РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНИХ УМОВ ЗОНИ ВЗАЄМОДІЇ
УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ І ПРИЛЕГЛИХ
ПЛАТФОРМНИХ РІВНИН
2.1. Формування регіональних геолого-геоморфологічних уявлень
Останніми роками з’являється все більше регіональних робіт із дослідження зон
взаємодії гірських та платформних морфоструктур, у тому числі стосовно
території України [2, 10-13, 86, 89, 148, 158, 163, 164, 207, 238, 240, 242,
243, 260, 272, 278].
Зона зчленування Український Карпат й прилеглих рівнин досить детально вивчена
традиційними геолого-геофізичними та геоморфологічними методами. Важливий
внесок у вивчення тектоніки, геоморфології, новітньої і сучасної геодинаміки
Українських Карпат, Передкарпатського передгірного прогину та
Волино-Подільської плити внесли О.М. Адаменко [2], О.О. Богданов [16, 17], А.Б.
Богуцький [18], В.Г. Бондарчук [20, 21], Р.Р. Виржиківський [31], І.Б. Вишняков
[32-38], М.Г. Волков [41, 42], О.С. В’ялов [43, 44], К.І. Геренчук [54, 55],
В.В. Глушко [58], І.Д. Гофштейн [65-79], Л.Г. Данилович [80, 81], М.С. Демедюк
[82], Г.Н. Доленко [84,85], П.К. Заморій [90, 91], Т.О. Знаменська [93-95],
І.П. Ковальчук [114], Я. С. Кравчук [121, 122], С.С. Круглов [125,126], Б.Л.
Лічков [141], Л.Ф. Лунгерсгаузен, О.М. Маринич [147, 148], А.П. Медведєв
[150-151], А.Е Михайлов та Л.П. Найдін [161], В.П. Палієнко [181-190], Г.І.
Рудько [208], Й. М. Свинко [210-213], І.Л. Соколовський [225], В.Б. Соллогуб
[229,230], В.І. Сомов [233], С.І. Субботін [246], П.М. Цись [276,277], І.І.
Чебаненко [279-282], А.В. Чекунов [283], І.Г. Черваньов [284,286], а також
польські вчені - Я. Бурачинський [291], В. Лозинський [295], Г. Марущак [297],
С. Павловський [300], Е. Ромер [302], Б. Свідерський [305], Ю. Смоленський
[304], В. Тейссейр [310,311], Г. Тейссейр [308,309], Ю. Тейссейр [307], Я.
Чижевський [293,294] та ін.
Хоча зона зчленування Українських Карпат і прилеглих платформних рівнин у
переважній більшості робіт вищезгаданих авторів розглядається лише в межах
вузької смуги Передкарпатського передгірного прогину, в роботах останніх років
дослідники все частіше наголошують на елементах "перехідності" в будові і
розвитку морфоструктур прилеглих до орогену частин Східно-Європейської та
Західно-Європейської платформ [2, 13, 188, 213, 224, 238, 240, 242, 243].
Особливе місце займає питання геотектонічної й геодинамічної позиції структур
крайових частин платформ, зокрема Волино-Подільської плити, що є предметом
дискусії впродовж багатьох років.
Так, І.І. Чебаненко [282] виділяє в складі Волино-Подільської плити Подільський
поперечний виступ і Галицько-Волинську крайову (вузлову) синеклізу, яка
розміщується у вузлі перетину двох систем глибинних розломів, характеризується
ступінчастою будовою, потоншенням гранітного шару, оберненням відкритої частини
в бік орогенної споруди Карпат. Деякі дослідники відносять аналогічні вузлові
синеклізи до орогенних структур, що продовжуються в межі суміжних платформ. Про
спряженість регіональних тектонічних структур можуть свідчити приблизно
однакові глибини залягання астеносфери в межах Волино-Поділля та
Передкарпатського прогину [19], а також "океанічні" значення потужності земної
кори в межах крайової частини Східно-Європейської платформи [199]. Якщо взяти
до уваги, що в палеозої Східно-Європейська платформа була окремим континентом,
на окраїнах якого сформувалася перехідна зона типу "континент-океан" [35, 71,
80, 85, 87, 127, 250, 251, 290, 298, 301], а пізніше – внутрішньоконтинентальні
структури підвищеної мобільності, не виникає сумніву, що у південній частині
Східно-Європейської та Західно-Європейської платформ існували складні
геодинамічні умови впродовж усієї геологічної історії, особливо на
кімерійсько-альпійському етапі [247].
Аналізу морфоструктури та неотектоніки Українських Карпат та Волино-Подільської
плити присвячено чи не найбільшу кількість публікацій у порівнянні з іншими
районами України. Тому, віддаючи належне результатам наукових досліджень
багатьох дослідників, зупинимося лише на тих, що визначили підходи до
формування уявлень про рельєф і морфоструктурно-неотектонічні особливості
території досліджень як перехідної геоморфологічної зони.
Одним із перших указав на відображення у сучасному рельєфі Передкарпатського
прогину крупних блокових структур, розломів фундаменту, диференційованих рухів
земної кори В. Тейссейр, який використовував рельєф як індикатор для
розшифровки структурно-геологічної будови, зокрема, при проведенні відомої
тектонічної лінії Бердо-Нароль [310-311].
Пізніше Е. Ромер [302], В. Лозінський [295], Я. Чижевський [293, 294],
Б.Свідерський [305], Г. Тейссейр [308, 309], Ю. Тейссейр [307] приділяли велику
увагу аналізу впливу неотектонічних рухів на гіпсометричну диференціацію
рельєфу, висотне положення одновікових акумулятивно-денудаційних рівнів, терас,
будову алювіальних відкладів, форму повздовжніх та поперечних профілів русел
річкових долин тощо.
Аналізу ролі епейрогенічних рухів земної кори та геологічної структури у
формуванні рельєфу Поділля присвячено праці Ю. Смоленського [304], С.
Павловського [300], В. Виржиківського [31], Б.Л. Лічкова [141] та інших.
У повоєнний період з’являються фундаментальні праці з геології, неотектоніки та
геоморфології О.О. Богданова [16, 17], В.Г. Бондарчука [20], О.С. В’ялова [43],
В.В. Глушка [58], Г.Н. Доленка [84], А.Е Михайлова, Л.П. Найдина [161],
В.Б.Соллогуба [228, 229, 231], С.І. Субботіна [246], К.І. Геренчука [5, 55],
П.К. Заморія [91], П.М. Цися [276, 277] та багатьох інших дослідників.
В.Г. Бондарчук [20, 21] підкреслює важливу роль поперечних деформацій
- Київ+380960830922