РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ НА РІВНЕНЩИНІ
2.1. Аналіз виробництва та ринку сільськогосподарської продукції в регіоні
Ринок сільськогосподарської продукції займає важливе місце в економіці будь-якої країни. З рівнем його розвитку економісти здебільшого пов'язують загальний рівень добробуту народу. Продукція сільськогосподарського виробництва, передусім сировина для виробництва продовольчих товарів - це товари, що завжди користуються попитом, адже вони є однією з найголовніших умов підтримання життєдіяльності людини. Ринок продуктів харчування в Україні (як зрештою, і в будь-якій іншій країні) є найбільшим за своєю ємкістю, оскільки він охоплює практично все населення країни.
Для Рівненської області розвиток ринку сільськогосподарської продукції має особливу вагу, оскільки сільське господарство як галузь, що забезпечує пропозицію продукції, займає найбільшу частку в структурі економіки регіону. Сільськогосподарським виробництвом в області займається 33,6 відсотків населення, питома вага сільського господарства в структурі валової доданої вартості складає 29,0%[136, c.13, 309].
Традиційним для Рівненщини є вирощування зернових та технічних культур, овочів та картоплі. За останні десять років спостерігалась незначна тенденція до зміни традиційної спеціалізації в рослинництві (додаток А). Найбільшу питому вагу (більше 40%) в структурі посівних площ займають зернові культури, площа посівів яких щорічно збільшується. Однак характерним є те, що посіви озимої пшениці скоротились, натомість збільшились посіви ячменю та вівса, що є однією із причин скорочення середньої урожайності зернових. Картопля та овочі займають 13,0% загальної посівної площі, їх частка в структурі посівів майже не змінилась, однак вирощування цих культур майже повністю перемістилось із суспільного сектора в особисті приватні господарства (додаток Б). Найбільшого скорочення зазнали посіви технічних культур, зокрема посіви цукрових буряків за останні десять років скоротились майже двічі, а льон-довгунець не вирощується. Оскільки тваринництво було провідною галуззю в сільському господарстві, то значна частина площ (більше 30%) зайнята під кормовими культурами, посіви яких збільшуються за рахунок однорічних та багаторічних трав, які є менш продуктивними у порівнянні з кукурудзою на зелений корм, але й менш затратними при вирощуванні. Поголів'я великої рогатої худоби за 1990 - 2001 рр. в господарствах усіх категорій скоротилось на 455 тис. голів або на 56,1%, молодняка - на 386,5 тис. голів, або на 71,5 %. Такі ж тенденції прослідковуються в свинарстві та вівчарстві, де скорочення поголів'я відбулось відповідно на 32,3 та 77,7% (додаток В). Як бачимо, найбільший спад допущений у м'ясному скотарстві, оскільки виробничий цикл тут найдовший і потребує найбільших авансованих витрат, а ступінь ризику є найбільшим, враховуючи нестабільність економічної ситуації в країні. Разом з тим потрібно відзначити, що господарства різних категорій проявили неадекватну здатність у пристосуванні до ринкових змін.
У Рівненській області сільськогосподарським виробництвом займається 1269 сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання, 535 селянських (фермерських) господарств та 644 тис. особистих селянських господарств. За останні десять років відбулись значні структурні зрушення як в складі контрагентів, що пропонують сільськогосподарську продукцію, так і в структурі землекористування (додаток Д). Спостерігається тенденція швидкого спаду обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в суспільному секторі, який не компенсується зростанням їх у приватному.
Приріст обсягів виробництва відбувся лише у фермерських господарствах та особистих селянських господарствах. Проте це не могло компенсувати втрати їх у суспільному секторі, тому загальний індекс вартості валової сільськогосподарської продукції у 2001 році порівняно з 1990 роком складає 58,9 % (табл. 2.1).
Основними землевласниками на Рівненщині були і залишаються великі сільськогосподарські підприємства. Їх питома вага складає 57,2% сільськогосподарських угідь. Однак саме в цьому секторі було допущено найбільший спад виробництва. Обсяг валової продукції сільського господарства у 2001 році становив 415,7 млн.грн., а це лише 24,2% рівня 1990 року. Особливого занепаду в сільськогосподарських господарствах зазнало тваринництво, за аналізований період поголів'я великої рогатої худоби скоротилось на 74,2%, свиней на 84,4%, овець на 98,8% (додатки Б, В, Д, Е).
Таблиця 2.1
Динаміка та структура виробництва валової продукції
сільського господарства на Рівненщині*
Показники Структура валової продукції сільського господарства, %Базисні темпи росту, % (1990р.=100%)1990р.1995р.1999р.2001р.1995р.1999р.2001р.Валова продукція сільського господарства в порівн. цінах 2000 р., всього100,0100,0100,0100,066,654,1258,9в т.ч.
сільськогосподарські підприємства
59,1
40,4
24,4
24,3
45,8
22,3
24,2фермерські господарства--0,72,8--4,5р.**особисті селянські господарства
40,9
59,6
74,9
72,9
97,4
99,1
104,9
* Розраховано за даними: Статистичний щорічник по Рівненській області за 2001 рік. - Рівне: Обласне управління статистики, 2002. - С.393-396.
** 1999р. = 100%
На перший погляд складається враження, що великі сільськогосподарські підприємства є найменш ефективними ринкових умовах. З одного боку, вони аж ніяк не виконують покладених на них функцій, а саме, - забезпечення стабільної пропозиції сільськогосподарської продукції на ринку. Ефективність використання землі в них є найнижчою. Так, виробництво валової продукції в розрахунку на 100 гектарів сільськогосподарських угідь в особистих селянських господарствах становить 366,1 тис.грн., а в сільськогосподарських підприємствах - 77,9 тис.грн. або у 4,3 раза менше. З іншого боку