РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРАКТИКИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ
2.1. Аналіз зниження ефективності роботи вугільних шахт та їх банкрутства
Початковий етап реформування вугільної галузі здійснювався в умовах переходу до
ринкової системи господарювання, при розриві традиційних виробничих зв'язків.
Державна підтримка надавалася підприємствам безсистемно, що не виключало
елементів суб’єктивізму. В результаті практично відсутнього інвестування галузі
обсяг видобутку вугілля різко знизився з 94,4 млн. т у 1994 р. до 71,6 млн. т у
1996 р. [119-121].
Першою причиною зниження ефективності роботи шахт є несвоєчасне та поспішне
впровадження корпоратизації у вугільній галузі, без узгодження супутніх
процесів і врахування наслідків. Цей процес почався згідно Указу Президента
України “Про корпоратизацію підприємств” № 210/93 від 15.06.1993 р. [143] та
співпав із лібералізацією цін на вугільну продукцію. На фоні інфляції,
фінансового безладдя, панування бартеру, структурних перекосів економіки,
відсутності стратегії розвитку вугільної галузі встановлення вільних цін на
вугільну продукцію узаконило розпродаж вугілля по занижених (договірних) цінах,
що, в свою чергу, призвело до росту боргів по заробітній платі, накопичення
дебіторської й кредиторської заборгованості й стало поштовхом для запуску
механізму банкрутства.
Накопичення кредиторської заборгованості у вугільній промисловості привело до
значних структурних змін у суміжних галузях і в сфері малого бізнесу, переважно
посередницького напрямку. Тому в рамках Закону України „Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” 2000-2002 рр. визначені
як роки масового порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.
Протягом 2001-2002 рр. 80% вугільних підприємств знаходилося на різних стадіях
банкрутства.
Згідно із Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” банкрутством є визнана господарським судом
неспроможність боржника відновити платоспроможність і задовольнити визнані
судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної
процедури [49]. В основі визначення банкрутства полягає ознака поточної
неплатоспроможності, яка може бути притаманна фінансовому стану будь-якого
суб’єкту хазяювання, якщо в результаті випадкового складу обставин протягом
трьох місяців суми грошових коштів і високоліквідних активів недостатньо для
погашення поточного боргу.
Банкрутство підприємств в Україні є специфічним, майже не пов’язаним з кризою
надвиробництва, в своїй більшості створюване штучно. Передпосилкою для
банкрутства більшості вугільних підприємств стали негативні явища в процесі
державного регулювання економіки, які, перш за все, виявилися у недостатньому
ступені підтримки нерентабельних і низько рентабельних галузей економіки. В
умовах нестабільності економіки засновники або учасники підприємства, якими є
юридичні особи, власники майна, центральні органи виконавчої влади, органи
самоврядування повинні застосовувати своєчасні заходи щодо запобігання
банкрутства своїх підприємств, тобто провадити досудову санацію, в тому числі й
за рахунок державного бюджету. Шахти не були своєчасно сановані з боку
держави.
Тобто банкрутство вугільних підприємств зумовлене, поперед усім, помилками
реструктуризації вугільної галузі, прорахунками державного регулювання. Втім,
відомо, що процедуру банкрутства часто застосовують як достатньо легкий і
дешевий спосіб заміни власника, і паливно-енергетичний комплекс не є
виключенням.
Вугільна, енергопостачальна і енергогенеруюча галузі є ланками одного ланцюга,
до того ж вугільна галузь є основою паливно-енергетичного комплексу. Внаслідок
виникнення інтересу до вугільних підприємств у приватного капіталу було
проведено розподіл між шахтами, що здобувають енергетичне та коксівне вугілля.
В шахти, які видобувають коксівне вугілля, вкладено значні кошти
фінансово-промислових груп, які зацікавлені в стабільних поставках коксівного
вугілля на контрольовані ними металургійні підприємства. В результаті
великомасштабних інвестицій ці шахти дали істотне зростання здобичі. Стосовно
шахт, які добувають енергетичне вугілля: через величезну роль, яку відіграє
енергетична галузь, і через збереження високого рівня енергетичної складової у
витратах будь-якого виробництва, такі шахти виявилися кредиторами великих
фінансово-промислових компаній, які, в свою чергу, розплачувалися постачанням
обладнання, матеріалів тощо за цінами, які майже ніхто не контролював. Таким
чином, фактично інвесторами шахт знов стали промислово-фінансові групи.
Розглянемо детальніше умови, за яких шахти було визнано банкрутами. Згідно
Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” підставою для порушення справи про банкрутство підприємства є
наявність формальних ознак його фінансової неспроможності: неплатоспроможність;
загроза неплатоспроможності; незадовільна структура балансу. Підприємство
вважається неплатоспроможним, якщо воно не в змозі виконати свої платіжні
зобов'язання, термін оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності
боржника є припинення ним будь-яких платежів. Підприємство знаходиться під
загрозою неплатоспроможності, якщо передбачає свою неспроможність виконати
платіжні зобов'язання при настанні терміну їх погашення. Структура балансу
вважається незадовільною в тому разі, коли зобов'язання підприємства
перевищують його активи.
Законодавчо встановлено, що діагностика банкрутства має проводитися за
допомогою показників поточного й перспективного потоків платежів і показникі
- Київ+380960830922