РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА СУБ'ЄКТИ ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ, ПОВ'ЯЗАНИХ ІЗ ЗАЛІЗНИЧНИМ ПЕРЕВЕЗЕННЯМ ВАНТАЖІВ
2.1. Договір страхування вантажу
2.1.1. Поняття та зміст
У попередньому розділі дослідження ми з'ясували, що елементом юридичного складу, як підстави виникнення страхових відносин, є договір.
ЦК, визначаючи підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, у першу чергу називає договір. Значення договору як юридичного факту закріплене у ч. 2. ст. 11 ЦК та в повній мірі визнається цивілістичною доктриною.
Договором законодавство називає домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).
У цивілістичній літературі існує позиція, згідно з якою договір може розглядатись у трьох значеннях. По-перше, договір визначається як юридичний факт (правочин), по-друге, як правовідносини (зобов'язання), що виникають із такого правочину, і по-третє, як документ, у якому закріплюються відповідні правовідносини та зафіксовано факт виникнення договірного зобов'язання з волі його учасників [208, c.633; 22, с.17].
Слід зазначити, що загальне визначення договору, яке міститься у ст. 626 ЦК, визначає його як юридичний факт (правочин), у той час як визначення договору страхування, подане у ст. 979 ЦК, визначає його як зобов'язання.
Аналізуючи поняття договору страхування вантажів, ми маємо на меті вивчення його як правочину і як правовідношення, що виникає з такого правочину.
Поняття договору страхування вантажу сьогодні відсутнє у цивілістичній літературі та в законодавстві. Розробка такого поняття та введення його в обіг дасть можливість уніфікувати визначення договору страхування вантажу з метою застосування його у правилах страхування та страховій практиці.
Одразу зазначимо, що обґрунтування поняття договору страхування вантажів буде здійснюватись через аналіз його змісту. Саме тому першочерговим ми вбачаємо аналіз змісту договору страхування в цілому, та договору страхування вантажів зокрема. Зміст договору доцільно з'ясувати через його умови.
Ми підтримуємо точку зору, що зміст договору як правочину та зміст договору як правовідношення розглядається через різні умови. Так, зміст договору як правочину розкривається через договірні умови, а зміст договору як зобов'язання - через права та обов'язки сторін [22, с.295]. Саме таким чином ми і будемо аналізувати договір страхування вантажів.
Змісту договору як правочину складають його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зазначені умови у цивілістичній доктрині розділяють на істотні, випадкові та звичайні.
В.Г. Олюха, вивчаючи поняття, функції та систему цивільно-правових договорів, пропонує використання терміна "вільні" замість "випадкові" для позначення категорії умов, які сторони приймають у договорі на відступ від диспозитивних норм або ж таких, що взагалі не передбачені у нормативно-правових актах, оскільки, за його словами, це більш адекватно відображає сутність таких умов. [124] Така точка зору, на нашу думку, є вірною, хоча на даному етапі ми все ж таки будемо використовувати усталену термінологію.
Ст. 638 ЦК України до істотних умов договору відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Ст. 982 ЦК України конкретизує коло істотних умов стосовно договору страхування. Так, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (грошова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Чинне законодавство, на жаль, не містить загального визначення предмета договору.
У цивілістичній науці поширене переконання, що зобов'язальний договір завжди слід визначати як угоду двох або більше осіб, яка встановлює зобов'язання [127, с.116]. Цілком із цим згодні, та вважаємо, що якщо договір (як правочин) є підставою виникнення певних зобов'язань, то предметом такого договору є саме зобов'язання учасників договору, тобто самі дії, які боржник повинен вчинити на користь кредитора.
Говорячи про предмет договору, деякі науковці зазначають, що умови про предмет договору індивідуалізують предмет виконання, і іноді визначають і характер самого договору. Так, умови про оплатну передачу індивідуально-визначеної речі характеризують договір купівлі-продажу, а про її виготовлення - договір підряду [44, http://lawbook.by.ru/civil/suhanov2/30.shtml]
Дійсно, укладаючи договір, сторони визначають, які саме дії та відносно яких об'єктів повинні бути вчинені на його виконання.
На підтвердження своєї позиції наведемо визначення предмета договору, що містяться у довідкових виданнях (словниках): "предмет договора - состав работ, совокупность действий, определяющих тип и характер условий заключаемой сделки. Предмет договора кратко отражается в названии договора, например, купля-продажа, аренда, комиссия, поручительство" [159].
В.Ю. Абрамов, розглядаючи зміст договору страхування, зазначає, що окрім істотних умов договору страхування, визначених такими Цивільним Кодексом Російської Федерації (предмет договору страхування не називається російським законодавцем серед його істотних умов) (прим. наша - О.Л.), істотною умовою є також домовленість про загальні умови договору страхування. Загальні умови відображають взаємне волевиявлення учасників страхових правовідносин на встановлення, виконання та припинення конкретних зобов'язальних правовідносин. Відповідно, предметом правового регулювання страхових правовідносин є домовленість сторін договору про к