РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Групи жінок і використовувані лікувально-профілактичні заходи
Згідно поставленій меті і задачам в період з серпня 2001 по жовтень 2005 року нами на кафедрі інфекційних хвороб і епідеміології КДМУ ім. С. І. Георгієвського і в умовах Центру Охорони Материнства і Дитинства м. Сімферополя було обстежено 130 вагітних, серед яких 61 хвора з рецидивуючими формами ВПГ-інфекції, 39 - з хронічним рецидивуючим перебігом цитомегаловірусної інфекції і 30 жінок з фізіологічним перебігом вагітності (контрольна група).
Для вивчення особливостей клінічного перебігу герпесвірусних інфекцій у вагітних (ВПГ-інфекції і ЦМВІ) з основних груп були виключені пацієнтки, у яких клінічні ознаки вищеперелічених захворювань були відсутні, а в крові були виявлені антитіла проти відповідного збудника тільки класу Ig G.
Оскільки скарги хворих, об'єктивні клінічні ознаки при ЦМВІ і ВПГ - інфекції мають ряд істотних відмінностей, то серед основних груп виділено по дві підгрупи:
1а - 32 вагітних жінки з рецидивуючою формою ВПГ-інфекції;
1б - 18 вагітних жінок з реактивацією ЦМВІ;
2а - 29 вагітних жінок з рецидивуючою формою ВПГ-інфекції;
2б - 21 вагітну жінку з реактивацією ЦМВІ.
У 1а і 1б підгрупах всім жінкам проводилися загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи, які проводилися з урахуванням показань і протипоказань, термінів вагітності і вираженості проявів інфекції і включали застосування в звичайних дозуваннях противірусних препаратів (протефлазід, ацикловір), крім того призначались комплекси вітамінів і мікроелементів (прегнавіт, магній, вітамін В6, матерна), а також імунокоригуюча терапія віфероном, показанням до призначення якого була наявність активного антигену (HSV або CMV) в слизу цервікального каналу.
Лікування в другій групі проводилося антигомотоксичними препаратами, які мали противірусну, протизапальну та імунокоригуючу дію і не надавали токсичного і тератогенного ефектів, що дозволяло при необхідності їх використовувати на ранніх термінах вагітності, тоді як більшість препаратів, вживаних в першій групі, мають численні протипоказання. Підбір препаратів проводився індивідуально, дози і переносимість їх визначалися методом медикаментозного тестування з подальшим регулярним контролем ефективності лікування за допомогою показників ІФА і ПЛР. Попередня апробація даних препаратів на численній групі хворих дозволила скласти протокол лікування вагітних з рецидивуючими герпесвірусними інфекціями, який включав призначення наступних препаратів:
1) Echinaceae compositum по 2,2 мл внутрішньом'язово 1 раз на тиждень впродовж 10 тижнів разом з нозодами діагностованих вірусів (HSV), тому цей препарат окрім протизапального надає і противірусну дію.
2) Нозоди - Herpes simplex-nozode injeel D12, D30, D 200, використовуваний при хронічному рецидивуючому герпесі будь-якого генезу і локалізації, а також при захворюваннях, супроводжуючих появу Herpes labialis в дозі 1,1 мл 1 раз на тиждень разом з Echinaceae і 1 раз на два тижні разом з Echinaceae і Coenzyme compositum. Нозоди виготовлені з культур вірусів, що убиваються.
3) Coenzyme compоsitum по 2,2 мл внутрішньом'язово 1 раз на два тижні; включає комплекс вітамінів групи В, регулятори циклу Кребса і окислювально-відновних процесів, що дозволяє, використовуючи цей препарат, стимулювати і нормалізувати роботу блокованих, ферментних систем клітин при хронічних захворюваннях. Крім того, цей препарат у вагітних нормалізує газообмін в системі "мати-плацента-плід" і покращує процеси метаболізму в плаценті.
4) Engystol в пігулках - в дозі від 1 до 3 на добу залежно від вираженості процесу і їх переносимості використовується для стимуляції захисних механізмів організму при вірусних захворюваннях, нормалізує діяльність ферментних блокованих систем (ферментів сульфіду). Препарат застосовувався щодня, первинна доза коригувалась через 15-20 днів у бік її зменшення.
5) Lymphomyozot - в дозі 15 крапель на добу залежно від результатів медикаментозного тестування.
Лікування доповнювалося підтримуючою терапією з використанням адекватної гідратації, дієтотерапії, застосуванням вітамінних комплексів.
Основна мета терапії - підвищити противірусний імунітет і перевести дану інфекцію з фази реплікації в стадію інтеграції.
2.2. Методи дослідження
Разом з ретельним збором анамнезу, в якому особлива увага зверталася на перебіг попередніх вагітностей, скарг, клінічним обстеженням вагітних жінок, для підтвердження діагнозу герпесвірусних інфекцій (ВПГ-інфекція і ЦМВІ) всім пацієнткам визначалися антитіла в сироватці крові (анти CMV- і анти HSV- IgG і IgM) методом імуноферментного аналізу (ІФА) і фрагменти ДНК або активні антигени CMV і HSV в сироватці крові, слизу цервікального каналу і слині методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) і імунофлюоресцентної мікроскопії (ПРІФ).
Дослідження всім жінкам проводили двократно: перший раз з метою виявлення реактивації латентної герпесвірусної інфекції (ЦМВІ і ВПГ-інфекції), другий раз - після проведеного лікування з метою оцінки ефективності терапії. Крім того, проводилося клінічне спостереження за пацієнтками у разі повторних рецидивів герпесвірусної інфекції.
Метод імуноферментного аналізу (ІФА).
Як лабораторну діагностику (ВПГ-інфекції і ЦМВІ) використовували експрес метод з імуноферментною системою тесту і серологічні методи, які грунтуються на виявленні антигенів вірусу простого герпесу (HSV) [5, 46].
Дослідження по виявленню вірусспецифічних антитіл в зразках сироваток здійснювали системою ІФА-тесту по виявленню антитіл до HSV-1 і HSV-2.
Постановку тесту здійснювали в 3 паралельних рядах, де один з них був сорбованим в лунках антигеном HSV-1 типу, в 2 ряду - антигеном HSV-2 типу. Як контроль використовували клітинний субстрат, на якому вирощували вірус. Сироватки кожної пацієнтки досліджували в 3-х кратному розведенні, починаючи з розведення 1:100. Комплекс антиген-антитіло визначали за допомогою пероксидазн