Ви є тут

Оцінка впливу тривалої антигіпертензивної терапії різними бета - адреноблокаторами на стан вуглеводного та ліпідного обміну у хворих на артеріальну гіпертензію з метаболічним синдромом.

Автор: 
Павлюк Євгенія Анатоліївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U003821
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Робота базується на результатах обстеження 131 пацієнта з м’якою та помірною
артеріальною гіпертензією (АГ) та метаболічним синдромом (МС) згідно критеріїв
ATP III, що знаходились на лікуванні у відділенні симптоматичних артеріальних
гіпертензій Національного Наукового Центру „Інститут кардіології імені
академіка М.Д.Стражеска” АМН України у 2003-2007 рр.
Пацієнти відповідали наступним критеріям включення:
чоловіки та жінки віком від 18 до 65 років;
м’яка та помірна есенціальна АГ згідно класифікації ВООЗ (1999) (Міжнародного
Товариства з вивчення Артеріальної Гіпертензії) та Українського Товариства
Кардіологів (2004), при умові, що в кінці семиденного періоду відміни всіх
антигіпертензивних препаратів середні значення артеріального тиску (АТ),
виміряного в першій половині дня в положенні сидячи – офісний систолічний
артеріальний тиск (САТ) і 140 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск (ДАТ)
і 90 мм рт. ст.;
антигіпертензивні препарати протягом семиденного періоду були відмінені;
метаболічний синдром згідно АТР III критеріїв.
В дослідження не включали хворих з:
з наявним цукровим діабетом I та II типу;
верифікованою симптоматичною АГ;
рівенем офісного систолічного (САТ) і 180 мм рт.ст. або діастолічного (ДАТ) АТ
і 110 мм рт. ст. (тяжка АГ);
інфарктом міокарда або гострим порушенням мозкового кровообігу в анамнезі;
гострою або хронічною нирковою недостатністю (рівень креатиніну сироватки крові
і 200 мкмоль/л)
декомпенсованими захворюваннями печінки (рівень АСТ, АЛТ вище верхньої границі
норми у 3 рази);
вагітністю або лактацією;
серцевою недостатністю;
клінічними ознаками ішемічної хвороби серця.
Діагноз МС встановлювали згідно критеріїв експертів Національного інституту
здоров’я США (Adult Treatment Panel III, 2001 р.) при наявності трьох та більше
із вказаних нижче ознак:
абдомінальне ожиріння: об’єм талії у чоловіків > 102 см, у жінок > 88 см;
рівень тригліцеридів (ТГ) сироватки крові ? 150 мг/дл ( ? 1,7 ммоль/л);
рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) для чоловіків < 40
мг/дл ( < 1,04 ммоль/л), для жінок < 50 мг/дл ( < 1,29 ммоль/л);
рівень офісного артеріального тиску (АТ) ? 130/80 мм рт. ст.;
рівень глюкози натще ? 110 мг/дл ( ? 6,1 ммоль/л).
Дослідження складалось з декількох етапів:
Скринінгу – відбору пацієнтів, які відповідають критеріям включення в
дослідження;
Семиденний період відміни всіх медикаментозних засобів;
Початкове обстеження, уточнення критеріїв включення до дослідження та розподіл
пацієнтів (методом конвертів) на три групи, в залежності від призначеної
антигіпертензивної терапії:
1-а група – пацієнтам призначався атенолол в дозі 50 - 100 день в два прийоми.
2-а група – пацієнтам призначався карведилол в дозі 25 – 50 мг/день в два
прийоми.
3-я група - пацієнтам призначався бісопролол в дозі 10 – 20 мг один раз на
добу.
4-а група - пацієнтам призначався небівалол в дозі 5 – 10 мг один раз на добу
При недосягненні протягом першого місяця лікування цільових цифр офісного АТ (<
140/90 мм рт.ст.) до терапії додавався гідрохлортіазид в дозі 12,5 мг один раз
на добу. Строк спостереження в середньому склав 5,1 ± 0,3 місяці.
Повторне повне обстеження пацієнтів в кінці строку спостереження.
2.2. Методи дослідження
Стандартні методи обстеження хворих включали оцінку скарг, збір анамнезу з
визначенням тривалості АГ, спадкового характеру АГ та наявності цукрового
діабету у близьких родичів, дослідження об’єктивного статусу.
Фізикальне обстеження включало:
визначення росту та маси тіла;
розрахунку індексу маси тіла (ІМТ = вага(кг)/зріст(м2)), Діагноз надлишкової
ваги тіла або ожиріння встановлювали відповідно до критеріїв ВООЗ (1997).
Надлишкову вагу тіла встановлювали при значенні ІМТ від 25 до 29,9 кг/м2,
ожиріння I ступеню – ІМТ від 30 до 34,9 кг/м2, ожиріння II ступеню – ІМТ від 35
до 39,9 кг/м2, ожиріння III ступеню – ІМТ більше ніж 40,0 кг/м2;
вимірювання окружності талії (в см) горизонтально навколо живота на рівні
пупка;
вимірювання окружності стегон (в см) на рівні найбільш виступаючої їх частини;
визначення співвідношення окружності талії/стегон. При значенні > 0,95 у
чоловіків та > 0,85 у жінок визначали, як паталогічне відкладання жиру в
абдомінальній області – абдомінальне ожиріння;
вимірювання об’єму шиї (в см);
вимірювання офісного артеріального тиску (в мм. рт.ст.) та частоти серцевих
скорочень (ЧСС) (в ударах/хвилину) за стандартним протоколом відповідно до
рекомендацій ВНОК (2001).
Лабораторні методи дослідження проводились в сертифікованій біохімічній та
радіоімунній лабораторіях ННЦ „Інститут кардіології імені академіка
М.Д.Стражеска” АМН України та включали:
1. Дослідження показників вуглеводного обміну з проведенням перорального
глюкозо-толерантного тесту (ПГТТ) за стандартною методикою, рекомендованою ВООЗ
та National Diabetes Data Group, 1979 р. з визначенням вмісту глюкози та
інсуліну в венозній крові.
ПГТТ проводився всім обстежуваним хворим ранком натще на фоні не менше ніж
триденної звичайної дієти (з вмістом вуглеводів ~ 250-300 г, але не менше 150
г) та звичайною фізичною активністю з перервою в їжі протягом 10-16 годин та
20-30 хв. відпочинком. Протягом усієї проби пацієнт знаходився в зручному для
нього положенні сидячи або лежачи. Встановлювали катетер в кубітальну вену та
проводили початковий забір крові. Після цього пацієнт приймав 75 г глюкози,
розчиненої в 200-250 мл води протягом 5 хвилин. Після прийому глюкози через 1
та 2 години проводили повторний забір крові. Забір крові для визначення
інсуліну проводили в чисті центрифужні пробірки (в 3 мл крові по 1 краплі
гепарину в якості консерванту).