Розділ 2 містить особливості відповідальності за майно, довірене працівникові.
Так, згідно із артикулом 124 Кодексу праці Польщі працівник, якому ввірено під
звіт з обов’язком повернення чи для перерахування: 1) гроші, цінні папери або
дорогоцінності; 2) знаряддя та інструменти чи подібні предмети, захисний чи
робочий одяг, чи особисті засоби захисту, відповідає у повному розмірі за
шкоду, заподіяну майну. Слід зазначити, що Рада Міністрів за погодженням із
Загальнокрайовою міжпрофспілковою організацією може визначити інші умови
відповідальності за шкоду, заподіяну інструментам чи подібним предметам та
захисному чи робочому одягу, ніж це передбачено в артикулом 124, а саме: в
обмеженому розмірі, встановленому розпорядженням Ради Міністрів.
Працівник відповідає в повному обсязі за шкоду, заподіяну іншому майну, не
перерахованому в параграфі 1 артикулу 124 Кодексу праці Польщі і довіреному
йому з обов’язком повернення або перерахування.
Працівник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода заподіяна з
причин від нього незалежних, зокрема, внаслідок незабезпечення роботодавцем
умов збереження ввіреного працівникові майна.
Працівники можуть прийняти спільну (колективну за КЗпП України) повну
матеріальну відповідальність за майно, ввірене їм разом з обов’язком
перерахування. Підставою спільного ввірення майна є угода про
співвідповідальність матеріальну, укладена працівниками з роботодавцем.
Працівники, які несуть спільну матеріальну відповідальність, відповідають у
частинах, визначених в угоді. Але у разі встановлення, що шкода в цілому чи в
частині була спричинена деякими працівниками, за всю шкоду чи за відповідну її
частину відповідають тільки заподіювачі шкоди.
Отже, крім обмеженої матеріальної відповідальності, працівники Польщі несуть у
передбачених законом випадках повну матеріальну відповідальність. Така
відповідальність встановлюється при умисному заподіянні шкоди; при заподіянні
шкоди майну, довіреному працівникові з обов’язком повернення або для
перерахування. На відміну від Кодексу праці Польщі, випадки повної матеріальної
відповідальності, закріплені в статті 134 КЗпП України, більш деталізовані і
конкретні, перелік їх ширший. На мою думку, це робить можливим більш повний
захист інтересів працівника, бо перелік конкретних правопорушень, за яких
заподіяно шкоду підприємству, установі, організації і за які настає повна
матеріальна відповідальність, не дає можливості роботодавцю застосовувати повну
матеріальну відповідальність у всіх випадках заподіяння матеріальної шкоди, хай
навіть заподіяної й умисно.
Згідно із артикулом 108 Кодексу праці Польщі до працівника застосовується не
тільки матеріальна відповідальність правовідновлювального, а й карного,
штрафного характеру. Так, за недотримання працівником суспільного закладу
правил безпеки і гігієни праці чи правил протипожежної безпеки, залишення
роботи без виправдання, виконання роботи в нетверезому стані чи вживання
алкоголю під час праці застосовується “кара грошова” (штраф).
Грошове покарання за одне порушення, як і за кожний день невиправданої
відсутності, не може бути вищим за одноденну винагороду працівника, а разом
грошові покарання не можуть перевищувати десятої частини винагороди, що
належить працівникові до виплати. Кошти від грошового покарання призначаються
на соціальні цілі.
Отже, на відміну від статті 147 КЗпП України, яка не передбачає дисциплінарного
стягнення у вигляді штрафів, Кодекс праці Польщі, крім попередження і догани,
встановлює за окремі порушення трудової дисципліни також грошову кару, тобто
штраф. Матеріальний характер такого покарання очевидний. Питання щодо
встановлення у КЗпП України такого дисциплінарного стягнення, як штраф,
піднімалось і в юридичній літературі [73, с.21]. На мою думку, закріплювати
його в новому Трудовому кодексі України в період становлення ринкової економіки
з її інфляційними процесами недоцільно. Адже працівники отримують заробітну
плату нерегулярно, часто зі значною затримкою, як правило, вона не забезпечує
прожиткового мінімуму, не відповідає затраченій праці. Працівникам платять
менше, ніж насправді коштує їх робоча сила, тому позбавляти їх у вигляді
штрафів частини мізерної заробітної плати, яка виплачується, несправедливо. Цей
захід можна застосовувати тільки в тому випадку, коли роботодавці будуть
забезпечувати працюючим необхідний прожитковий мінімум, оплачувати дійсну
вартість затраченої праці.
Кодекс праці Польщі містить і норми, що регулюють матеріальну відповідальність
роботодавця за заподіяння шкоди працівникові. У Кодексі праці Польщі
розрізняються два порядки розірвання трудового договору - розірвання трудового
договору з оголошенням (попередженням) і розірвання трудового договору без
попередження.
Так, згідно із параграфом 1 артикулу 45 Кодексу праці Польщі у разі
встановлення, що оголошення про розірвання трудового договору на невизначений
строк є незаконним або порушує норми щодо оголошення про розірвання трудового
договору, суд, на вимогу працівника, виносить рішення про недійсність
оголошення, а якщо договір уже розірвано, - про поновлення працівника на роботі
на попередніх умовах або про відшкодування.
Відшкодування виплачується в розмірі винагороди за час від двох тижнів до трьох
місяців, але не нижче від винагороди за час оголошення.
Відповідно до артикулу 50 Кодексу праці Польщі, якщо оголошення про розірвання
трудового договору, укладеного на час випробування, здійснено з порушенням норм
щодо оголошення про розірвання цього договору, працівникові належить виключно
відшкодування. Відшкодування належи
- Київ+380960830922