РОЗДІЛ 2
Податково-бюджетні і грошово-кредитні важелі
економічної політики та їх взаємозв'язок
ВСТУП ДО РОЗДІЛУ 2
Основними засобами проведення економічної політики держави є податкові, бюджетні, грошові та кредитні важелі впливу на економічні процеси в країні. В процесі організації практичної реалізації економічної політики їх згруповують за функціональною спорідненістю характеру впливу на суб'єктів економіки та державними органами регулювання на податково-бюджетну та грошово-кредитну.
Податково-бюджетна політика своїм функціональним призначенням має вплив на сукупний попит та пропонування шляхом вилучення частини грошового потоку через податки та його перерозподіл через бюджетну систему для досягнення загальнодержавних економічних цілей інституціонального, соціально-економічного та політичного характеру.
Грошово-кредитна політика виконує ті ж завдання, але шляхом впливу на сукупний попит і пропонування безпосередньою зміною кількості грошей в обігу і/або їх вартості через кредит з метою стимулювання чи стримування економічного росту на певних етапах економічного розвитку.
Тісний зв'язок кількісного і вартісного відображення результатів економічної діяльності та адміністративного і економічного методів її регулювання породжує об'єктивний взаємний зв'язок податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів економічної політики.
Наукове обгрунтування та практичне використання взаємозв'язку податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів економічної політики має важливе значення для реалізації політики економічного зростання України.
2.1. Податково-бюджетні важелі впливу на економіку
Податково-бюджетна політика, як сукупність заходів, що здійснюються шляхом регулювання державного бюджету та системи оподаткування для досягнення зростання національного виробництва, максимальної зайнятості та мінімальної інфляції, може проводитися у двох формах:
1) дискретна податково-бюджетна політика, а саме:
а) стимулююча податково-бюджетна політика;
б) стримуюча податково-бюджетна політика;
2) недискретна податково-бюджетна політика.
Дискретна податково-бюджетна політика являє собою свідоме регулювання податків, державних закупівель (держзамовлень) та структури бюджетів з метою зміни реального об'єму національного виробництва, зайнятості, контролю над інфляцією і прискорення економічного росту. В залежності від економічної ситуації в країні дискретність податково-бюджетної політики набирає вигляду стимулюючої або стримуючої політики.
Стимулююча податково-бюджетна політика стає у потребі в періоди спаду економіки. Основними інструментами її є:
1) збільшення державних закупівель;
2) зниження податків;
3) поєднання першого і другого;
4) зміна структур бюджетів, центрального і місцевих, на користь реального (виробничого) сектору економіки.
Стримуюча податково-бюджетна політика необхідна, коли в економіці виникає інфляція, викликана надлишковим сукупним попитом. Основними інструментами, в такому випадку, виступають:
1) зменшення державних закупівель;
2) підвищення податків;
3) поєднання першого і другого;
4) зміна структур бюджетів, центрального і місцевих, на користь фінансового та соціально-культурного секторів економіки.
Якщо перед економікою стоїть проблема контролю над інфляцією, податково-бюджетна політика повинна орієнтуватись на позитивне сальдо державного бюджету.
Недискретна податково-бюджетна політика є певною альтернативою, хоча, одночасно, може служити як додаток до дискретної. Суть недискретної податково-бюджетної політики полягає в тому, що необхідні зміни у величинах державних витрат і податків впроваджуються автоматично.
Важелями недискретної політики є автоматичні стабілізатори. Автоматичний стабілізатор - це будь-яка міра, яка має тенденцію збільшити дефіцит державного бюджету (або скоротити його позитивне сальдо) в період спаду, і збільшити його позитивне сальдо (або зменшити дефіцит) і період інфляції без необхідності прийняття будь-яких спеціальних рішень з боку політиків.
В частині змін рівня державних закупівель податково-бюджетна політика впливає найбільше на зміну сукупних витрат, тобто на величину сукупного попиту.
В частині змін податків податково-бюджетна політика впливає на величину сукупної пропозиції. Таким чином, кожна із таких змін або ж їх поєднання, в рамках проведення податково-бюджетної політики, впливає на основне макроекономічне співвідношення: рівень виробництва - рівень цін.
В частині змін структур бюджетів, як центрального, так і місцевих, податково-бюджетна політика може визначати галузеву, соціальну та науково-технологічну спрямованість економічного розвитку країни в цілому та її регіонів зокрема.
Суть податково-бюджетної політики полягає у свідомому втручанні держави в кругообіг товарів і доходів. Схематично цей процес має такий вигляд.
Схема 2.1. Вплив податково-бюджетної політики на кругообіг доходів.
Як бачимо зі схеми, держава, за допомогою фіскальної політики, має три засоби впливу на грошові потоки в економіці. По-перше, це податкові платежі, які вилучаються з обігу і дістаються у розпорядження державі. Після цього приходить час розподілу державою цих засобів і приходять ще два способи втручання держави. По-друге, наявні фінансові ресурси держава використовує для забезпечення виконання своїх функцій та стимулювання розвитку економіки, що відображається у здійсненні державних витрат (закупівель). По-третє, іншу частину засобів держава використовує для здійснення своїх соціальних зобов'язань у вигляді соціальних витрат - освіта, медицина, культура, соціальні гарантії та ін.
Аксіоматичним є твердження про те, що вилучаючи за допомогою податків певну частину доходів економічних суб'єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямках, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні. При цьому, А.М.Соколовська зазн