<p>РОЗДІЛ 2<br />МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ<br /> 2.1. Матеріали досліджень<br /> <br /> Матеріалом для генотоксичних досліджень служили зразки води, відібрані з рік:<br />- р. Тисмениця, яка забруднюється промисловими стоками міст Дрогобича, Борислава, Стебника і є найбільш забрудненою річкою в басейні Дністра (1994, 1995);<br />- р. Раточина - притока р. Тисмениці (1994);<br />- р. Західний Буг, куди зливаються промислові стоки з міст Сокаля, Червонограду, та північно-східної частини Львова (1993, 1995, 1996, 1997, 1998, 2000);<br />- р. Солокія - притока Західного Бугу (1993, 1995, 1996, 1997, 1998, 2000);<br />- притока р. Солокія (1997, 1998);<br />- р. Сівка - притока Дністра, куди потрапляють стоки ВАТ "Оріана" (1998);<br /> Також було відібрано зразки стічних вод наступних підприємств:<br /> - АТ НПК "Галичина" (Дрогобицький нафтопереробний завод), яке займає друге місце серед підприємств Львівщини, що завдають найбільшої шкоди навколишньому середовищу;<br />- Бориславського виробничо-торгового підприємства ВТП "Галлак" (Бориславський хімічний завод);<br />- ВАТ "Сокальський завод хімволокна", яке займає третє місце серед підприємств Львівської області, що завдають найбільшої шкоди навколишньому середовищу, скидаючи щороку у водойми 8 млн. 693 тис. м3 недостатньо очищених стоків;<br />- ВАТ "Оріана", м. Калуш - один з найбільших забруднювачів довкілля міста та Калузького району. Найбільше впливають на екологічну безпеку в місті такі великі підприємства як магнієвий завод, завод калійних добрив та завод вінілхлориду;<br /> Відібрані стічні води гірничої промисловості, а саме вода, відібрана між пластами покладів шахти №5 "Великомостівська" (5-ВМ) Львівсько-Волинського вугільного басейну, вода з водойми шахти №1 "Червоноградська" (ЧГ), вода з водойми шахти №3 "Великомостівська" (3-ВМ).<br /> Червоноградський гірничо-промисловий район розташований в межах Львівської області, в центральній частині Львівсько-Волинського камґяновугільного басейну і виділяється надзвичайно великим техногенним навантаженням. Видобуток вугілля в ньому почався в 1957 році (шахта №2-ВМ ("Великомостівська")). Протягом наступних шести років було введено в дію ще вісім шахт. Дві шахти введено в дію в 1970-1971 р. і остання шахта (№10-ВМ) - в 1978 р. Таким чином, на відносно невеликій площі за короткий час запрацювало 12 вугільних шахт, причому сім з них на площі всього 30 м2. Побудовано і в 1979 р. пущено в дію Червоноградську Центральну збагачувальну фабрику (ЧЦЗФ).<br /> Іншими чинниками забруднення цього району є гравітаційні відвали та шлаконакопичувачі ЧЦЗФ, відстійники шахтних вод, а також незадовільний технічний стан обваловуючих дамб навколо ставу - накопичувача шахтних вод.<br /> Видобуток вугілля, який в кінці семидесятих років досяг 12 млн. т. на рік, супроводжувався винесенням на поверхню землі великої кількості (біля 100 млн. м3) вуглевмісних порід та великим шахтним водовідливом, який в середньому досяг 6,5 млн. кубометрів води в рік, а за весь період експлуатації шахт вилито на земну поверхню біля 200 млн. кубометрів шахтних вод з мінералізацією 6-8 г/л і більше. <br /> За даними "ЗахідУкргеології" [99], з цими забруднювачами повґязана наявність в водоносних горизонтах токсичних і потенційно токсичних металів, фенолів, нафтопродуктів, поліакриламіду. Виявлене також загальне хімічне забруднення територій Червоноградського району важкими металами та елементами I та II класу небезпечності (мишґяком, ртуттю, кадмієм, стронцієм, фосфором, кобальтом тощо), в концентраціях, що значно перевищують ГДК.<br /> Для оцінки ефективності систем очищення та визначення кількості викидів у водойми, зразки відбирали безпосередньо з трубопроводу. Відбір проб з рік, джерел та інших водойм проводили за методикою, описаною Вангом та ін [100]. На глибині 0,2-0,3 м від поверхні води. На протязі 1 км кожні 100 м відбирали 200 мл води та змішували в скляному посуді. Об'єм води, необхідний для повного аналізу, становить 2 л. Перед закриттям верхній шар зливали, щоб під корком залишалось повітря об'ємом 5-10 см3 [101].<br /> Проби води під час дослідження тестом Еймса зконцентровували в 10-500 разів шляхом фільтрування на дві фази: рідку та тверду, і тестували окремо. З твердої фази готували органічні екстракти. Екстракцію проводили рівними об'ємами (30 мл) ізопропанолу та ацетону протягом 2-2,5 год. кожним розчинником з періодичним помішуванням. Фільтрували, органічні екстракти об'єднували і випарювали при t = 70 C o. <br /> Сухий залишок ресуспендували в 1,5 мл 10% розчину диметилсульфоксиду (ДМСО).<br /> Матеріалом для досліджень мутагенних фонів питної води служили зразки води, відібрані на різних етапах водопідготовки на Львівському водопроводі. <br /> Львів розташований на Європейському водорозділі басейнів Чорного та Балтійського морів. Він позбавлений близької присутності річок, здатних забезпечити його водою і змушений споживати воду виключно з підземних джерел. Старі водоводи дають Львову воду з Крехівських артезіанських джерел, на заході - з Волі Добростанської, а основне джерело постачання - підземні води Стрийської заплави. Нині Львівський водопровід охоплює 17 водозаборів, в тому числі 174 діючі свердловини, розкидані на території області на відстані від 20 до 140 км, 27 помпових станцій, близько 1600 км водопроводів [99]. <br /> На Львівському водопроводі вода з артезіанських свердловин надходить на помпові станції. Знезараження води відбувається в хлораторних помпових станціях зрідженим хлором. Дезінфікуюча дія хлору не проявляється миттєво. Тривалість контакту окисника з водою повинна бути 30 - 40 хвилин. 90% хлору, який вноситься у воду, випаровується або вступає у взаємодію з органічними домішками. Вільний хлор діє як дезінфекант. Тільки після цього вода стає придатною до споживання. Згідно нормам, затвердженим МОЗ України від 23 грудня 1996 року за №383 та санітарним правилам "Вода питна" кількість залишкового хлору допускається в межах 0,3 - 0,5 мг/л [72]. <br /> Залежно від об'єму води та протяжності водогону в деяких випадках доводиться додатково хлорувати вод</p>
- Київ+380960830922