РОЗДІЛ 2
ТИПОЛОГІЯ СЕЙМИКІВ
2.1. Передсеймові і післясеймові сеймики
Передсеймові сеймики були найстарішим та найважливішим типом сеймикових
зібрань. Завданням передсеймових сеймиків, які передували проведенню вального
сейму, було обрання представників (послів) шляхти землі (воєводства) до
посольської ізби сейму та забезпечення їх настановами щодо питань, які мали
обговорюватися на сеймі. В Руському воєводстві проводилося три передсеймові
сеймики, кожен з яких обирав свій комплект послів і забезпечував їх
відповідними документами: вишенський (генеральний [* Примітка:
Окреслення «генеральний сеймик», яке застосовували для означення провінційного
сеймика (для шляхти Руського і Белзького воєводств таким з’їздом був
малопольський генеральний сеймик у Новому Місті Корчині), вказувало на те, що
зібрання у Судовій Вишні було спільним для шляхти усіх п’яти земель Руського
воєводства. В такому ж значенні цей термін застосовувався в 1650–1660-х рр.
щодо воєводського сеймика в Шадку Сєрадзького воєводства [65, rozdziaі II.
Organizacja, funkcjowanie, skіad, str. 21]. В Руському воєводстві термін
використовувався від XV ст. [50, rozdziaі I. Sejmiki generalne i partykularne,
str. 6–7), у досліджуваний період вперше вжито у постанові вишенського сеймика
19 вересня 1577 р.: «Dziaіo siк w Wiњniej na zjezdzie generalnym wojewodztwa
ruskiego i ziemi jego wszystkich... » [24, t. XX, str. 48].]) – для шляхти
Львівської, Перемишльської і Сяноцької земель, холмський – для шляхти Холмської
землі і галицький – для шляхти Галицької землі. Холмський сеймик діяв цілком
незалежно від генерального сеймика воєводства (зрештою і входження Холмської
землі до складу Руського воєводства було значною мірою формальним), а галицький
передсеймовий сеймик, який постав 1563 р., мав відбуватися за тиждень перед
сеймиком у Судовій Вишні, щоб дати можливість відвідати останній галицьким
послам /28; 117/ [/28; 117/ 18) t. 2, str. 208 (сеймова конституція 1581 р.
»Seymik halicki»); t. XX, str. VII.]). Така система не була винятковою: в
Краківському воєводстві окремий (з 1564 р.) сеймик зем’ян Заторського і
Осьвєнцімського князівств, який збирався в Заторі, мав проводитися за три дні
перед воєводським сеймиком в Прошовіцах /28/ [/28/ 19) t. 2, str. 208 (сеймова
конституція 1581 р. »Seymik oњwiкcimski y zatorski»).]). В Белзькому воєводстві
діяв єдиний воєводський сеймик в Белзі, на який збиралася шляхта п’яти повітів
воєводства.
Кількість послів на сейм, яких обирала шляхта на передсеймових сеймиках, була
різною – від 2 до 6 осіб. Число їх було сталим для кожного зібрання (виняток
становив генеральний сеймик воєводств Королівської Пруссії, який міг висилати
на сейм формально необмежену кількість представників /102/ [/102/ 20)
rozdziaі 3. System zgromadzeс stanowych Prus Krуlewskich, str. 67–68.])).
Вишенський сеймик обирав шістьох послів (по двоє від кожної з названих земель),
холмський – двох, галицький – шістьох (по двоє з кожного повіту), белзький –
чотирьох [* Примітка:
Для порівняння інші малопольські сеймики обирали таку кількість послів на сейм:
прошовіцький сеймик Краківського воєводства – 6 послів [122; 145; 121,
rozdziaі II. Sejmik jako organ reprzentacji, str. 57], заторський сеймик
Заторського і Осьвєнцімського князівств – 1 посла [28, t. 2, str. 208; t. 3,
str. 140, 420], опатувський сеймик Сандомирського воєводства – 6 послів [143,
str. 38], люблінський воєводський сеймик – 2 (згодом 3) послів [140, str. 135;
131, str. 36), сеймики Бєльської, Дрогичинської і Мельницької земель
Підляського воєводства – по 2 послів [132; 134], луцький сеймик Волинського
воєводства – 6 послів [37, стор. 421], вінницький сеймик Брацлавського
воєводства – 4 послів [22, ч. 2, т. 1, стор. 457, 465], житомирський сеймик
Київського воєводства – 3 послів [22, ч. 2, т. 1, стор. 117, 415, 457, 465],
чернігівський воєводський сеймик (з 1633 р.) – 2 (з 1635 р. 4) послів [28,
t. 3, str. 381–382, 410–411; 41, стор. 115–116].]. Під час елекції послів на
вишенському і галицькому сеймиках шляхта окремих земель і повітів висувала
кандидатури і голосувала самостійно. Характерною особливістю вишенського
сеймика було те, що вибори послів на ньому проводилися перед завершенням роботи
зібрання – після обговорення і ухвалення тексту тексту інструкції послам на
сейм /87/ [/87/ 22) czкњж II. Praktyka sejmikowania, str. 60.]).
Сеймом 1611 р. була ухвалена конституція для Сєрадзького воєводства і
Вєлюнської землі, за якою посли на сейм (і депутати до коронного трибуналу)
мали обиратися більшістю голосів, причому голосувати та бути обраними мали
право тільки осілі у відповідній землі шляхтичі (тобто ті, що мали тут земельну
власність). На тому ж самому сеймі цю постанову прийняли представники
Краківського воєводства і Холмської землі, на сеймі 1613 р. – Київського,
Плоцького і прусських (крім Хелмінського) воєводств /28/ [/28/ 23) t. 3,
str. 10, 85, 89, 90.]). Хоча Руське, за винятком згаданої Холмської землі, та
Белзьке воєводства ніколи цієї конституції не прийняли, вибори на їхніх
сеймиках також здійснювалися більшістю голосів.
Формально не існувало якихось обмежень щодо віку, освіченості, майнового стану
або віросповідання послів (такі обмеження були введені тільки після
реформування сеймикової системи у 1791 р. /134/ [/134/ 24) str. 518.])), хоча
напевно ці якості претендентів мали певний вплив на вибір шляхти. Обирали
послів з числа зем’ян, осілих в тутешній землі (воєводстві), переважно з
місцевих земських урядників. Шляхтич міг бути обраний необмежену кількість
разів: деякі зем’яни представляли свою землю (воєв
- Київ+380960830922