Профілактика ускладнень гестаційного періоду у жінок, які до вагітності перенесли операцію на придатках матки.

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Групи жінок і лікувально-профілактичні заходи
Відповідно до поставленої мети і завдань нами було обстежено 150 вагітних жінок, серед яких 100 - перенесли операцію на придатках матки до вагітності та були розділені на дві групи:
І група - 50 вагітних жінок, які до вагітності перенесли операцію на придатках матки та отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи під час вагітності та пологів.
ІІ група - 50 вагітних жінок, які до вагітності перенесли операцію на придатках матки та отримували запропоновану нами терапію під час вагітності та пологів.
Контрольну групу склали 50 практично здорових першовагітних, без обтяженого акушерського та соматичного анамнезу, з терміновими, неускладненими пологами через природні пологові шляхи.
Для проведення аналізу даних клініко-статистичних досліджень було розроблено "Карту індивідуального спостереження за жінкою", у якій поряд із реєстрацією даних паспортної частини та антропометричних показників визначались також соціально-економічні та побутові умови, причини, які призвели до оперативних втручань на придатках матки, внесені дані алергологічного, акушерського, гінекологічного, соматичного анамнезу, результати клінічного спостереження за перебігом вагітності, пологів, післяпологового періоду, стану новонароджених. Враховувались анамнестичні дані дитинства (перенесені дитячі інфекційні захворювання, оперативні втручання), здатні впливати на репродуктивну функцію. Аналіз репродуктивної функції передбачав вивчення особливостей становлення менструальної функції, початку статевого життя, кількість артифіційний (медичних) абортів і мимовільних у ранні терміни вагітності та пізніх абортів. Визначено частоту генітальної та екстрагенітальної патології. Спостереження за перебігом гестаційного періоду включало наявність інфекційних захворювань, гестозів, анемії вагітних, загрози переривання вагітності, стан фетоплацентарного комплексу, загострення соматичних захворювань.
Визначено покази щодо способу розродження жінок у обох досліджуваних групах. Взято до уваги ускладнення перебігу пологів та післяпологового періоду. Здійснено порівняльну характеристику стану новонароджених у групах спостереження. На основі отриманих результатів проведено ретроспективну оцінку розвитку акушерських та перинатальних ускладнень, визначено можливі причини їх виникнення.
Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи включали використання спазмолітиків (но-шпа, Магне-В6), седативних препаратів (персен, валеріана), комплексів вітамінів і мікроелементів; засобів, що покращують мікроциркуляцію (курантил, трентал, актовегін, хофітол) і гормональну терапію (дуфастон, утрожестан)[23, 110].
Відмінними рисами запропонованої нами методики є додаткове використання антигомотоксичного препарату оваріум-композитум ("Heel", Германія) у жінок ІІ групи. Ми призначали оваріум-композитум по 2,2 мл внутрішньом'язево один раз в п'ять днів, №3. Проведено два курси за весь гестаційний період, у терміні 8 - 9 та 16 - 18 тижнів вагітності.
Наш вибір був зроблений саме на оваріум-композитум, тому що це антигомотоксичний препарат, який виготовляють за
гомеопатичною технологією. Його дія спрямована на нормалізацію функції гомологічного органа, що дає змогу використовувати його як при гіпер- так і при гіпофункції. Механізм дії полягає в стимуляції перетворення незрілих клітин у зрілі та оптимізації клітинного метаболізму в нормальних клітинах гомологічної тканини. У результаті цього в гомологічній тканині відбувається фізіологічна регенерація з утворенням нормальних клітинних популяцій з оптимальним метаболізмом, і весь цей процес є фізіологічним.
В оваріум-композитум містяться потенційовані суіс-органні компоненти яєчників, маткових труб, плаценти та гіпофізу, які мають регулюючу, імуннокоригуючу, регенеруючу, дренуючу, протизапальну, обезболюючу, трофічну та седативну дію.
2.2. Методи дослідження
Ехографічні та доплерометричні дослідження проводились на ультразвуковому апараті "Toshiba" (Японія) [45].
Визначення дихальних рухів плода (ДРП) здійснювали при поздовжньому скануванні тулуба в масштабі реального часу за характером зсуву грудної клітки та живота плода. Визначали кількість і тривалість епізодів ДРП, а також їхню частоту та форму. Дихальні рухи плода вважали нормальними за наявності одного або більшої кількості епізодів ДРП тривалістю 60 с і більше. При цьому ДРП мали нормальну форму, а їхня частота складала 45 - 60 за 1 хв. Зниження або збільшення частоти ДРП, вкорочення їх епізодів, наявність патологічних форм (судомного типу "gasping", подвійні, потрійні пролонговані) або відсутність ДРП вважали ознаками порушення нормального стану плода.
Рухову активність плода (РАП) оцінювали на підставі кількості епізодів та характеру рухів тулуба і кінцівок. Нормальними вважали наявність 3 або більше епізодів рухів тулуба і кінцівок протягом 30 хвилин спостереження. До проявів порушення стану плода відносили зменшення кількості епізодів ДРП, наявність тільки ізольованих рухів кінцівок, невпорядковану ДРП або повну її відсутність.
Тонус плода (ТП) розцінювали як його спроможність при фізіологічному стані в процесі руху розгинати кінцівки і тулуб (хребет) із наступним повним поверненням в початкове положення згинання. Якщо в процесі руху плода після розгинання кінцівок і хребта відбувалося неповне повернення в початкове положення згинання або визначали їхнє розігнуте положення за весь час спостереження, то такий стан розцінювали як патологічний.
Структуру плаценти (СП) визначали за одним з показників ступеня зрілості плаценти (СЗП), що виявляли на підставі загальноприйнятої класифікації [46]. При цьому оцінювали відповідність ступеня зрілості плаценти гестаційному терміну. Товщину плаценти вимірювали в середній частині, у місці відходження пуповини. Одержані результати порівнювали з нормативними значеннями [69]. СП розцінювали як відповідну її нормальн