РОЗДІЛ 2
РЕГІОН В ПРОЦЕСІ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ
В останнє десятиліття розвитку ринкової трансформації і формування в нашій державі ринкових відносин зростає затребуваність і значущість регіональної економіки. Будь-яка економічна, соціальна, екологічна, культурологічна проблема, що виникає в процесі життєдіяльності країни, тісно пов'язана з дією різних регіональних чинників і територіальних особливостей.
Сьогодні в науці та практичній діяльності чекають на нові розробки з питань теорії регіонів. Україна за весь час самостійності не сформувала адекватну філософію та соціально-економічну модель розвитку регіонів, не має положень із становлення та розвитку регіональних ринків. Відсутні також методологічні основи виміру ринкового потенціалу національної та регіональних економік. Відсутні заяви від держави на розробку стандартів ринкової культури, а є лише декларування, що її немає.
Вивчаючи і аналізуючи праці, присвячені регіональній економіці і регіональному управлінню, слід зазначити, що маловивченими є проблеми ринкової трансформації та особливо питання становлення і розвитку регіональних ринків. Бракує також наукових методів і методик оцінки розвитку та стану даних напрямів.
2.1. Діалектика розвитку регіону
Як свідчить світовий історичний досвід, науково обґрунтованим шляхом і способом досягнення процвітання держави є побудова розвиненої ринкової економіки. З 2005 р. Україна визнана світовим співтовариством державою з ринковою направленістю розвитку економіки та соціальної сфери. Проте слід визнати, що наша держава знаходиться не на передових позиціях соціально-економічного розвитку. Становленню розвиненої економіки повинне передувати вивчення багатого світового досвіду і потім, спираючись на нього, має будуватися система з урахуванням національних, територіальних, культурних особливостей.
Питання розвитку регіонів, їх закономірностей та особливостей почали вивчатися у системі гуманітарних наук ще у ХVШ ст. Це було тісно пов'язано з розвитком капіталістичних відносин, швидкими темпами розвитку промисловості, розширенням міжнародних зв'язків та проблемами розміщення продуктивних сил. Методологічні питання регіональної економіки були розглянуті в теорії центральних місць В.Кристалера, теоріях сільськогосподарського штандарту Й.Тюнена та промислового штандарту А.Вебера. Подальші знання з регіональної економіки збагатилися науковими дослідженнями У.Айзарда, А.Пробста, Р.Продюм, А.О'Саліван, М. Кітінга.
Проблеми регіональної економіки вивчали такі вчені, як П.Алампієв, Е.Алаєв, Б. Данілішин, М. Долішній, О.Гранберг, М. Некрасов, В. Лексин, В.Рєсіна, В. Фінагін та ін. У Донецькому регіоні даний науковий напрям представлений іменами В.Амітана, В.Мамутова, Б.Кліяненка, Н. Коніщевої, Ю. Макогона, Л.Савельєва, М.Чумаченка [ 342, с.56-57].
Теорія і практика становлення і розвитку регіональної економіки в Україні, як самостійної галузі економічної науки, сьогодні ще знаходиться у стадії формування. Це історичний процес, обумовлений тими кардинальними змінами, які відбуваються в нашій державі.
Регіональна економіка тісно пов'язана з економічною теорією, макро- і мікроекономікою, соціологією, менеджментом, демографією, статистикою, галузевими економіками, культурологією та історією. Вона вивчає не тільки економічні проблеми регіонів, але й більш широке коло питань - соціальні і демографічні проблеми, управління і містобудування, географію та екологію і культуру. Така різноспрямованість досліджень дозволяє визначити унікальність і специфіку регіональної економіки як самостійної науки (наукового напряму). Зростання уваги до регіональних проблем економічного і соціального розвитку приводить до стрімкого розширення теоретичних досліджень і їх практичної реалізації.
Сьогодні регіональна проблематика не тільки не втратила своєї значущості та актуальності, але й стає визначальним суб'єктом економічних, соціальних і політичних відносин. Вона ж формує культурне середовище і зберігає особливості етноісторичного розвитку. Регіональна економіка оперує низкою основних категорій, найхарактерніших для теоретичних і практичних регіональних досліджень. Це - "регіон", "регіональний господарський комплекс", "регіональний відтворювальний процес", "регіональні особливості соціальної та економічної трансформації", "регіональний ринок".
Регіональна економіка досліджує особливості розвитку і розміщення продуктивних сил України, її природно-ресурсний потенціал, населення, трудові ресурси, демографічні проблеми, динаміку розвитку промисловості і сільського господарства, місце України в світовій господарській системі у період становлення і розвитку ринкових відносин, формування культури підприємництва, виникнення і функціонування ринків і ринкової інфраструктури[ 342, с.58-59].
Визначаючи концептуальні основи регіональної економіки, слід сказати, що це галузь економічної науки, що вивчає закономірності територіальної організації суспільного виробництва і механізм їх дії. Вона досліджує економічні явища і процеси, пов'язані з розвитком господарства окремих регіонів і територіально-виробничих комплексів.
Х.Армстронг і Д.Тейлор відзначають, що визначення "регіональна економіка" варіюється залежно від теми обговорення і наявних даних. В економіках окремих країн існує багато регіональних економічних комплексів, що мають більш різноманітну і складну структуру, ніж національні економіки деяких інших держав. Термін "регіон" уживається як для визначення таких великих адміністративних площ, як штат або провінція, так і щодо малих місцевих автономій. У теоретичному плані "регіон" часто просто означає об'єднану географічно частину національної економіки [377].
Регіональна економіка, як первинний осередок національної економіки, покликана визначати, як максимально ефективно використовувати обмежені ресурси даної території - природні ресурси, трудовий потенціал і т.д. Подібно до всіх інших галузей знань, сьогодні ре