Ви є тут

Еколого-геоморфологічний аналіз Закарпатської області.

Автор: 
Габчак Наталія Францівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U004687
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНОГО СТАНУ ТЕРИТОРІЇ
2.1. Вплив геолого-тектонічних чинників на стан геоморфосфери
досліджуваної території

Своєрідність геолого - тектонічної будови Закарпатської області зумовила формування різноманітних типів рельєфу у гірській та рівнинній частинах території. Найбільшу роль у формуванні сучасного рельєфу та басейнових систем відіграв альпійський цикл горотворення [1,45].
Саме тоді відбувалась тектонічна еволюція Карпат, сформувалась сучасна структура рельєфу та оконтурились річкові системи Закарпатської області. Альпійський цикл розпочався у ранньому тріасі, тобто 230 млн. років тому, а продовжується ще й тепер [149].
В.П.Палієнко (1999) вважає, що територія Закарпатської області є "класичним прикладом контактової, перехідної внутрішньоконтинентальної зони, для якої властива інтерференція і складна взаємодія природних (ендогенних, екзогенних) та природно-техногенних процесів різних типів, що утворюють складні парагенези на сучасному етапі". Активні склепіннево-брилові підняття та горизонтальні рухи земної кори зумовили складне поєднання дислокації земної кори різних типів, що виразилось у сучасному рельєфі.
На території Українських Карпат виділяють дві великі тектонічні одиниці: Зовнішні (або Флішові) і Внутрішні Карпати. Межею між ними є зона Пенінських стрімчаків, яка знаходиться на території Закарпатської області і простягається вузькою смугою і відзначається поширенням вапнякових брил-стрімчаків, які виступають у рельєфі у вигляді скель з крутими та обривистими схилами [188].
Принцип виділення менших тектонічних одиниць базується на структурно-фаціальних ознаках. Так, у межах Зовнішніх Карпат на території Закарпатської області С.Круглов (1986) виділяє 6 структурно-тектонічних зон: Кросненська, Чорногірська, Дуклянська, Поркулецька, Магурська та Рахівська. В окремі зони виділені Мармароський кристалічний масив та Пенінські і Мармароські стрімчаки. Останні є великою структурною одиницею земної кори - глибинним розломом. В літературі його називають Закарпатським або Перипенінським [188,155,166]. Структурно-тектонічні зони (покриви) Зовнішніх Карпат складені крейдовим і палеогеновим флішем. Як зазначає Г.Рудько (1991), флішева формація, деформавана у зонах насувів є середовищем для розвитку сучасних геоморфологічних процесів (зсувів, обвалів, осипищ), формування катастрофічних паводків, повеней та селів. Окремо слід відмітити зону Мармароського кристалічного масиву, яка має характерну для всіх Карпат покривно-насувну структуру [188], але ще до недавна трактувалась як ядро флішевої геосинкліналі [72]. У межах Мармароського кристалічного масиву виділяють два крупні покриви: Діловецький і Білопотоцький. Білопотоцький (нижній) покрив складений мезозональними гнейсами, сланцями і амфіболітами протерозойського віку. Він має незначне поширення у вигляді тектонічних вікон [188]. Діловецький (верхній) покрив має незначну потужність і утворений інтенсивно дислокованими зеленосланцевими утвореннями одноіменної світи , перекритих верхньопалеозойським і мезозойським чехлом.
У межах Закарпатського внутрішнього прогину, що тягнеться на південь від Припенінського глибинного розлому виділяють три тектонічні зони. Зокрема, Краєва зона, що охоплює північну частину прогину і має характерне моноклінальне залягання; Центральна зона - зона розвитку соляно-діапірових і брахиантиклінальних складок, зона Припанонського глибинного розлому. Зазначимо, що до Центральної тектонічної зони (Солотвинської і Данилово-Тереблянської складок) приурочено поширення та розвиток карсту на території Закарпатської області.
Особливою є Вигорлат-Гутинська вуканічна гряда, яка утворилася на місці глибинних розломів земної кори. В тектонічному відношенні гряда - покрив неогенових ефузивних порід, які місцями перекривають Пенінський, Магурський і Поркулецьки покриви Флішових Карпат.
У гірській частині басейну Тиси пріоритетними геоморфологічними комплексами є денудаційно-тектонічні брилові, складчасто-брилові середньогір'я та низькогір'я. Аналіз малюнку ізогіпс вершинної поверхні та морфометричних характеристик вододілів ІІ порядку правих приток р.Тиси свідчить про наявність східців на південно-західому макросхилі гір з різницею висот від 100 до 800 м, що вказує на нерівномірність прояву рельєфоутворюючих піднять в історії орогену та зумовлює різний енергетичний потенціал рельєфу.
Серед провідних чинників екзогенного перетворення первинно-тектонічного рельєфу чільне місце належить ерозійним процесам, які створили густу річкову та ярково-балкову мережу, яка суттєво впливає на характер паводків [41]. Нарощування геоморфологічного ефекту прояву паводків при відповідних екстремальних кліматичних умовах нерівнозначне і залежить від площі водозбору, його залісненості, довжини та похилу схилів, їхньої крутизни, швидкості збільшення порядків басейнів, змін типу річкової мережі, а також положення конкретного басейну в межах всього водозбору.
На південно-західному макросхилі гір простежуємо кілька повздовжніх зон з різними типами малюнку річкової мережі. Так, у верхів'ях Тиси поширений відцентрово-решітчастий її тип, а праві притоки р.Тиси перетинають з північного сходу на південний захід кілька поздовжніх зон, у яких послідовно змінюються наступні типи: 1) деревоподібно-змішаний; 2) деревоподібно-облямовуючий; 3) транзитно-деревоподібний; 4) решітчасто-доцентровий [1,43,44].
Кожен тип має свої характерні особливості - певну енергетику, величину ерозійних та акумулятивних процесів у флювіальних формах рельєфу. Враховуючи деформованість поздовжніх профілів річок Закарпатської області виділяємо зони ризику активізації небезпечних процесів флювіальної групи. Наприклад, Уж-Латорицької ділянки (верхня частина басейну річок); Ріксько-Тересвянсько-Боржавської; Верхньотисенської та Рахівської із значним