РОЗДІЛ 2
"ІНДИВІДУАЛІЗМ - КОЛЕКТИВІЗМ" В ЕКОНОМІЧНІЙ МЕНТАЛЬНОСТІ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
2.1. Економічний індивідуалізм як суспільний феномен
2.1.1. " Е к о н о м і ч н а п о в е д і н к а " я к п о н я т т я т а я к о б ' є к т с о ц і а л ь н о - ф і л о с о ф с ь к о г о т л у м а ч е н н я
Поняття "економічної поведінки" починає відігравати дедалі більшу, навіть ключову, роль в сучасному соціально-філософському й соціологічному знанні, зокрема, в економічній соціології. Виявлення сутності та основних ознак економічної поведінки людини в суспільстві, пошук її сенсу та змісту, формування належного визначення цього поняття мовою соціології та соціальної філософії дедалі виступає важливим й одним з найбільш суттєвих у з'ясуванні сутності, предмета і поняттєвого апарату економічної соціології як системи знання. Кожен новий внесок у теорію економічної життєдіяльності суспільства, будь-який новий "нюанс", що тим або іншим чином виникає в ній, мають коригувати сформовану картину уявлень, переосмислювати цілу низку інших понять, які так чи інакше стикаються з цим. Категорія "економічна поведінка" в цьому контексті виявляється значним та суттєвим, у певному сенсі першорядним, поняттям, а виявлення нових властивостей поведінкових структур й формоутворень, особливо в сфері економічної поведінки, може спричиняти значні змінювання всієї системи соціоекономічного знання.
Отже, що собою являє "економічна поведінка" як поняття соціальної філософії та економічної соціології?
Перш за все, економічна поведінка людини виступає як окремий випадок, як один із різновидів соціальної поведінки індивіда в світі та в суспільстві. Під соціальною поведінкою, у найзагальнішому визначенні, зазвичай розуміють конкретний соціальний (соціально-комунікативний) спосіб здійснення діяльності індивіда, що синтезується його (індивіда) мотивами, очікуваннями та установками, тобто зовнішній вигляд внутрішнього, смислового боку людських дій. Поведінка - це активність соціального суб'єкта, яка спрямована на досягнення тієї чи іншої мети, це предметно-практична діяльність соціального суб'єкта. Соціально-економічна поведінка - це система взаємопов'язаних дій, які чинять люди в соціальній та економічній сферах суспільства під впливом власних та групових економічних інтересів задля задоволення своїх соціальних та індивідуальних потреб.
Існує багато різновидів соціально-економічної поведінки: демографічна (пов'язана зі збереженням і відтворенням людського життя), міграційна (виявляється в різноманітних переміщеннях працівників між сферами зайнятості, галузями народного господарства, підприємствами, професіями, регіонами тощо), у сфері освіти (знаходить вираження у виборі професії, форм спеціального навчання, способів підвищення кваліфікації, ефективності засвоєння знань), професійно-трудова (поведінка працівників безпосередньо на робочих місцях, що характеризується певним ставленням та якістю праці, дисципліною, відповідальністю, творчою ініціативою), особисто-господарська поведінка (суб'єктивний бік діяльності) й інші.
Нас буде цікавити саме "економічна" поведінка - тобто в певному смислі узагальнене щодо названих різновидів поняття, яке конституює людину як суб'єкта економічної діяльності (активності), є певним чином поняттям структурно-логічного аналізу соціальної реальності та людини в ній. З іншого боку, економічна поведінка - це і сукупність (система) цілком певних форм "чисто" економічної активності, коли під економічною сферою суспільства розуміється фундаментальна структура існування та саморозвитку цього суспільства, форми та механізми реалізації в суспільстві руху та саморуху продуктивних сил, а також наявність суб'єктів економічної поведінки із економічною свідомістю (стрижневим ядром якої виступає певна економічна ментальність) та економічною "функцією".
В сучасній соціології існують два генетично і структурно взаємопов'язані тлумачення соціальної поведінки - біхевіористське (рефлекторно-ситуативне) та інституціоналістське (ціннісно-нормативне) ?148-150?.
Біхевіористський напрямок соціальну поведінку людини розуміє як сукупність "реакцій" на вплив зовнішнього середовища (суспільства). Суспільні явища й процеси розуміються як взаємодія між собою "стимулів" та комплексів стимулів, що чинять певний вплив на індивіда та викликають з його боку "реакції". Від визнання будь-яких внутрішніх ланок психологічного змісту, які опосередковують такі "реакції", біхевіоризм відмовляється. Соціологія має описувати те, що безпосередньо спостерігається, має вивчати поведінку, а не свідомість. За "клітинку" поведінкових феноменів береться поняття "акту", дискретних, ситуативно зумовлених окремих дій (Б.Скіннер, Дж.Хоманс, Г.Саймон). Соціальна поведінка людини у суспільстві тлумачиться як жорстка схема "стимул - реакція" (S ? R).
Інституціоналістський напрямок соціальну поведінку людей вивчає в щільному зв'язку із існуючою в суспільстві системою соціальних нормативних інституцій, які регулюють й організовують форми діяльності гурту людей, відтворюють такі що повторюються і є найбільш стійкими зразки поведінки, звички, традиції тощо. Кожна така соціальна інституція служить виконанню певної соціально значущої мети (наприклад, виживання, матеріальний добробут, соціальна стабільність) чи функції та санкціонує певний порядок виконання певних дій, поведінкових актів, вчинків. За "клітинку" поведінкових феноменів цей напрямок вважає впорядковану й єдино спрямовану систему дій, "лінію поведінки", стратегію життєдіяльності (П.Сорокін, Т.Верлен, Дж.Коммонс), які є наслідком усієї системи оточуючої людину соціальної реальності - в усіх сенсах: історичному, культурному, структурно-функціональному. Факторами, що спричиняють ту чи іншу соціальну поведінку індивіда, визнаються тут не тільки власне умови матеріального життя, але й людські почуття, ідеї, традиції, яких дотримується суспільство, і таке інше.
У застосуванні до означеної