РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ УСТАНОВ СПІЛЬНОГО ЗІБРАННЯ (З 1928 р.
- РАДИ) ВУАН
2.1. Установи Археологічного комітету
У вивченні історії краю неабияку роль відіграють дослідження його
архітектурних, археологічних та мистецьких пам'яток. Тому співробітників ВУАН
не могло не хвилювати питання збереження культурної спадщини українського
народу, особливо в ті роки, коли багатьом безцінним вітчизняним пам’яткам
загрожувало знищення. Тому, як слушно свідчить акад. П.Т.Тронько,
пам’яткоохоронний напрямок краєзнавчої роботи розвивався в контексті діяльності
установ ВУАН 20-х років особливо цілеспрямовано [88, с.3].
Активну участь в діяльності різних установ, що займалися охороною пам’яток в
період визвольних змагань, брали співробітники ВУАН. Особливу наполегливість у
цьому виявив акад. М.Ф.Біляшівський, який у травні 1917 р. очолив Центральний
комітет охорони пам’яток старовини і мистецтв, до якого також увійшли
Д.І.Багалій, М.П.Василенко, М.С.Грушевський, О.С.Грушевський, С.О.Єфремов,
І.М.Каманін, Д.І.Яворницький та інші відомі учені. З їх ініціативи Комітети
охорони пам’яток старовини і мистецтв було утворено також в Полтаві, Харкові,
Чернігові [317].
Питанння організації координації наукової діяльності пам’яткоохоронних
організацій зайняли чільне місце в роботі Комісії для вироблення законопроекту
про заснування УАН, яка розпочалася 9.08.18 під головуванням В.І.Вернадського.
Члени Комісії 10.08.18, санкціонувавши створення при Історично-філологічному
відділі ради пам’яткоохоронних інституцій, погодились з “необхідністю впливу
Академії на діяльність Археологічної комісії, або установи, яка буде виконувати
її функції”. Нарешті, у затвердженому П.І.Скоропадським 14.11.18 Статуті УАН у
Києві передбачалося обрання по Першому Історично-філілогічному відділу
академіків по кафедрах (галузях знань) з історії українського мистецтва та
археології, а також створення постійної комісії для обслідування пам’яток
українського мистецтва [168, с. 48-49, 167-169].
Результативними виявились спроби організації та активізації роботи
пам’яткоохоронних структур в рамках археологічної секції УНТ у Києві у
1919-1920 рр. Засідання секції сприяли згуртуванню навколо неї провідних
археологів та поціновувачів старовини. Зокрема, вже в її перших засіданнях
взяли участь М.Макаренко, В.Модзалевський, М.Ткаченко, Д.Щербаківський [321, а.
20].
На початку 20-х років, коли стало очевидним, що радянська влада поставила за
мету звести нанівець діяльність УНТ, група київських дослідників пам’яток
старовини і мистецтва виступила з ініціативою створення відповідного центра при
УАН [321, а. 22]. Спільне зібрання - найвищий орган УАН - неодноразово
поверталося до організації пам'яткоохоронних заходів [168, с. 504]. Нарешті, в
лютому 1921 року на загальних зборах ВУАН було створено Археологічний комітет.
На організаційному засіданні Комітету присутні на ньому академік М.П.Василенко,
професори О.С.Грушевський, О.Ю.Гермайзе, М.О.Макаренко, Д.М.Щербаківський та
інші науковці так коротко визначили його завдання: "Комітет поряд з охороною і
дослідженням археологічних пам'яток, архівних джерел, повинен займатися також
студіюванням пам'яток старовинної архітектури". До складу новоутвореної
структури увійшли академіки М.Ф.Біляшівський (голова), М.П.Василенко,
О.П.Новицький, Ф.І.Шміт [318].
Проте, Комітет не зміг розгорнути свою роботу і влітку 1922 року було створено
Археологічну комісію, що об'єднала археологічну секцію УНТ та Археологічний
комітет ВУАН [319, а. 6-зв.].
В проекті статуту комісії чітко формулювались її завдання: а) всебічний
науковий опис, вивчення, видання пам'яток мистецтва, старовини і природи, а
також розгортання наукових підвалин охорони пам'яток в межах УСРР; б)
теоретична розробка всіх питань, що стосуються матеріальної етнографії та
історії мистецтв; в) вивчення питань історії та практики музеєзнавства у всіх
його галузях; г) скликання з'їздів по питаннях матеріальної етнографії,
археології, історії мистецтв і музеєзнавства; д) організація експедицій та
командирування фахівців в різні місцевості в межах УРСР для провадження
розвідок, збирання етнографічного матеріалу, обслідування, описування і
репродуктування пам'яток архітектурно-монументальних, музеїв, збірок і окремих
пам'яток мистецтва, старовини і природи; ж) наявність на місцях кореспондентів;
з) вживання заходів для наукового підготовлення робітників по всіх галузях
матеріальної етнографії, археології, історії, мистецтва, музеєзнавства; и)
розповсюдження знань по цим наукам в можливо широких масах; і) влаштування
виставок, екскурсій, прилюдних і закритих засідань, курсів лекцій, семінарів і
т.ін. [320].
Для здійснення поставлених завдань Археологічній комісії передбачалось надати
право розробляти законопроекти та інструкції в межах її компетенції, а також
входити з відповідними клопотаннями до республіканських та закордонних установ,
скликати з'їзди та брати участь в українських і закордонних форумах з питань
етнографії, археології, історії мистецтва та музеєзнавства; організовувати
комісії, експедиції, товариства з метою дослідження і охорони пам'яток,
опікуватись підготовкою відповідних фахівців та пропагувати історико-мистецьку
спадщину України. Роботу комісії планувалось вести в шести постійних секціях:
археології, матеріальної етнографії, архітектурно-монументальної історії,
мистецтв, пам'яток природи, музеєзнавства [319, а. 6].
Затвердивши 14 липня 1921 р. статут Археологічної комісії, I Відділ ВУАН
прийняв рішення про включення до її складу академіків М.Ф.Біляшівського
(завідуючим секціє
- Київ+380960830922