РОЗДІЛ 2
ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ: ПРОТИРІЧЧЯ МІЖ ПРОТЕКЦІОНІЗМОМ І ЛІБЕРАЛІЗАЦІЄЮ
2. 1. Особливості розвитку зовнішньоторговельних зв’язків перехідних
суспільств
Однією з найважливіших структурних частин процесу економічної глобалізації є
міжнародна торгівля. Вона являє собою обмін товарами й послугами, внаслідок
чого споживачі різних країн мають можливість купувати найкращі товари на
світових ринках за оптимальними цінами. Вироблення пріоритетів
зовнішньоторговельної політики транзитивних країн можливе лише у контексті
глобального процесу, який у зазначеній сфері розвивається на основі постійної
боротьби двох тенденцій: меркантилізму та лібералізму.
Протиріччя між протекціонізмом і лібералізацією торгівлі в умовах глобалізації
проявляється у наступних формах:
при зростанні регіоналізації одночасно підвищується роль спеціальних заходів
захисту національного ринку (антидемпінгове, компенсаційне та спеціальне мито),
технічних і санітарних норм та стандартів;
з одного боку, відбувається ліквідація торговельних бар’єрів, з іншого, питома
вага розвинених країн світу у зовнішній торгівлі залишається надзвичайно
високою порівняно з іншими країнами світу;
тенденція зростання обсягів зовнішньої торгівлі нових країн-членів ЄС не
супроводжується збільшенням експорту та стабілізацією імпорту, покращанням
стану їх зовнішньоторговельного балансу;
між прискореними темпами просування до відкритості зовнішньої торгівлі країн
СНД і набагато нижчими темпами перебудови структури економіки.
між необхідністю використання конкурентних переваг, що грунтуються на
застосуванні сучасних досягнень науки й техніки, та домінуючих, основаних на
використанні природних ресурсів.
В умовах, коли міжнародний обмін розширювався, але ще мав обмежений характер,
коли система міжнародних розрахунків базувалась на металевих грошах і
відбувався перехід від середньовічної системи виробництва до мануфактури, а
домінуючі позиції посідав торговельний капітал, котрий підкорив собі
виробництво, його інтереси представляла меркантилістська система. Зазначену
систему визначали два головних положення: по-перше, об’єднання ринку й
стимулювання національної промисловості, по-друге, забезпечення постійного
активного торговельного балансу й монополії на перевезення товарів під
національним прапором. Така система передбачала стимулювання національної
торгівлі, експорту, використання національно-го флоту для перевезення товарів,
введення ввізного мита на іноземні товари.
Наприкінці ХVІІст. з’являється протилежна меркантилістській фритредерська
теорія, представлена класиками Адамом Смітом і Давидом Рікардо. На користь
своєї концепції Адам Сміт наводить такі аргументи. По-перше, зовнішня торгівля,
яка не обмежується державою, дозволяє надлишок продукції відправляти за кордон,
обмінюючи його на інші товари, котрі потрібні населенню країни. Тільки таким
шляхом цей надлишок може набути вартість, яка буде достатньою для оплати праці
та інших витрат на його виробництво. Без такого вивозу буде зупинена частина
виробництва в країні, що призведе до скорочення її доходу [314, c. 42].
По-друге, вільна зовнішня торгівля дозволяє збільшити заощадження. Відомо, що
заощадження являють собою різницю між доходом та споживанням. Експорт товарів
збільшує національний дохід держави, а купівля товарів за кордоном скорочує
витрати на національне споживання, таким чином, зовнішня торгівля сприяє
накопиченню, тобто збільшує багатство кожної нації.
По-третє, застосування системи заходів державного захисту вітчизняних
ви-робників від іноземної конкуренції може завдати шкоди багатству нації у
цілому. Коли ми обмежуємо експорт і, відповідно, міжнародну конкуренцію для
захисту національного виробництва, ми вдаємося до марнотратства. У цьому
випадку витра-чається більше капіталу, ніж при отриманні цієї продукції на
міжнародних ринках.
Глобальним напрямком розвитку зовнішньої торгівлі протягом ХХ ст. є
лібералізація цієї сфери міжнародних економічних відносин. Бо саме вона сприяє
розвитку міжнародної спеціалізації, котра ґрунтується на певних економічних
перевагах кожної країни. Свобода торгівлі забезпечує розвиток конкуренції,
підтримуючи інноваційні процеси, створює умови для масового виробництва в
інтересах споживачів.
Підтвердженням цієї тези може бути та обставина, що зростання обсягів
міжнародної торгівлі значно випереджає зростання обсягів виробництва. Протягом
усього післявоєнного періоду середньорічні темпи росту міжнародної торгівлі
товарами у 1,5 раза перевищували світове виробництво. Протягом 1990 – 2004
років світова торгівля у 2,6 раза випереджала світове виробництво. Випереджаюче
зростання міжнародної торгівлі у порівнянні зі світовим виробництвом є
свідченням посилення поділу праці та спеціалізації виробництва.
У свою чергу ці процеси значно прискорились завдяки розвитку виробничої та
ринкової інфраструктури, особливо транспорту та засобів зв’язку.
Уявлення про масштаби й темпи росту світової торгівлі дає наступна таблиця.
Таблиця 2. 1.
Обсяг і динаміка світової торгівлі товарами
Регіони й країни
Експорт
Імпорт
Осяг
млрд. дол.
Щорічні зміни (%)
Осяг
млрд. дол.
Щорічні зміни (%)
2004
2001
2002
2003
2004
2004
2001
2002
2003
2004
Світ
8800
- 4
17
21
9215
- 4
16
21
Північна Америка
1330
- 6
- 4
14
2010
- 6
16
США
819
- 6
- 5
13
1526
- 6
17
Південна й Центральна Америка
272
- 3
13
28
238
- 1
- 13
27
Європа
4024
19
19
4133
- 2
20
20
Європейський Союз-25
3708
19
19
3784
- 1
20
19
СНД
263
27
35
- Київ+380960830922