Розділ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Під спостереженням знаходились 362 хворих на системні захворювання сполучної
тканини, серед яких 122 особи страждали на СЧВ, 121 – на ССД та 119 – на РА.
Пацієнти перебували на обстеженні та лікуванні в Донецькому обласному
клінічному територіальному медичному об'єднанні.
2.1. Характеристика хворих на СЧВ
Серед 122 хворих на СЧВ у віці від 16 до 58 років (32,6±1,04 років) було 14
(11,5%) чоловіків та 108 (88,5%) жінок. Вік чоловіків складав 26,1±2,92 років,
а жінок – 33,5±1,09 років (S=2,29, p=0,024). Тривалість захворювання
дорівнювала від 6 місяців до 23 років (в середньому 7,4±0,68 років).
В 3,3% спостережень констатовано гострий перебіг СЧВ, в 41,0% - підгострий, в
55,7% - хронічний. В чоловічій групі в 23,8 рази частіше спостерігався гострий
перебіг, а в жіночій в 1,5 рази частіше – підгострий (c2=90,15, p<0,001). I ст.
активності патологічного процесу констатовано в 21,3% випадків, II ст. – в
24,6%, III ст. – в 54,1%. У жінок виявляли більш високу активність захворювання
(c2=82,33, p<0,001), що представлено на рис. 2.1.
Лихоманку (>37°C) встановлено у 59,0% хворих, артрит або артралгії – у 78,7%,
міозит або міалгії – у 45,1%, ураження шкіри (еритема, синдром Роуелла,
дискоїдні вогнища, васкулітний “метелик”, папулосквамозні та кільцеподібні
висипання, сітчасте ліведо) – у 71,3%, алопецію та інші зміни придатків шкіри –
у 49,2%, лімфаденопатію – у 50,0%, міокардит або міокардіодистрофію – у 76,2%,
ендокардит або клапанні пороки серця – у 68,0%, перикардит – у 28,7%, пневмоніт
– у 38,5%, сухий або ексудативний плеврит – у 32,8%, гепатомегалію – у 38,5%,
спленомегалію – у 19,7%, церебрит або токсичну енцефалопатію – у 50,8%,
периферичну полінейропатію – у 13,9%, гломерулонефрит – у 81,1% (рис. 2.2).
Необхідно відзначити, що у 5,7% від загальної кількості пацієнтів і у 7,1% осіб
з люпус-нефритом констатовано нефротичний синдром, відповідно у 15,6% та 19,2%
- зниження функції нирок (I та II стадії співвідносилися як 8:1). В 73,0%
спостережень в периферичній крові знайдено вовчакові клітини, а в 83,6% -
підвищений рівень антитіл до нДНК.
Рис. 2.1. Розподіл хворих на СЧВ різної статі (%) за ступенем активності
захворювання.
Примітка. Ліворуч – чоловіки, праворуч – жінки.
Систолічну артеріальну гіпертензію (>140 мм рт.ст.) констатовано у 32,0%
обстежених, діастолічну (>90 мм рт.ст.) – у 31,2%. Показники середнього тиску
дорівнювали 108,0±1,89 мм рт.ст., а ПСО – 2654,7±73,04 дин.сек.см—5. Суглобовий
рахунок склав 12,2±1,14, індекс Річі – 21,3±2,77, індекс Лансбурі – 54,8±4,92.
Рис. 2.2. Частота окремих клінічних ознак СЧВ у обстежених хворих (%).
Примітка. 1 – гломерулонефрит, 2 – артрит, артралгії, 3 – міокардит,
міокардіодистрофія, 4 – ураження шкіри, 5 – ендокардит, клапанні пороки серця,
6 – лихоманка (>37°C), 7 – церебрит, енцефалопатія, 8 – лімфаденопатія, 9 –
ураження придатків шкіри, алопеція, 10 – міозит, миалгії, 11 – пневмоніт, 12 –
гепатомегалія, 13 – плеврит, 14 – перикардит, 15 – спленомегалія, 16 –
периферична полінейропатія.
На перераховані клініко-лабораторні ознаки СЧВ впливають стать хворих
(W=0,778, R=1,876, p=0,031), їх вік (W<0,001, R=1,602, p<0,001), характер
перебігу (W=0,660, R=1,506, p=0,049) та ступінь активності захворювання
(W=0,512, R=2,580, p<0,001). Від статі пацієнтів залежать ступені виразності
ураження м'язів (D=4,71, p=0,004), шкіри (D=3,59, p=0,016), лімфовузлів
(D=3,63, p=0,015) та центральної нервової системи (D=2,93, p=0,036). Крім того,
в групі хворих жінок зміни з боку шкіри виявлялися в 2,1 рази частіше (c2=9,80,
p=0,002). Вік хворих впливає на виразність ураження міокарда (D=7,13, p<0,001),
печінки (D=2,80, p=0,043) та центральної нервової системи (D=5,28, p=0,002),
характер перебігу – на м'язовий синдром (D=4,28, p=0,007), зміни з боку
ендокарда (D=3,78, p=0,012) та селезінки (D=7,10, p<0,001). Від ступеня
активності патологічного процесу залежать ураження м'язів (D=4,20, p=0,007),
шкіри (D=3,49, p=0,018), лімфовузлів (D=6,60, p<0,001), міокарда (D=2,94,
p=0,036), ендокарда (D=2,79, p=0,044), селезінки (S=5,24, p=0,002), головного
мозку (D=3,41, p=0,020 та нирок (D=3,01, p=0,021).
Додатково проаналізовано секційні дані 45 померлих хворих на СЧВ, серед яких
було 7 (15,6%) чоловіків та 38 (84,4%) жінок у віці від 15 до 63 років (в
середньому 32,6±1,92 років). У 40,0% хворих смерть сталася унаслідок уремії, у
22,2% - церебрального васкуліту (церебриту), у 17,8% - серцево-судинної
недостатності, 6,7% - фібриляції шлуночків, 4,4% - тромбоемболії легеневої
артерії, 8,9% - інших причин (виразкової шлункової кровотечі, сепсису,
печінкової недостатності). Тривалість захворювання складала від 1 року до 12
років (в середньому 4,8±0,52 років). Підгострий перебіг патологічного процесу
констатований у 51,1% спостережень, хронічний – в 48,9%.
У 82,2% пацієнтів за життя спостерігалися артрит або артралгії, у 22,2% -
синдром Рейно, у 62,2% - ураження шкіри і слизових оболонок, у 46,7% - міозит
або міалгії, у 57,8% - лімфаденопатія, у 77,8% - серозити (плеврит,
перикардит), у 95,6% - міокардит і/або ендокардит, у 91,1% - гломерулонефрит, у
84,4% - гепатит, у 26,7% - спленіт, у 71,1% - пневмоніт. Ступінь тяжкості (СТ)
клінічних ознак склав 1,37±0,054 балів.
Анемія мала місце в 91,1% випадків, лейкопенія – в 35,6%, лейкоцитоз – в
31,1%, тромбоцитопенія – в 62,2%, гіпер-g-глобулінемия – в 84,4%, наявність
LE-клітин у крові і/або антитіл до нДНК – в 88,9%. ХНН констатовано у 82,2%
хворих (I ст. – у 24,4%, II ст. – у 13,3%, III ст. - у 44,4%), систолічну
артеріальну гіпертензію (>140 мм рт.ст.)
- Київ+380960830922