РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ЦІНОУТВОРЕННЯ
НА ВАНТАЖНІ ЗАЛІЗНИЧНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
2.1. Особливості функціонування ринку транспортних послуг
та фактори, що впливають на вибір виду транспорту
Вивчення маркетингового середовища функціонування будь-якого підприємства та його ролі у ринкових взаємодіях виробників зі споживачами є відправним моментом для вирішення проблем прогнозування обсягів реалізації продукції, що визначають характер організації виробничої та фінансової діяльності [18,41,61]. Можна виділити такі основні ознаки цієї взаємодії:
1) Споживач добровільно обирає той чи інший товар або послугу з числа надаваних.
2) Ціни на товар або послугу регулюються в значній мірі співвідношенням платоспроможного попиту, що виражається у сукупній суспільній потребі, яка складається з множини конкретних вимог споживачів, та пропозиції, що визначається в основному виробничо-необхідними витратами.
3) Наявність конкуренції між виробниками товарів і послуг стимулює розвиток ефективних методів виробництва та зменшення його витрат.
За командно-адміністративної системи управління перелічені ознаки діяльності господарюючих суб'єктів або були відсутніми, або істотно перекручувалися через застосування неекономічних методів регулювання всього господарського життя країни, що, в свою чергу, явилось однією з причин глибокої соціально-економічної кризи [61,с.4]. Відомо, що від стану окремих галузей народного господарства, наприклад, енергетики та сільського господарства, залежить існування суспільства. Транспорт же за своєю роллю та значенням виходить далеко за межі цих ключових галузей, оскільки функціонування та відтворення буквально всіх елементів життєдіяльності як окремої людини, так і суспільства загалом прямо пов'язано з можливістю переміщення товарів, людей, капіталів тощо. Транспортні системи, будучи необхідним елементом взаємодії виробника зі споживачем, мають особливе значення для динамічного розвитку всіх галузей економіки та задоволення потреб населення. Без розвитку транспортної системи неможливе створення єдиного ринку країни та включення України до світових господарських зв'язків.
Розвиток і діяльність транспорту, а особливо залізничного, були в основному підпорядковані державній політиці, орієнтованій на створення промислової бази для індустріального підйому раніше відсталих територій та зрівняння рівнів розвитку всіх районів країни. У СРСР було побудовано тисячі нових підприємств на території колишніх окраїн Російської імперії. Якщо країни Західної Європи, вирішуючи у теперішній час питання інтеграції, тільки тепер приходять до необхідності спеціалізації ряду підприємств з обслуговування споживачів суміжних країн і країн всієї Європейської Співдружності, то на території колишньої Російської імперії, а потім і СРСР, цей процес здійснювався протягом 150 років. І до 1991 року, до моменту розпаду СРСР, усі регіони країни у тій чи іншій мірі були спеціалізованими, між ними склалися тісні економічні зв'язки, які забезпечували видобування природних ресурсів, розвиток паливної та сировинної бази країни, улов риби, вирощування сільськогосподарських технічних та продовольчих культур, звірини, птахів, їх переробку; створення машин, обладнання, приладів, різних товарів і забезпечення взаємної поставки у всі регіони.
З метою забезпечення зв'язку всіх стадій технологічної передачі готової продукції в єдине ціле та її розподілу було пристосовано в основному залізничний, водний, трубопровідний та автомобільний транспорт. При цьому економічні зв'язки, народжувані у Сибіру та на далекому Сході, закінчувалися у більшості випадків в європейській частині СРСР.
Разом з тим навіть при наявності значних перекосів спеціалізація підприємств і окремих регіонів забезпечувала досить стабільне функціонування народного господарства країни в цілому. З розпадом СРСР, який супроводжувався перш за все руйнуванням багатьох транспортно-економічних зв'язків, дезінтеграцією загального економічного простору, відомі переваги спеціалізації та кооперації виявилися втраченими.
Розвиток в Україні ринкових відносин між виробниками та споживачами знайшов відображення не тільки в істотному зменшенні перевезень вантажів усіма видами транспорту, а й у появі тенденції до скорочення потреб у перевезеннях вантажів транспортом загального користування. Можливо, це пов'язано з особливостями перехідного періоду в економіці країни, який характеризується загальним спадом виробництва. Однак уявляється обґрунтованим твердження проф. Галабурди В.Г. [16,с.103], що навіть "оживлення виробництва та можлива інтеграція нашої економіки у світові господарські зв'язки" зможе викликати лише незначне збільшення потреб у перевезеннях вантажів залізничним транспортом і навряд чи ці потреби у найближчому майбутньому досягнуть рівня радянського періоду.
Це пояснюється двома факторами:
- ринкові відносини змушують суб'єктів господарювання - вантажовласників - "більш старанно рахувати свої гроші, у тому числі й транспортні витрати", і при вирішенні проблем товароруху прагнути до визначення "тільки практично необхідних та відносно знижених обсягів переміщення товарів" [16,с.72];
- мінімізація витрат вимагає від виробників підвищення ефективності самого виробництва за рахунок застосування нових технологій з перероблення сировини, ресурсозбереження, впровадження більш повних циклів виробництва, максимального зближення, а іноді й злиття, ресурсовидобувних та переробних підприємств, використання прогресивних досягнень в області розробки універсальної тари та упаковки, що буде в сукупності сприяти підвищенню транспортабельності товарів, тобто зменшенню обсягів перевезень на одиницю продукції.
Важливими складовими ринку транспортних послуг є транспортна продукція і транспортні підприємства.
Ринкові транспортні послуги визначаються сукупністю відносин транспортних підприємств, що представляють пропозицію (свою продукцію), та вантажовласників, які представляють попит.
Відмітні рис
- Київ+380960830922