Вы здесь

Економічне оцінювання та регулювання туристичної привабливості території

Автор: 
Музиченко-Козловська Оксана Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000816
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗУВАННЯ ТА ФОРМУВАННЯ УМОВ ПІДВИЩЕННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ТЕРИТОРІЇ

2.1. Туристичні природні, антропогенні та трудові ресурси як основа формування туристичної привабливості території

Успішна діяльність будь-якого підприємства на ринку залежить від привабливості товарів чи послуг, які воно пропонує. У туризмі, як і в будь-якій іншій галузі економіки, для забезпечення ефективної діяльності та привертання уваги потенційних споживачів, в першу чергу, необхідно у повній мірі поєднати основні фактори виробництва: землю, капітал і трудові ресурси. Специфіка туристичної галузі обумовлюється використанням туристичних ресурсів, наявність яких визначає профіль освоєння певної території.
В законі України "Про туризм" наводиться таке визначення: - "туристичні ресурси - це сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють найрізноманітніші потреби туриста" [11, с. 1].
На думку Поповича С.І. до туристичних ресурсів відносяться [53, с.7-17]:
- природні ресурси - клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об'єкти тощо;
- історико-культурні ресурси, які включають: історичні, археологічні, етнографічні об'єкти та заклади культури; історичні, археологічні, архітектурні пам'ятки, твори монументального мистецтва; етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва та ремесел; музеї, виставки, театри тощо;
- соціально-економічні умови та ресурси - економіко-географічне положення, транспортна доступність території, рівень її економічного розвитку, сучасна й перспективна територіальна організація господарства, рівень забезпечення обслуговування населення, трудові ресурси, розвиток транспортної мережі тощо.
Під туристичними ресурсами, за твердженням Школи І.М., маються на увазі [23, с.32]: економічні; природні; кліматичні; культурно-історичні; трудові; фінансові; соціальні та виробничі.
Найважливішим фактором виробництва туристичного продукту є природні ресурси. Природні ресурси - це компоненти природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть використовуватися як засоби виробництва (земля, водні шляхи) та предмети споживання (мінеральна сировина, лісові запаси, флора і фауна), а також як об'єкти для рекреації (гори, ліси, моря, ріки, озера та прибережні зони водойм). Специфіка розвитку туристичної галузі конкретних країн обумовлена наявними в їх межах природними ресурсами. До природних ресурсів, які використовуються в туристичній галузі відносяться також мисливсько-риболовецькі угіддя, національні парки, заповідники, заказники, гідропарки, мінеральні води і лікувальні грязі. Не погоджуючись з автором [54, с.109] туристичні ресурси, на відміну від рекреаційних ресурсів, за допомогою яких можна задовольнити потребу у відпочинку та рекреації, сприяють задоволенню ширшого кола потреб людини, серед яких спортивний азарт та паломництво.
В туристичній індустрії як природо експлуатуючій галузі територія регіону виконує дві функції [23, с.52]:
- загального базису для будь-якої діяльності, основою, місцем розташування, територіальною операційною базою;
- головного засобу виробництва, де земля діє як знаряддя виробництва, тобто земля (територія регіонів) - це цінність, особливий вид природного багатства.
Територіальна прив'язаність туризму обумовлюється такими властивостями туристичного процесу [86, с. 7]:
1) цілісність, динамічна рівновага попиту і пропозиції;
2) циклічність, зумовлена сезонною динамікою та суспільною практикою;
3) обмеженість відповідно до умов сталого розвитку (антропогенних навантажень на ландшафти, соціокультурних та психологічних навантажень на місцеве населення);
4) різноманітність ресурсної бази;
5) зональність природнорекреаціних умов;
6) регіональність, яка проявляється в неповторності місцевих умов задоволення туристичного попиту та особливостях індустрії туризму.
Туристична територія повинна бути відповідних розмірів для запобігання перенасичення туристами і уникнення психологічних навантажень на місцеве населення.
З огляду на природне середовище привабливість певної території для туристів визначається наявністю таких факторів [49, с.58]:
1) красивого ландшафту і природних об'єктів;
2) м'якого клімату і приємних природних умов;
3) незабруднених природних водойм;
4) сприятливої екологічної ситуації.
Наприклад, сонячний клімат і величезні морські пляжі курортів Середземномор'я приваблюють найбільшу кількість туристів з усього світу. Насичення території природними ресурсами забезпечує задоволення певних потреб туристів і визначає розвиток конкретного виду туризму.
Становлення того виду туристичної діяльності, який базується на природних ресурсах, починається після виявлення, вивчення і оцінки цих туристичних ресурсів.
Існує декілька видів оцінки природних туристичних ресурсів [1, с. 336]:
1) технологічна - за функціональною придатністю ресурсів для певного виду рекреаційної діяльності;
2) психологічна - в залежності від естетичної цінності;
3) фізіологічна - за ступенем комфортності.
Перш ніж освоювати нові туристичні ресурси, важливо дати їм економічну оцінку. Такою оцінкою може бути ефективність використання природних ресурсів у порівнянні з використанням їх в інших галузях господарства. Також враховується стійкість до антропогенних навантажень і різноманітність природних комплексів.
Заслуговує на увагу концепція про туристичну ренту, оскільки саме економічний ефект найповніше характеризує цінність природних ресурсів. Туристичну ренту вивчали російські вчені Квартальнов В.А. та Зорін І.В. [55]. За твердженням Козирєва В.М.: "туристична рента - це прибуток власника туристичних ресурсів, у якості якого можуть виступати держава,