Ви є тут

Фінансове забезпечення розширеного відтворення суспільного продукту в умовах інтенсифікації виробництва

Автор: 
Товстиженко Олена Вячеславівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
3406U002297
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПОСИЛЕННЯ РОЛІ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ В ІНТЕНСИФІКАЦІЇ РОЗВИТКУ
ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИЦТВА
2.1.Фінанси як грошове джерело розширення суспільного продукту трансформаційної
економіки: теоретичний аналіз
Стосовно досліджень у галузі підвищення продуктивності праці, ефективності
виробництва та інших економічних процесів уперше поняття “інтенсифікація” та
“екстенсифікація” зустрічаються за часів промислової революції ХVІІІ–ХІХ ст.
Вважається, що їх започаткував у науковій літературі німецький економіст –
аграрник А.Тайєр у 1831 р. [22].
Основи теорії інтенсивного та екстенсивного розширеного відтворення були
закладені К. Марксом і Ф. Енгельсом у другій половині ХІХ ст., коли перед
капіталістичним землеробством виникли природні та економічні обмеження, постало
завдання його розвитку інтенсивним шляхом. Саме в цей період К.Маркс і
Ф.Енгельс звернули увагу на проблему інтенсифікації сільського господарства.
Поряд з цим у деяких їхніх працях містяться методологічні основи інтенсифікації
виробництва стосовно промисловості [там само].
В другому томі „Капіталу”, розмірковуючи про способи використання капіталістом
коштів, К. Маркс писав, що вони можуть „...послужити для того, щоб розширити
підприємство або зробити в машинах удосконалення, які підвищать їхню
ефективність. Таким чином, через певні проміжки часу відбувається відтворення,
і до того ж – коли розглядати його з суспільної точки зору, - відтворення в
розширеному масштабі: розширеному екстенсивно, коли розширюється тільки поле
виробництва; розширеному інтенсивно, коли застосовуються більш ефективні засоби
виробництва”[95].
У зв’язку з нагромадженням додаткової вартості, К. Маркс розглядав розширене
відтворення виробництва як екстенсивне, коли здійснюється будівництво нових
фабрик на додаток до старих, і як інтенсивне, коли збільшується масштаб
виробництва на діючих підприємствах за рахунок поліпшень, що приводять до
зростання продуктивності та інтенсивності праці” [там само,с.331]. Тут Марксом
подано відмінності та чітку межу між інтенсивним та екстенсивним шляхами
розширеного відтворення, найважливіші їхні особливості.
Інтенсифікація виробництва – це процес застосування ефективніших засобів
виробництва і технологічних процесів з урахуванням досягнень науково-технічного
прогресу, застосування досконалішої організації праці та управління з метою
забезпечення безперервного приросту виробництва і підвищення його ефективності
[22].
Інтенсифікація – складне явище. Можна сказати, що існує ціла низка напрямів
інтенсифікації: інтенсифікація основного і оборотного капіталу; інтенсифікація
праці; інтенсифікація науки і науково-дослідних розробок; інтенсифікація
окремих галузей матеріального і нематеріального виробництва; інтенсифікація
відтворення природного середовища; інтенсифікація зовнішньоторговельних
відносин; формування суспільства знань; інтенсифікація підприємницької
діяльності; інтенсифікація системи освіти тощо.
Але, якщо усі напрями інтенсифікації виробництва узагальнити коротким виразом,
то інтенсифікація зводиться до створення дуже перспективних, нових чинників,
кількісне прирощення яких забезпечує інтенсифікацію виробництва в будь-якій
галузі, та до формування нових джерел інтенсифікації, наприклад, ідей, нових
форм організації, економічних стимулів, додаткових фінансових ресурсів тощо.
Будь-який напрямок інтенсифікації виробництва, а на цій основі і зростання
суспільного продукту підвищеної корисності потребує фінансового забезпечення. У
цьому розділі ми зосереджуємо свою увагу як на загальних проблемах
інтенсифікації, так і на окремих напрямах. При цьому, зосередимо свою увагу на
таких аспектах: фінанси як грошове джерело інтенсифікації, а у зв’язку з цим на
ролі заощаджень в механізмі фінансового обороту, проблемах формування
інвестицій, шляхів забезпечення інноваційного розвитку вітчизняного
виробництва. Будуть розглянуті і інші питання інтенсифікації виробництва.
Розв’язання проблем інтенсифікації виробництва передбачає аналіз його
здійснення чи не здійснення в період 1991-2004 рр., тобто з першого року
виникнення України як самостійної суверенної держави (Рис.2.1). Названий період
є періодом глибокої кризи, яка охопила усі галузі суспільного виробництва. За
1990-1999 рр. ВВП України знизився на 60,6% [24].
Рис. 2.1 Індекси фізичного обсягу валового внутрішнього продукту за 1991-2004
роки.
Лише на рубежі 1999-2000 рр. почалося пожвавлення суспільного виробництва,
проте за шість років його дії все ще не досягнуто рубежів 1990 р. фактично по
усім формам інтенсифікації фондозберігаючої, працезберігаючої, матеріало- і
ресурсозберігаючої.
Тому ми вважаємо, що період 1991-2004 рр. є періодом функціонування
вітчизняного виробництва на екстенсивній основі відтворення, причому у звужених
масштабах. Можна сказати, що по рівню використання ресурсів суспільство
“повернулося” на 20-25 років назад. Суттєво знизились не тільки обсяги
виробництва, але й таки показники інтенсивності чи екстенсивності, як
фондовіддача, продуктивність праці, ресурсозбереження та “поле” виробництва.
Наша країна за продуктивністю праці в промисловості відстає від розвинутих
країн світу приблизно в 4-5 разів [162]. На ефективність праці дуже впливає той
факт, що енергомісткість ВВП України є найвищою в Європі та за останнє
десятиріччя збільшилася на 33%. Вона є у 3-5 разів більшою, ніж у промислово
розвинутих країнах. А це означає: на кожну одиницю промислової продукції у нас
витрачається енергоресурсів у 3-5 разів більше, ніж у провідних країнах світу
[там само].
Економічне пожвавлення, що спостерігається в