РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ДІТЕЙ.
Матеріали ТА МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика дітей з бронхообструктивним синдромом
Робота проводилась на базі Івано-Франківської міської дитячої клінічної
лікарні. Проведено дослідження у 120 дітей дошкільного та шкільного віку (4 -12
років), хворих на обструктивний синдром (БОС). У 63 дітей БОС розвивався на
фоні повторного обструктивного бронхіту (ПОБ), епізоди обструкції повторювались
у них 3 і більше раз у рік. У 57 дітей причиною БОС була атопічна бронхіальна
астма (БА) легкого та середнього ступеня важкості . Контрольну групу складали
30 здорових дітей того ж віку.
Проведено комплексне дослідження стану системного та місцевого імунітету,
фагоцитарної активності нейтрофілів, перекисного окислення ліпідів та
антиоксидантного захисту, вмісту ессенціальних мікроелементів Fe, Cu, Co, Zn в
крові, активності антиоксидантних ферментів церулоплазміну, насиченості
трансферину залізом, каталази та вугільної ангідрази.
Дослідження проведені в динаміці хвороби: перше дослідження при поступленні в
клініку з ознаками БОС (гострий період хвороби), друге – при зменшенні проявів
бронхообструкції (період покращення).
З метою патогенетичного обґрунтування застосування препаратів антиоксидантної
та імуномодулюючої дії при БОС для лікування проведена порівняльна оцінка
показників імунологічної реактивності, стану ПОЛ та антиоксидантного захисту,
вмісту мікроелементів та активності антиоксидантних ферментів у 63 дітей, які
одержували тільки базисну терапію (перша група ) і у 57 дітей, які одержували
тріовіт, імунал та краплі “Береш плюс” (друга група).
Групи дітей були однорідні за віком, поширеністю процесу, важкістю стану,
клінічною симптоматикою, тривалістю хвороби і даними клініко-лабораторного
обстеження.
Діагноз рецидивуючого бронхообструктивного синдрому (РБОС) обгрунтовували на
основі сукупності наступних ознак: повторний епізод БОС; наявність
експіраторної задишки; “дистанційних” хрипів, при аускультації переважання
вологих різнокаліберних, грубих (жужжачих) сухих та свистячих хрипів на всьому
протязі легень при аускультації; відсутність запальних змін та помірна
еозинофілія в аналізі крові; відсутність вогнищевих змін на рентгенограмі.
Найбільш характерним клінічним симптомом БА є затруднене, шумне і свистяче
дихання (wheezing). Діагноз БА ставили на підставі характерної клінічної
картини, повторення у дітей задухи (під дією неінфекційних тригерів), яка
ефективно лікувалась бронхоспазмолітиками, спадкової обтяженості за алергічними
захворюваннями, наявності супутніх алергічних захворювань (рецидивуюча
кропив’янка, атопічний дерматит і ін.) як проявів побутової, харчової та
медикаментозної сенсибілізації.
Ступінь важкості БА визначали за критеріями, визначеними міжнародною групою
спеціалістів з проблем бронхіальної астми [133]. Згідно цієї класифікації
важкість перебігу БА визначається за такими клінічними ознаками: частота
приступів; вираженість клінічних проявів; тривалість приступу; показники ФЗД,
реакція на терапію бронходилятаторами; стан хворого в міжприступному періоді.
Для легкої форми БА характерними були нерізко виражені симптоми, які не
порушували загального стану (сон, апетит, денна активність, емоційний тонус).
Приступи були до 10-12 в рік, які легко знімались бронхолітиками. Показники
пікфлоуметрії при поступленні в клініку складали і 80% від належного.
При БА середньої важкості приступи ядухи важчі, супроводжувались ознаками
вентиляційної недостатності І-ІІ ступеня, частота приступів була вищою, ніж
10-12 в рік, але не частіше одного разу в тиждень. Приступи загострень добре
знімались бронхоспазмолітиками. Показники пікфлоуметрії при поступленні під час
приступу коливались в межах 60-80%.
Для тяжкого перебігу БА характерними є приступи ядухи декілька разів на тиждень
або щодня, які погано піддаються терапії бронхоспазмолітиками. У цієї групи
дітей страждає загальний стан дитини – обмежена фізична активність, знижений
емоційний тонус, порушений сон. Дані пікфлоуметрії під час приступу < 60%.
Дітей з ознаками важкого перебігу БА ми не включили в групу обстежених, бо, як
правило, захворювання у них супроводжувалось кількома супутніми хворобами, які
могли би впливати на досліджувані показники.
В програму обстеження входили збір алергологічного анамнезу, загальноклінічні
аналізи крові та сечі, дослідження протеїнограми та електролітів крові. При
підозрі на пневмонію дітям проводилась рентгенографія органів грудної клітки.
Характерними ознаками рентгенологічної картини у дітей з РБОС були посилення
легеневого малюнку, зміна структури коренів легень при відсутності
інфільтративних змін легеневої тканини. При бронхіальній астмі, крім цих ознак,
відмічали гіперпневматизацію, розширення міжреберних проміжків.
Для диференціального діагнозу гострої пневмонії, ускладненої обструктивним
синдромом, слугувало виключення таких ознак гострої пневмонії: поступовий
початок з ознаками ГРЗ; стійке підвищення температури тіла; асиметрія даних
перкусії та аускультації в легенях; запальні зміни в аналізі крові; наявність
рентгенологічних ознак пневмонії (інфільтративні тіні).
Рецидивування обструктивного синдрому може бути на фоні вроджених та спадкових
захворювань легень у дітей (недостатність б1- антитрипсину, муковісцидоз,
синдром Вільямса-Кемпбела, полікистоз легень, поширені бронхоектази та ін.).
Виключали спадкові та вроджені захворювання легень на основі таких клінічних
ознак: рання маніфестація хвороби (кашель, задишка з перших місяців життя);
швидке інфікування з ранньою появою гнійної мокроти; постійно рецидивуючий БОС;
відставання
- Київ+380960830922