Вы здесь

Морфоадаптивні властивості кісткової тканини при однобічній меніск-ектомії

Автор: 
Дудка Володимир Борисович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000061
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2

ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Характеристика досліджуваного матеріалу

Підбираючи матеріал, ми виходили з того, що дослідні тварини повинні відрізнятися екологічною характеристикою, способом життя, типом локомоції, характером опори і пересуванням. Тому в якості матеріалу були визначені такі види: кінь - Equus caballus L, велика рогата худоба (вел. рог. худ. - ВРХ) - Bos primigenius taurus L та собака - Canis familiaris L. Всього досліджено 57 тварин: коней 3-8 літнього віку - 8 голів, ВРХ віком 3-5 років - 7 голів, собак віком 1-8 років - 42 голови. Вік тварин визначили відповідно методичних рекомендацій Г.А. Клевезеля та Є.С. Клейненберга [238] основаних на морфологічних критеріях. Характеристика матеріалу, що використовувався в роботі, по видах досліджень відображена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика матеріалу і види досліджень
№ п/пВид тваринДослідженняанатомічніморфо- метричнігістоло-гічнігісто-хімічнірентгено-логічніел. мікро-скопічні 1.Кінь, n = 8 8 5 3 - - - 2.ВРХ, n =7 7 4 3 - - - 3.Собака,
n = 42 42 10 33 21 21 21в т.ч.
норма 8 5 3 3 3 3експери-мент 34 5 20 18 18 18Всього 57 19 39 21 21 21
2.1.1. Техніка біологічного моделювання

Значне місце в роботі зайняла експериментальна частина, яка проводилась на безпородних статевозрілих собаках. Експеримент полягав у вивченні реактивних та репаративних процесів остеогенезу кісткової тканини гомілки після однобічної меніскектомії.
Операції проводили в умовах лабораторії кафедри з дотриманням всіх правил асептики і антисептики по вже відпрацьованій на кафедрі методиці [239].
За 15-20 хв. до початку операції тварині вводили внутрішньом'язово 0,1%-ий розчин атропіну сульфату в дозі 1 мл на 15 кг маси тіла. Також в якості премедикативного засобу вводили Rometar в області верхньої третини шиї в дозі 0,15 мл на кілограм маси тіла.
Фіксація на операційному столі проводилась в лежачому боковому положенні на боці оперованої кінцівки. Після фіксації застосовували інгаляційний наркоз в складі: хлороформ, ефір, спирт етиловий, в рівних кількостях. Кінцівку, на якій проводили операцію, фіксували таким чином, щоб колінний суглоб був у розігнутому стані. Підготувавши операційне поле в області колінного суглобу з медіальної сторони на рівні суглобової щілини, розрізали шкіру, фасції і розтинали капсулу суглоба, зберігаючи цілісність медіальної бокової коллатеральної зв'язки. Зафіксувавши колінний меніск, розсікали його на дві частини: дорсальну та плантарну. Потім, відсікаючи меніскогомілкові зв'язки, екстерпували частини меніска з порожнини суглоба. Після ревізії операційної рани з метою профілактики порожнину суглоба зрошували 0,5%-им розчином новокаїну з 4%-им гентаміцином. На капсулу накладався шов атравматичними голками типу АККН-10-1. В операційну рану вводили трицилін і зашивали її вузлуватим швом шовковою ниткою №6. В післяопераційний період краї рани для зняття зуду обробляли маззю на гідрофільній основі "Левосин". Собак утримували в кафедральному віварії і проводили постійне клінічне спостереження за станом тварин і операційних ран. Через 5-6 днів після операції шви знімали, ділянку обробляли 3%-им спиртовим розчином діамантової зелені. Заживлення післяопераційних ран проходило по первинному натягу без ускладнень.
За кінематикою суглоба вели візуальне спостереження. Вже на другий день після операції тварина обережно опиралась на оперовану кінцівку.

2.2. Методи досліджень

Макроморфологічне дослідження заключалось в тонкому анатомічному препаруванні близько 80-ти колінних суглобів, вивчення особливостей взаємовідношення всіх структур синовіального середовища суглоба. Після видалення м'яких тканин та прирізів сухожилків уважно вивчали особливості форми та ходу зовнішніх зв'язок. Після розтину капсули, вивчали топографію та конфігурацію колінних менісків, особливості форми, ходу та кріплення хрестоподібних зв'язок та зв'язок, що фіксують колінні меніски. Особливу увагу звертали на взаємозв'язок менісків з суглобовою поверхнею великогомілкової кістки до площі ділянок, вкритих і не вкритих меніском.
Рентгенологічні дослідження проводили з використанням рентген- установки (РУМ 20). Знімки суглоба проводили на живих тваринах, яким попередньо вводили седативні препарати (Rometar), а також на окремо відділених кінцівках. При цьому досліджувались бокові та фронтальні проекції і визначались найбільш навантажені ділянки суглобової поверхні великогомілкової кістки.
Знімки виконувались при різному кутовому зміщенню в суглобі (60?, 90?,120?), яке визначалось за допомогою суглобового кутоміра. Проведення досліджень та читання знімків проводили відповідно керівництву по рентгенівській анатомії [240].
З експерименту собаки виводились в різні терміни від 1-го до 12-ти місяців (1, 2, 4, 6, 9, 12). Перед зняттям тварин з експерименту проводили рентгенографію колінних суглобів в фронтальній та бічній проекціях при кутовому зміщенні в суглобі 60°, 90°, 120°. Виведення собак з експерименту проводили шляхом введення великих доз наркозу. Смерть наступала від паралічу центра дихання. Трупи підлягали обов'язковому патолого-анатомічному розтину, яке оформлялось відповідним протоколом. Відхилення від норми з боку локомоторного апарату та внутрішніх органів у дослідних тварин не виявлено. В подальшому відбирали та паспортували експериментальний матеріал. Проводили тонке анатомічне препарування меніскектомованих колінних суглобів і порівняння їх з контролем (контролем слугували протилежні, не оперовані суглоби дослідних тварин). Потім відбирали матеріал для гістологічних, гістохімічних, мінералогічних, електронно-мікроскопічних досліджень. Для встановлення закономірностей органоспецифічного морфогенезу кісткової тканини після однобічної меніскетомії по кожному терміну експерименту досліджувалось 3-5 тварин.
Для гістологічних досліджень бра