
11,9
13,5
15,2
15,0
15,4
21,7
1990-100%
90,3
94,9
100,0
10,5
6,7
5,3
5,8
6,1
6,9
7,8
7,7
7,9
11,1
Взуття валяне, тис. пар.
1459,0
1228,0
1359,0
92,0
60,0
59,0
30,0
31,0
9,0
8,0
3,0
0,5
0,5
1990-100%
107,4
90,4
100,0
6,8
4,4
4,3
2,2
2,3
0,7
0,6
0,2
0,04
0,04
Виходячи зі порівняльних статистичних даних [162], падіння обсягів ви­робництва
по більшості товарів вітчизняної легкої промисловості призупинено тільки з
1999-2000 років. Згідно досліджень попиту споживачів, за останні роки населення
України споживає в 3,8 рази менше виробів легкої промисловості, ніж в 1991 р.,
у тому числі тканин менше в 4,3 рази, одягу і білизни - в 3,9 рази, взуття – в
3,3 рази [180-183]. За цей же період продаж в Україні виробів власного
виробництва зменшився майже в 11 раз, а продаж імпортних товарів зріс більш як
в 1,3 рази [197]. Українцями споживається 1,5 м. кв. тканин бабовняних, 0,5
м.кв. вовняних тканин, стільки ж лляних та шовкових тканин; 1,6 шт. трикотажних
виробів, 2,5 пар панчішно-шкарпеткових виробів, 1,2 пар взуття на одну особу за
рік. В середньому за 5 років українці оновлюють свій гардероб на 35-40% в
порівнянні з 90-95% у жителів розвинутих західних країн [14]. Обсяги і динаміка
виробництва основних видів продукції легкої та текстильної промисловості,
загальна та в розрахунку на одну особу представлені в додатку В (табл. В.1 та
В.2). Згідно даних аналізу, вітчизняні підприємства знизили випуск продукції на
душу населення по більшості видів продукції легкої промисловості більш ніж в
15-20 разів. Зараз на душу населення виробляється всього 0,76 м. кв. бабовняних
тканин, 0,11 м. кв. вовняних тканин, 0,20 м. кв. шовкових тканин, 0,93 пари
шкарпеток, 0,33 пари взуття, що значно менше навіть теперішніх незначних
обсягів споживання. Вітчизняні вироби заповнюють не більш 25-27% місткості
внутрішнього ринку, при чому лише 25% імпортних товарів легкої промисловості –
вироби, які не виготовляють в Україні, або такі, що за якісними параметрами
значно переважають вітчизняні аналоги [16].
Після успіху в 1990 році, коли текстильники випустили більш 1,2 млрд. кв.м
тканин (або трохи більше 23 кв.м. на кожного жителя України), галузь вступила в
період затяжного с