РОЗДІЛ 2.
СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ АСПЕКТІВ ЗАРУБІЖНИХ КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОГО
СУСПІЛЬСТВА
2.1. ТЕОРІЯ ПОСТІНДУСТРІАЛІЗМУ Д. БЕЛЛА ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА СТАНОВЛЕННЯ
КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
Традиційно вважається, що термін „постіндустріальне суспільство” було введено у
науковий обіг американським вченим Д. Рісменом, який 1958 р. виніс цей термін у
назву однієї зі своїх статей [370, р. 363-385], що, на думку вітчизняного
науковця В. О. Ковалевського, „забезпечило їй широкий розголос, виявивши тим
самим розуміння внутрішнього змісту теорії постіндустріального суспільства”
[110]. Однак, заради істини, слід відзначити, що, як слушно стверджує відомий
російський фахівець з цієї проблематики В. Л. Іноземцев, „...розуміння Д.
Рісменом нового суспільства як „суспільства дозвілля” („leisure society”) не
дозволяє визнати його справжнім автором терміну „постіндустріалізм,” який
широко розповсюдився в останні роки, але трактується зовсім інакше” [82, с.
ХІІІ].
Якщо заглибитися в історію виникнення терміну „постіндустріалізм”, то відомо,
що „...на термінологічному рівні ідея постіндустріального суспільства” [82, с.
ХІІ] виникла майже сто років тому – десь на початку ХХ ст. Зокрема, сам термін
„постіндустріалізм” було вперше введено у науковий обіг індійським вченим А.
Кумарасвамі, дослідником проблем доіндустріального розвитку азійських країн,
який ще 1914 р. виніс це поняття у назву своєї праці [270]. Наступним кроком
розширення цієї термінології стала поява поняття „постіндустріальна держава”,
яке ввів у науковий обіг 1917 р. один з теоретиків англійського ліберального
соціалізму А. Пенті, використавши цей термін у назві однієї зі своїх книжок
[359]. В наступній своїй праці під назвою „Постіндустріалізм” (1922 р.), він
вже користувався обома цими термінами – „постіндустріалізм” та
„постіндустріальна держава” [360, р. 14].
Основні положення теорії постіндустріального суспільства почали активно
формуватися в середині 60-х рр. ХХ ст. у США. Найбільш помітний і вагомий
внесок у цю справу зробив видатний американський вчений, професор
Колумбійського та Гарвардського університетів, віце-президент Американської
Академії мистецтв і наук Деніел Белл. Сутність цієї теорії була викладена у
спеціальному збірнику, очолюваної ним американської футурологічної комісії та в
його численних працях. Ця поважна фахова комісія сформулювала прогнози до 2000
року, в яких, „...концепція постіндустріального суспільства, – як підкреслював
вітчизняний вчений В. М. Щербина, – була представлена в якості базової для
вивчення перспектив розвитку суспільного прогресу” [225, с. 103].
Однією з найбільш відомих і впливових праць Д. Белла стала його фундаментальна
праця „Прийдешнє постіндустріальне суспільство. Досвід соціального
прогнозування” (1973 р.) [245], яка і досі є глобальним обґрунтуванням
методологічної парадигми цієї теорії. Можна погодитися з оцінкою російського
вченого А. А. Чернова, який зазначав, що ця книга Д. Белла „...викликала
всезагальний резонанс та інтерес до поставленої в ній проблематики. Починаючи з
моменту її виходу в світ, з’являються багаточисленні праці, присвячені
осмисленню історичної межі, на якій опинилося людство” [217, с. 30].
Слід зазначити, що поняття „постіндустріальне суспільство” тоді, як і зараз,
сприймалося по-різному. Деякі вчені вважали його не досить вдалим. Російська
дослідниця Н. Л. Полякова зазначала, що цей термін „...визнати вдалим
неможливо, оскільки він не несе в собі жодних позитивних визначень” та жодних
конкретних ознак, „...які б вказували на загальну характеристику або якусь
сутнісну якість цього суспільства. Одного лише натяку на той простий факт, що
дане суспільство приходить на зміну промисловому капіталістичному суспільству є
недостатнім, щоб визнати наведену назву вдалою” і тим більш креативною.
„Подібні критичні зауваження можна висунути також і на адресу термінів
„суперіндустріальне суспільство” або „суспільство третьої хвилі” Е. Тоффлера, а
також по відношенню до терміну „посткапіталістичне суспільство” [172, c. 294].
Доречним буде згадати і негативну думку американського вченого Дж. Нейсбіта
щодо терміну „постіндустріальне суспільство”, який визнавав його невдалим:
„Збиті з пантелику і не бажаючі прощатися з минулим, навіть наші найкращі
мислителі заходять в глухий кут, намагаючись описати прийдешню еру.
Гарвардський вчений назвав її „постіндустріальною”, і термін прижився. Ери та
рухи завжди називають „пост-” або „нео-”, якщо не знають, як їх ще назвати”
[161, с. 25], [354, р. 14].
Тому неабиякий науково-теоретичний інтерес становить питання, яке сам Д. Белл
сформулював наступним чином: „Мене запитували, чому я назвав цю гіпотетичну
концепцію „постіндустріальним суспільством”, а не суспільством знань, або
інформаційним суспільством, або суспільством професіоналів, хоча кожен з цих
термінів описує значущі риси стану, що народжується” [10, c. 49]. Відповідаючи
на це запитання, американський вчений відверто визнавав: „Однаковою мірою я
відкинув спокусу визначити цей народжуваний соціум якимось терміном на кшталт
„суспільство послуг”, „інформаційне суспільство” або „суспільство знань” [12,
c. CXLV]. Пояснюючи, чому вибір припав саме на термін „постіндустріальне
суспільство” і чому цей термін „швидко прижився” в науковій літературі, Д. Белл
зазначав наступне. По-перше, тоді, в 70-х роках ХХ ст., „футурологічне чтиво”
було „в моді”. По-друге, він був під впливом ідей Р. Дарендорфа та У. Ростоу,
які писали відповідно про „посткапіталістичне суспільство” та „постзрілу
економіку”, тобто вживали префікс „пост” [10, c. 49]. По-трет
- Київ+380960830922