Ви є тут

Морфофункціональні зміни у головному мозку щурів, поросят і курей за експериментального Т-2 токсикозу та впливу розчинів натрію гіпохлориту

Автор: 
Коцюмбас Галина Іванівна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0508U000155
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Експериментальну частину дисертаційної роботи проводилися на клінічно здорових
тваринах і птиці, які підбиралися за принципом аналогів і знаходились в
однакових умовах утримання. Дослідження проводили на різностатевих безпородних
білих щурах 4?6-місячного віку, масою тіла 180?250 г, отриманих з репродуктора
„Глеваха” Інституту токсикології МОЗ України, 3?4-місячних курчатах породи
„ISABROWN”, масою тіла 900?1200 г та на 2,5-місячних поросятах великої білої
породи масою тіла 18?20 кг [134]. Досліди на лабораторних тваринах і птиці
виконувались у віварії Державного науково-дослідного контрольного інституту
ветеринарних препаратів та кормових добавок, а на поросятах ? у господарстві
ПП „Західний Буг,” Буського району, Львівської області згідно з методичними
рекомендаціями "Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин" та
„Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів” [111, 374].
Токсикологічні, гематологічні, біохімічні дослідження крові проводили в
лабораторії імунології та морфології Державного науково-дослідного контрольного
інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок; патологоанатомічні,
гістологічні, гістохімічні на кафедрі патологічної анатомії і гістології
Львівського університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.
Гжицького; біохімічні, електронномікроскопічні дослідження тканин мозку
виконували на кафедрі біофізики і лабораторії електронної мікроскопії
Львівського національного університету імені Івана Франка. Експерименти на
тваринах і птиці проводили упродовж 2000?2007 рр. згідно з правилами
Європейської конвенції гуманного відношення до лабораторних тварин [111].
Для відтворення експериментального Т-2 токсикозу в лабораторних тварин і птиці
використовували кристалічний Т-2 токсин, отриманий в лабораторії
мікотоксикології Інституту птахівництва УААН з культури гриба Fusarium
sporotrichіеlla, який при введенні розводили 1 % розчином етанолу, а у поросят
– шляхом згодовування комбікорму, контамінованого Т-2 токсином, де вміст
токсину становив 61 мкг/кг корму.
Для лікування Т-2 токсикозу тваринам і птиці усіх дослідних груп застосовували
розчини натрію гіпохлориту: ГХН-2, виготовлений на технічній установці
ДЭО-01-МЕДЭК та ГХН-1 під комерційною назвою „Септокс”, виробник Український
державний хіміко-технологічний університет, м. Дніпропетровськ (рис. 2.1,
2.2).
Рис. 2.1. Електролізер ДЭО-01-МЕДЭК
На першому етапі досліджень на лабораторних тваринах і птиці встановлювали ЛД50
отриманого Т-2 токсину, враховуючи, що згідно з літературними даними, межі ЛД50
Т-2 токсину для щурів є 5?8 мг/кг, для птиці – 4?8 мг/кг маси тіла [192, 381].
Для цього сформували три дослідні та одну контрольну групи із щурів і курей по
5 у кожній. Контрольним групам вводили 1 % розчин етанолу у дозах 4 мл на щура
та 1 мл на курку. Щурам першої групи вводили Т-2 токсин в дозі 8 мг/кг, другої
– 6,75, а третьої – 5 мг/кг маси тіла. Курям першої групи вводили Т-2 токсин у
дозі 5,6 мг/кг, другої – 6,5 та третьої – 8 мг/кг маси тіла, тобто Т-2 токсин
задавали у верхній, середній та нижній межах точної дози.
Т-2 токсин у формі розчину і 1 % етанол (розчинник) вводили одноразово, натще,
внутрішньошлунково за допомогою зонду для щурів та гумової трубочки для птиці.
Упродовж досліду спостерігали за поведінкою та загальним станом тварин і птиці.
Клінічні дослідження дослідних та контрольних груп тварин і птиці проводили за
загальноприйнятими методами, враховуючи фізіологічний стан, поведінку та
загибель щурів і курей.
Рис. 2.2. Установка для одержання розчину „Септокс”
На другому етапі досліджень моделювали хронічний Т-2 токсикоз у щурів. Для
цього було сформовано п’ять груп тварин, по 16 тварин у кожній. Приготовлений
розчин Т-2 токсину вводили щодобово, натще, внутрішньошлунково, протягом 30 діб
за допомогою металевого зонду для щурів. Починаючи з 5 доби досліду, для
лікування тварин від Т-2 токсикозу, білим щурам ІІІ і V груп застосовували
розчин ГХН-2 в концентрації 30 мг/л. Тваринам першої групи (контрольній)
вводили 1% розчин етанолу, ІІ групи ? Т-2 токсин в дозі 1/10 ЛД50 (0,67 мг/кг
маси тіла) і випоювали воду, ІІІ  ? Т-2 токсин в дозі 1/10 ЛД50 та замінювали
випоювання води на розчин ГХН-2; ІV ? Т-2 токсин в дозі 1/20 ЛД50 (0,34 мг/кг)
і випоювали воду, V групі вводили Т-2 токсин в дозі 1/20 ЛД50 та замінювали
випоювання води на розчин ГХН-2 [118, 192, 381].
Клінічні спостереження за тваринами в експерименті при хронічному Т-2 токсикозі
проводили з визначенням загального стану та діяльністю окремих систем організму
[323]. На 10, 20 та 30 доби у щурів визначали масу тіла та по чотири щурі з
кожної групи декапітували, за умов легкого ефірного наркозу, і відбирали кров
для проведення морфологічних і біохімічних досліджень, проводили
патологоанатомічний розтин та для гістологічних, гістохімічних, морфометричних,
електронномікроскопічних досліджень відбирали сенсомоторну кору головного
мозку, гіпоталамус і мозочок.
На третьому етапі досліджень відтворювали хронічний Т-2 токсикоз у поросят. Для
цього було сформовано 4 групи тварин по 8 у кожній. Поросятам І групи
(контрольна) згодовували доброякісний, повноцінний комбікорм. Тваринам ІІ, ІІІ
та ІV груп 20 діб поспіль згодовували контамінований Т-2 токсином комбікорм і
випоювали питну воду. Починаючи з 10 доби, тваринам ІІІ групи замінювали воду
розчином ГХН-1, а ІV групи – розчином ГХН-2 у концентрації 200 мг/л.
Упродовж досліду за тваринами здійснювали клінічне спостереження, реєстрували
строки розвитку токсикозу і час загибелі тварин. Н