РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА СТАНУ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУ
2.1. Методика оцінки стану та ризику незбалансованої ліквідності банку
Акціонерний банк "Аваль" засновано 27 лютого 1992 року. АППБ "Аваль" - універсальний банк, місія якого полягає у комплексному задоволенні потреб своїх клієнтів, врахуванні інтересів акціонерів та сприянні добробуту громадян України.
Станом на 01.01.2002 року АППБ "Аваль" посідає 1 місце серед банків України за обсягом нетто-активів (5.1 млрд.грн.) та обсягом ресурсної бази (4.4 млрд.грн.), 2 місце - за обсягом коштів на поточних та строкових рахунках юридичних осіб (1.1 млрд.грн.), 3 місце - за обсягом кредитного портфеля юридичних осіб (2.1 млрд.грн.), 4 місце - за обсягом коштів на поточних та строкових рахунках фізичних осіб, 6 місце - за обсягом балансового капіталу (287 млн.грн.)
Важливою ознакою останніх років було інтенсивне розширення регіональної мережі банку, яка є найбільш розгалуженою серед комерційних банків України. Станом на 01.01.2002 року до системи АППБ "Аваль" входять: центральний офіс, 25 обласних дирекцій і філіалів, 47 підпорядкованих філіалів та понад 1000 безбалансових відділень. Мережа банку охоплює всі області, великі промислові та густонаселені міста та майже 100% районних центрів країни.
Втрата ліквідності таким великим банком, яким є АППБ "Аваль", може призвести не тільки до його банкрутства, але й до виникнення серйозних фінансових проблем у клієнтів та банків-контрагентів. Тому в процесі діагностики фінансового стану банку важливе місце посідає проблема управління його ліквідністю.
Здійснені нами дослідження свідчать, що традиційним підходом до діагностики та планування ліквідності є система показників, які віддзеркалювають структуру балансу банку, тобто співвідношення між обсягами активів і зобов'язань за обсягами, строками, валютами та іншими ознаками. На нашу думку, лише на підставі існуючої системи показників здійснювати об'єктивну комплексну діагностику стану ліквідності банку неможливо. Обумовлено це таким.
По-перше, вони не здатні створити прозорої картини справжнього стану ліквідності, тому що кожен із показників лише частково характеризує ліквідність банку - миттєву, короткострокову, середньострокову або довгострокову.
По-друге, при розрахунку показників не враховується якість активів, а також доходи за активами та витрати за зобов'язаннями, а відтак, неповною мірою беруться до уваги реальні грошові потоки за активами та зобов'язаннями.
По-третє, існуючі показники є більш придатними для визначення стану ліквідності для минулого або теперішнього часу і менш придатними для здійснення її прогнозу.
За цієї ситуації важливою є проблема пошуку додаткових ефективних індикаторів діагностики та планування ліквідності комерційного банку. На нашу думку, таким індикатором може бути реальний запас ліквідності, який є різницею між ринковою вартістю активів та зобов'язань банку.
Оцінюючи реальний запас ліквідності, необхідно виходити з припущення, що банк працює у режимі консервативної пасивної еволюції, тобто, з певного моменту, умовно припиняються усі операції щодо розміщення та залучення ресурсів, виконуються лише взаєморозрахунки з існуючими дебіторами та кредиторами, і банк продовжує свою діяльність без внесення будь-яких змін щодо залучення і розміщення ресурсів.
При здійсненні діагностики стану ліквідності банку доцільним видається застосування комплексного підходу. З огляду на це, пропонуємо визначати реальний запас ліквідності в інтегральній формі, що є оцінкою прогнозного стану ліквідності банку з точки зору потоку ліквідних засобів, та в диференціальній формі, яка є оцінкою фактичного стану ліквідності як "запасу" ліквідних засобів.
Реальний запас ліквідності в інтегральній формі Z (t) дорівнює різниці між ринковою (реальною) вартістю активів LA(t) і ринковою (реальною) вартістю зобов'язань LL(t), тобто:
Z(t) = LA(t) - LL(t) ;
(2.1)
; ,
де t - момент часу, в який необхідно визначити ліквідні можливості банку, що діагностується;
Ai (t), Lj (t) - балансова вартість i-го активу та j-го зобов'язання, оцінені в момент часу t;
Ri (t), Sj (t) - коригуючі коефіцієнти, які визначають ринкову вартість i-го активу та j-го зобов'язання і залежать від якості активів, відсоткових ставок та комісійних тарифів по активах та зобов'язаннях, а також курсів іноземних валют до національної валюти України та інших чинників. Коефіцієнти Ri(t), Sj(t) розраховуються за формулами:
Ri (t) = k(t) * [ 1+pi (t) ] * l i (t); Sj (t) = k(t)* [1 + qj (t) ] , (2.2)
де k(t) - курс відповідної валюти до національної валюти України;
pi (t), qj (t) - середня дохідність та собівартість, відповідно, за i-м активом та j-м зобов'язанням;
li(t) - коефіцієнт ліквідності і-го активу в момент t, який є відношенням його ринкової вартості до балансової вартості.
Реальний запас ліквідності в інтегральній формі фактично оцінює прогнозний потік ліквідних засобів та визначає потенційний ступінь покриття зобов'язань банку ліквідними активами.
Визначення реального запасу ліквідності в інтегральній формі за припущенням про консервативну пасивну еволюцію означає, що коефіцієнти Ri(t), Sj(t) визначаються з урахуванням майбутніх потоків процентних та комісійних доходів і витрат за активними та пасивними операціями і оцінки ступеня l(t) ліквідності активів у момент часу t.
Ліквідність активу тісно взаємопов'язана з його якістю. Не випадково обов'язковим елементом у різних рейтингових системах оцінки банків є діагностика якості активів. Така оцінка може здійснюватися з різних позицій, наприклад, під кутом зору врахування ризику неповернення коштів (за наданими кредитами) або ризику втрати (за матеріальними активами). У нашому випадку йдеться про якість активів із позиції їх ліквідності. Насамперед нагадаємо, що ліквідність акт