РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЄЮ ВИРОБНИЦТВА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Аналіз формування конкурентних переваг промислових підприємств
В умовах формування української ринкової економіки значного розвитку та складних структурних перетворень зазнають усі напрями суспільного життя і соціально-економічна система зокрема. Диверсифікація як економічне явище є об'єктивною і невід'ємною складовою процесу поступового розвитку та зростання будь-якої економічної системи. Якщо розглядати національну економіку як відкриту систему, яка взаємодіє з іншими складовими національної цілісності, то необхідно відзначити її вплив на явища і процеси, що відбуваються в суспільстві. До основних соціально-економічних функцій диверсифікації в сучасних процесах формування ринкових відносин слід віднести такі [46].
1. Створення нових робочих місць, підвищення кваліфікації персоналу та розширення його професійних знань.
2. Зменшення ризикованості комерційної діяльності шляхом диверсифікації інвестиційного портфеля.
3. Активізація комерційної діяльності шляхом укрупнення господарюючих одиниць, розширення організаційних зв'язків у горизонтальній та вертикальній площинах, а також об'єднання підприємств різних галузей і сфер діяльності в одну велику групу. Крім того, можуть з'являтися нові суб'єкти господарювання. Це супроводжується взаємним проникненням торговельно-посередницького, промислового, банківського, страхового та інших форм капіталу та переливанням капіталу в різноманітні сфери економіки, що сприяє значному прискоренню оборотності капіталу та розвитку фінансових відносин.
4. Налагодження переливання капіталу та стійких фінансових потоків між регіонами (горизонтальна, територіальна диверсифікація), галузями (диференціація видів діяльності) та країнами (інтернаціональна, міжнародна диверсифікація). Базовий бізнес, виступаючи регулятором руху капіталу, забезпечує високу керованість кругообігу коштів, які вкладають у нові підприємства й галузі з метою модернізації, переоснащення чи поповнення основного капіталу. За допомогою таких заходів створюється мультиплікативний ефект використання коштів, адже диверсифікований капітал є наступним, більш високим щаблем організаційної форми капіталу, яка перебуває в постійному русі та самовдосконаленні.
5. Збільшення рівня галузевої конкуренції та підвищення вимог до підприємств, що працюють у галузі. Складна організаційна структура компаній з диверсифікованим портфелем видів діяльності вимагає значного підвищення власного рівня розвитку та внутрішньої організації її складових елементів.
6. Отримання достовірної інформації про сучасний стан та тенденції розвитку економічної системи через налагодження двостороннього зв'язку з основними елементами внутрішнього, проміжного та зовнішнього середовищ за рахунок їх постійного моніторингу.
7. Розвиток виробництва і прискорення промислового зростання галузей, що сприяє підвищенню зайнятості, оптимальному завантаженню виробничих потужностей та посиленню позицій підприємств на ринку за рахунок концентрації та акумулювання інформаційних, трудових і всіх інших видів матеріальних і нематеріальних ресурсів.
8. Формування регіонального ринкового простору, відповідного конкурентного середовища та оптимального рівня зайнятості населення. Диверсифікований бізнес робить суттєвий внесок у розвиток економіки певної території за рахунок розбудови регіональних ринків і формування самостійної інфраструктури у віддалених від економічного центру регіонах і областях. Особливо швидкими темпами йде розвиток областей, які мають власну виробничу і технологічну інфраструктуру, енергоресурси, транспортну та логістичну мережу, сировинну базу тощо.
9. Доступ до нових інформаційних ресурсів і новітніх тенденцій розвитку в конкретних сферах діяльності на основі вертикальної інтеграції та налагодження повного (замкнутого) циклу виробництва.
10. Збільшення швидкості відтворення і зростання асоційованого капіталу, який, будучи потужним чинником нагромадження, сприяє розвитку та розширенню виробництва.
11. Значне збільшення внутрішнього потенціалу розвитку організації за рахунок отримання синергічного ефекту в результаті спільного використання наявних потужностей, ресурсів, знань і досвіду. Внаслідок диверсифікації комерційної діяльності компанії зміцнюють свої позиції на існуючих і нових ринках, реалізують синергічний ефект, отримують додаткові конкурентні переваги за рахунок збільшення розміру, потужностей і можливостей.
Таким чином, можна зробити висновок, що раціональне, зважене та обґрунтоване застосування стратегії диверсифікації дає змогу підприємству отримати низку додаткових вигод і конкурентних переваг. Сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку демонструють економічну зацікавленість в об'єднанні фінансового та промислового капіталів. Господарська практика підтверджує доцільність створення диверсифікованих суб'єктів господарювання, які функціонували б як складні, багатогранні економічні системи. Для вітчизняної економіки широке застосування стратегії диверсифікації сучасними підприємствами може дати надзвичайні позитивні результати. Це пояснюється тим, що в ході диверсифікації здійснюється придбання виробничих матеріальних і нематеріальних ресурсів, налагоджуються нові канали збуту і реалізації продукції. Причому в диверсифікованому підприємстві такі процеси багаторазово повторюються, проходячи шлях від основного бізнесу до нового, щоразу вдосконалюючи свою процедуру.
Особливого значення в ході процесів диверсифікації на загальнонаціональному рівні набувають стан розвитку фінансового ринку та кон'юнктура ринків готової продукції й послуг, оскільки саме вони визначають можливості та економічну доцільність диверсифікації для сучасних підприємств.
Практичний досвід свідчить, що високі темпи зростання і привабливості не є основними стимулами диверсифікації. Найчастіше це можливість закріплення та завоювання позицій на ринку, отриманн