РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ ТРАНСПОРТНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ
2.1. Методичні аспекти побудови математичної моделі транспортного
обслуговування туристів
Згідно з [48], системна модель транспортного обслуговування туристів включає
такі моделі : М1 – маркетингу та бізнес-планування ;
М2 – організації перевезень ;
М3 – відпочинку та оздоровлення ;
Модель маркетингу та бізнес-планування, як було сказано в попередньому розділі,
включає задачі ціледосягнення економічного, організаційного та інформаційного
спрямування, які є конструктивною основою системної моделі. Це дозволить
своєчасно формувати та оптимізувати необхідні управлінські рішення, які
дозволять найбільш раціонально використовувати трудові, матеріальні та
фінансові ресурси, при чому це досягається в системній єдності, враховуючи стан
як транспортних підприємств так і підприємств курортних та лікувальних
комплексів.
Маркетинг виник на рубежі ХІХ і ХХ ст. і його первісне розуміння відрізнялося
від сучасного визначення. Маркетинг був результатом тенденцій , що виражалися в
масовому виробництві продукції , масовому розподілі , масовому споживанні та
масовому зв’язку в економічно розвинених країнах Західної Європи і США.
Маркетинг у туризмі виник значно пізніше й тому методологія цієї дисципліни ще
потребує вдосконалення. Маркетинг туризму розвивався з певним запізненням
порівняно з промисловим і торговельним маркетингом.
Розглянемо кілька причин. До найважливішої належить зубожіння населення
внаслідок другої світової війни. Очевидно, що на перший план виносились потреби
промисловості. Торгівлі в порівнянні з туризмом, рекреацією, готельним
бізнесом. Туризм залишався й надалі формою відпочинку в основному для вузьких
елітних груп людей з причини фінансового бар’єру, а також через домінування
психологічної моделі, спрямованої на повільне збагачення, а не на відпочинок.
Глобальний процес розвитку туризму та його форм триває безперервно. Послуги
туристичні, рекреаційні, готельного бізнесу нині стали найбільш прибутковою
ділянкою послуг, зацікавлення туристичним ринком є масовим, більше уваги
приділяється факторам розвитку туризму в контексті охорони територій, що
активно використовуються туризмом. Завдяки туризму багато регіонів світу
переживають розквіт, використовуючи свої кліматичні, географічні, історичні,
рекреаційні ресурси.
На сьогодні в Україні існує близько 3 тис. підприємств, що отримали ліцензії на
туристичну діяльність. Прийнята та втілюється в життя державна програма
“Основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2005 року”, а також Закон
України “Про туризм”. За офіційними даними, 75% фірм займається туристичною
діяльністю за сумісництвом, тобто час від часу. Ніде у світі такого немає. Для
прикладу можна назвати фірми – авіаперевізники, що в той же час є великими
туроператорами, мисливські господарства, що займаються мисливським туризмом
(Асканія-Нова).
У різних фірм різний підхід до маркетингу, різна маркетингова стратегія, але
практично всі туристичні компанії у своїй діяльності використовують цільовий
маркетинг, основними засадами якого є сегментація ринку та вибір сегменту з
наступними позиціюваннями товару та послуг у ньому.
Ефективність діяльності суттєво залежить від того, наскільки достовірно воно
передбачає перспективу свого розвитку, тобто від планування.
Поняття “планування” містить визначення цілей підприємства та найкращих
способів їх досягнення. Сам процес планування здійснюється в чотири етапи:
розробка загальних цілей;
визначення конкретних, деталізованих цілей;
визначення шляхів та засобів їх досягнення;
контроль за досягненням цілей шляхом зіставлення планових та фактичних
показників.
В залежності від горизонту планування та часової орієнтації цілей розрізнюють
стратегічне планування (довгострокове) і короткострокове планування.
Стратегічне планування:
безпосередньо орієнтоване на глобальні цілі;
спрямоване на проблеми, що пов’язані з зовнішніми факторами;
має справу з майбутніми цілями та послугами.
Конкретизація тактики і стратегії пасажирських перевезень базується як на
загальній методології планування, так і на спеціальних розрахунках, характерних
для бізнес-планування. Завдання бізнес-планування полягає в обґрунтуванні
доцільності впровадження будь-якої підприємницької ідеї (інноваційного
проекту). Таким чином, розробка бізнес-плану необхідна для розв’язання таких
задач:
чіткого визначення цілей;
розробки взаємопов’язаних виробничих, маркетингових та організаційних програм,
що забезпечують досягнення цілей;
визначення необхідних обсягів фінансування та пошук його джерел;
виявлення труднощів та проблем, з якими доведеться зіткнутися в процесі
реалізації проекту;
організація системи контролю за здійсненням проекту;
підготовка розгорнутого обґрунтування, необхідного для залучення інвесторів.
Таким чином, бізнес-план - це документ, що описує всі основні аспекти
інноваційного проекту, аналізує проблеми, з якими він може зіткнутися, визначає
способи їх розв’язання, фінансове забезпечення, а також можливість отримання
прибутку. Він може мати різні види. В залежності від періоду планування
розрізнюються довгостроковий (на період більше року) і короткостроковий (на рік
і менше) бізнес-план. В залежності від ступеню новизни підприємницької
діяльності розрізнюють: бізнес-план створення підприємства або його підрозділу;
бізнес-план розвитку економічного суб’єкта, що функціонує (реалізація
інноваційної ідеї ).
Модель М1, як було зазначено у [55], може бути задана на множині основних задач
З1к, к =1,2,….,к (табл. 2.1).
В таблиці 2.1 на перетині рядків і стовбців проставлені нуль,
- Київ+380960830922