РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНА ПАРАДИГМА СУТНОСТІ
ГЛОБАЛЬНОЇ ЛЮДИНИ
2.1. Людина як цілісний феномен глобалізованого суспільства
Глобальні трансформації з необхідністю формують поняття "людина глобальна" і "глобалізоване суспільство". В сучасних світових спільнотах спостерігається тенденція до глобалізації суспільного буття та її проявів в економіці, політиці, культурі. Заради подальшого глобального розвитку й економічного процвітання людство мусить платити певну ціну: відмовитися від так званої моделі національної держави, погоджуватися на поступки власним суверенітетом, етнічною й національною самобутністю, морально-духовними засадами тощо. Така тенденція впливає на буття людини, її духовність та невизначений статус у майбутньому. Тому в соціально-філософському розумінні сучасний процес глобалізації постає як питання про сутність сучасної людини, рівень її свідомості, специфіку її ідеалів і кінцевих цілей земного буття.
Однією з передумов виникнення сучасних процесів глобалізації є початок зародження так званих глобальних форм співіснування. На початковому етапі розвитку людства основна роль належала силовим формам спілкування між різними племенами й народами. У кривавих битвах створювалися й гинули імперії, в межах яких помітно посилювались господарські зв'язки, відбувались взаємовпливи різних мов, культур, звичаїв, вірувань. Коли розпадались імперії, на їх місці, або навіть поряд з ними, утворювались інші з зовсім іншою територією, конфігурацією, складом населення. Взаємовплив та взаємопереплетіння мов, культур було тимчасовим, нестійким. Силові методи досягнення економічних і політичних взаємовигод відійшли на останній план. Пріоритетними стали так звані глобальні, торговельні та фінансові зв'язки, які протягом XX століття охопили весь світ, надавши тим самим можливість світовій спільноті відчути себе єдиним цілим і, відтак, стали вирішальним фактором інтернаціоналізації суспільних відносин. Феномен глобалізації є предметом багаторічних методологічних і науково-практичних дискусій у науковому світі [58, 163-173].
Різні погляди на глобалізацію пояснюються: полісемантичністю слова "глобальний" (від французького "globus" - куля), тобто такий, що представляє всесвітній, всезагальний, універсальний процес; різними визначеннями поняття "глобалізація". Глобалізація - це багатоаспектний процес тотального включення всіх сфер матеріального й духовного буття різних країн і народів планети у формування єдиної системи, яка знаходиться у прямому зв'язку з біосферою. Її суттєвою особливістю є усвідомлення різними країнами й народами глобальних планетарних загроз, а також формування глобальної спільноти на основі споріднених ціннісних орієнтирів, культури, способу життя. Відбувається інтенсивний розвиток інформаційно-технологічної революції, паралельно з філософією, наукою, екологією формується глобальна свідомість.
Сучасність з її кризовим соціумом спотвореної реальності породжує новий тип людини сплячого розуму і сонної душі, "людини без властивостей" (Р.Музиль), яка розсипається на ролі. Щоб врятувати себе, вона переключаються на іншу реальність - на світ гри, театральної умовності зі своїми власними значеннями і облаштуванням, коли саме життя виступає як поле гри. В грі з ним, з перспективою поразки, людина намагається віднайти єдиний життєвий смисл, в якому гра і маска, долаючи патетику життя і його трагізм, стають способом самозахисту. Гра і маска - це форма прийняття життя, форма гри з ним, коли життя переграє актора. Це і гра інтелектуальних можливостей людини в пізнанні буття. Внутрішній світ такої людини діє не тільки "всередині", а й "у глибині" людського єства. Людина переживає сама, до того ж суто індивідуально. Метою експресивного мовленнєвого акту є вираз, вираження; експресія у власному розумінні звернена не на співбесідника, її об'єктом є внутрішній стан Ego. Експресивний вираз правдивий, якщо він відображає дійсні переживання; гра актора "відповідає реальності" в тому розумінні, що його поведінка на сцені відповідає тим емоціям, які мав би переживати персонаж п'єси. Але якщо учасник комунікативного акту виражає свої почуття, то, значить, він має в цьому потребу, комусь ці свої почуття йому необхідно висловити. В експресивного акту є вторинна і наявна ціль. Такою неявною ціллю експресивного акту можна вважати запрошення до співпереживання. Виражаючи свої почуття, людина явно чи неявно шукає підтримки у своїх ближніх, намагається позбавитися самотності [101, 11].
Природа сучасної людини досить суперечлива. Людина - цілісна істота, тому підкоряється природним закономірностям. Вона здатна розрізнювати прояви добра і зла, прекрасного і потворного, що і визначає скерованість вільного вибору її дії. Людина може пізнати і розуміти навколишню дійсність, себе, інших людей. Поняття сутності людини характеризує її глибинні, специфічні, суто людські якості, які зовні проявляються в її природі. Джерелом процесу глобалізації виступає сучасна людина, її духовні засади у глобалізованому суспільстві. Отже, від глобальної людини залежить майбутній розвиток глобалізованого суспільства.
В широкому розумінні глобалізоване суспільство - тип соціального простору, в якому система взаємовідносин, взаємозалежностей та взаємозв'язків об'єднує глобальних людей. Але є більш широке трактування цього явища - почуття обов'язку, відповідальності за іншого, поваги до іншої країни. Ставлячи людину в ситуацію крайнього напруження всіх складових її свідомості, суспільство сприяє виявленню нею самою максимально можливих душевних і духовних сил як соціально значимих адаптивних потенцій її життєвого духу. Якщо, експансія вестернізації переможе і в світі не залишиться жодної культури, виникне глобальна культурна бідність. У методологічному плані така тенденція передбачає використання знань неформальної логіки.
Серед найбільш перспективних тематик, що з'явилися на стику неформальної логіки та соціальних наук, необхідно розглянути проблему глобалізації аргументів. На думку американського вченого Ям
- Київ+380960830922