РОЗДІЛ 2
ОБЛІК МАРКЕТИНГОВИХ ПОСЛУГ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ТОРГІВЛІ
2.1. Облік- основа інформаційної системи маркетингу
торговельного підприємства
Процеси глобалізації, що охопили всі континенти світу, грунтуються на інформатизації економічних процесів та нових комп'ютерних технологіях. Насамперед ці процеси набувають розвитку в сфері господарської діяльності на рівні мікроекономіки. Основою інформаційних систем суб'єктів господарю-вання, незалежно від форм власності, є облік господарської діяльності.
Реформування вітчизняної економіки та поглиблення процесів економіч-ної інтеграції призводить до виникнення нового рівня торговельної діяльності, її структуризації та розвитку в умовах конкуренції на внутрішньому та зовніш-ньому ринках. Особливого значення набуває функціонування маркетингу на підприємствах торгівлі. Завдяки маркетингу, його дослідженням ринку та на-данню маркетингових послуг торгівля як галузь національної економіки набу-ває диномічності, підвищується її ефективність. Одночасно виникають неза-доволені інформаційні потреби маркетингу на торговельному підприємстві. Головним джерелом інформації для маркетингової діяльності на підприємстві торгівлі є облік фінансово- господарської діяльності.
За даними діючої методології бухгалтерського обліку на торговельному підприємстві неможливо визначити валові витрати на маркетингову діяльність, частку валових доходів, отриманих від цієї діяльності, тобто визначити її ефективність.
Реформа бухгалтерського обліку в Україні здійснюється відповідно до за-конодавства [3] та національних стандартів бухгалтерського обліку. Зокрема, до останніх належать: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витра-ти" [29], Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси [26]. Резуль-тати досліджень показують, що вказані П(С)БО та інші не відповідають потре-бам інформаційного забезпечення маркетингової діяльності в торгівлі, адже во-ни за своїм змістом відповідають аналогічним нормативним актам з бухгал-терського обліку, запровадженим у економічно розвинених країнах ще до гло-балізації та інформатизації економічних процесів у світі. Так, у Великій Британії останній варіант ідентичних норм з бухгалтерського обліку запроваджено у 1867 р. В інших країнах- Німеччина, Франція, Бельгія, Швеція, Нідерланди- від-повідні законодавчі акти було введено в період з 1928 до 1990рр. (табл.З.1.1).
До моменту введення в дію вище названих нормативних документів бухгалтери торговельних підприємств застосовували "Типове Положення про склад витрат обігу та порядок їх планування й розподілу в торговельній діяльності"[38]. Воно регламентувало єдину облікову номенклатуру статей витрат обертання та порядок їх планування і розподілу на підприємствах торгівлі всіх форм власності та організаційних форм. Витрати обертання за елементами витрат (сукупності економічно однорідних витрат) поділяються на п'ять груп: матеріальні; на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші. На підставі цього Положення можна класифікувати витрати на маркетингові послуги на кожну окрему послугу. Така класифікація за еле-ментами витрат відображає затрати на кожну маркетингову послугу і дозволяє удосконалити облік мркетингової діяльності, оскільки на підприємствах торгівлі відсутні облікові регістри, які б систематизували таку інформацію.
Номенклатура статей витрат обертання до введення П(С)БО складалась з п'ятнадцяти пунктів Типового положення, серед яких пунктом 9 було зазна-чено: "Реклама". Класифікація реклами в обліку залишилась незмінною. До неї відносяться наступні витрати:
* оформлення вітрин, виставок- продажу, кімнат із зразками та ін.
* розробка і видання рекламних видань (плакатів, проспектів, та ін.);
* розробка і виготовлення ескізів етикеток і зразків фірмових пакетів і упаковки;
* реклама в засобах масової інформації;
* придбання, виготовлення, копіювання, дублювання рекламних кіно- роликів, відео роликів, діафільмів;
* оформлення світлової, щитової, комп'ютерної, транспортної та іншої зовнішньої реклами;
* утримання автовідповідачів для покупців;
* уцінка товарів, які повністю втратили свою якість за час експонування в кімнатах зразків, вітринах, на виставках;
* проведення інших рекламних заходів, пов'язаних із торговельною діяльністю.
До введення в дію П(С)БО 16 "Витрати" бухгалтерський обік витрат на маркетингову діяльність на підприємствах торгівлі здійснювали без розмежу-вання від загальних витрат обертання. Для синтетичного обліку використо-вувався активно- пасивний рахунок 44 "Витрати обертання" і два субрахунки 44-1 "Витрати обігу підприємств оптової торгівлі" і 44-3 "Витрати обігу підпри-ємств роздрібної торгівлі". Цей рахунок призначався для обліку витрат на скла-дування, зберігання, обчислення та інше обслуговування всього процесу дове-дення товарів від виробника до споживача. Перелік того, що можна відносити на цей рахунок, регламентувався типовим Положенням про склад витрат обер-тання та порядок їх планування і розподілу, але інших маркетингових послуг, окрім реклами, він не стосувався. Норми П(С)БО 16 "Витрати" фактично замі-нили це Положення. Однак необхідно враховувати, що собівартість реалізова-них товарів, на відміну від собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), визначається відповідно до вимог П(С)БО 9 "Запаси" (п.10 П(С)БО 16). Для об-ліку маркетингової діяльності рахунок 44 "Витрати обертання" був більше при-стосований порівняно із рахунками, передбаченими із П(С)БО 16 "Витрати".
Після введення в дію П(С)БО 16 "Витрати" виникає необхідність вико-ристання нового плану рахунків, де витрати обертання регулюються дев'ятим класом рахунків "Витрати діяльності". До цього класу в торгівлі відносяться наступні рахунки: 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності". Формування адміністративних витрат, що ведеться без врахування середнього відсотку маркетингових послуг, не дозво-ляє розр
- Київ+380960830922