Розділ 2
Формальна організація просторово-ототожнювальних речень
2.1. Роль співвідносних слів у формальній структурі складних речень із підрядними просторового значення
Як засвідчив огляд проблемних положень теорії складнопідрядного речення, що стосуються формально-синтаксичної організації складних речень із підрядними просторового значення, принциповим для їх з'ясування є питання про роль співвідносного слова так і його аналогів у їх структурі. Йдеться насамперед про обов'язковість/необов'язковість і заміщеність/незаміщеність цих співвідносних слів у структурі складних речень із підрядними просторовими. Це дозволить з'ясувати характер зв'язку підрядної частини з головною: що вона пояснює - предикатну лексему (дієслово-присудок) чи співвідносне слово - просторовий поширювач цієї предикатної лексеми. З цим пов'язане також розв'язання питання про те, чи може підрядне просторове пояснювати головну частину в цілому, тобто про те, чи є серед речень розчленованих, детермінантних, речення з підрядними просторовими. Найбільш дискусійними є судження стосовно речень на зразок Трава росте, де захоче (П. Тичина), Де кров текла козацька, трава зеленіє (Т. Шевченко), у головній частині яких корелят не представлений: його позиція в їх структурі є відсутньою чи лише незаміщеною?
Питання про незаміщеність корелята потрапило в поле зору синтаксистів. Так, наприклад, про це йшлося в "Курсі сучасної української літературної мови" за редакцією Л.А. Булаховського стосовно речень із підрядними просторовими: "Вказівні слова можуть бути і відсутні, наприклад: Заплакали, розійшлися, відкіля взялися" (Т.Г. Шевченко), пор.: Заплакали, розійшлися туди, відкіля взялися" [128, 244].
У синтаксисі В.А. Бєлошапкової речення з відсутніми корелятами розглядаються як конструкції з незаміщеною позицією цих корелятів, яка є для них обов'язковою. Незаміщеність позиції співвідносного слова тлумачиться як явище, спільне для всіх семантичних різновидів займенниково-співвідносних ототожнювальних речень. Так, незаміщеною може бути позиція співвідносного слова предметного значення (те, той та ін.), означальних за значенням (такий) і просторових (там, туди, звідти). Отже просторово-ототожнювальні речення на зразок Забудь усе й лети [туди], куди життя несе в огні труда (В.Сосюра) не становлять у цьому відношенні винятку.
Згадуючи про цю особливість займенниково-співвідносних конструкцій, В.А. Бєлошапкова вказує на те, що у такий спосіб створюються "стилістично забарвлені еліптичні варіанти" цих речень. Як можна бачити, йдеться про функціонування таких "неповних" варіантів у розмовному та поетичному мовленні. Однак погляд на конструкції типу Де кров текла козацька, трава зеленіє (Т.Г. Шевченко) як такі, що містять у головній частині обов'язкову незаміщену позицію співвідносного слова, поділяють не всі мовознавці. Як згадувалося, до них належить Л.Ю. Максимов, а також І.Р. Вихованець.
У підручнику І.Р. Вихованця "Граматика української мови. Синтаксис" визнається конструктивна роль вказівних слів у формально-синтаксичній будові складнопідрядних речень. Як уже згадувалося, І.Р. Вихованець, визнаючи конструктивну роль корелятів, об'єднує речення, які їх містять, у тому числі й речення з кореляційною єдністю там - де, в окремий клас складнопідрядних речень - займенниково-співвідносні речення. Однак наявність незаміщеної позиції корелята в реченнях, де він відсутній (Трава росте, де захоче; Де кров текла козацька, трава зеленіє), заперечується: поширювачем предикатної лексеми (перший із прикладів) або головної частини в цілому (другий із прикладів) визнається підрядна частина. Оскільки незаміщеність позиції корелята приймається в таких реченнях за її відсутність, їхнє місце визначається або серед нерозчленованих локативних, або серед розчленованих, детермінантних складнопідрядних речень, а саме серед речень із підрядними місця.
У дисертації прийнятий інший погляд на речення, у головній частині яких співвідносне слово просторового значення відсутнє. Береться до уваги те, що на наявність позиції локального поширювача вказує своєрідна лексико-семантична організація цих речень. Їхня головна частина містить такі предикатні лексеми, для яких наявність локального поширювача є обов'язковою. Локальний поширювач, за словами Т.П. Ломтєва, доповнює їхній зміст, тобто є "предикатним предметом" [138, 142-143]. Позицію такого поширювача й намічає співвідносне слово просторової семантики, так само, як і інші співвідносні слова в ототожнювальних конструкціях.
Складнішим слід визнати питання про те, що саме займає цю синтаксичну позицію: співвідносне слово чи підрядна частина. Інакше кажучи, є співвідносне слово в реченнях типу Трава росте, де захоче (П. Тичина) опущеним чи воно взагалі не передбачене їх структурою. Не погодитися з думкою про те, що позицію обов'язкового поширювача предикатної лексеми заміщує підрядна позиція без посередництва корелята, дозволяють такі міркування.
1. Речення на зразок Трава росте, де захоче (П. Тичина) допускають уживання корелята, тобто його відновлення, причому без будь-яких обмежень, пор.: Трава росте [там], де захоче (П. Тичина). У реченнях же, де підрядна частина реалізує валентність предиката в головній, типовий приклад яких становлять речення з підрядними з'ясувальними, вживання корелята можливе далеко не завжди: воно пов'язане з рядом обмежень, а саме:
а) із характером предикатної лексеми, яка в ряді випадків не допускає поширення корелятом і сполучається лише з підрядною частиною, наприклад: Я вважав, що легко впораюся із завданням; таких випадків у сфері розглядуваних у роботі конструкцій не спостерігається;
б) зі значенням самих корелятів, коли жоден із них не може заміщувати ту позицію, яка задається предикатною лексемою, наприклад: Усі бачили, що їй весело, що також нехарактерне для речень із просторовими корелятами.
2. Відсутність співвідносного слова у реченнях на зразок Ми підем, де трави похилі (А. Малишко) та Іди, куди хочеш пов'язана з їхніми стиль