РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Об?єктом даних досліджень були поліфенольна субстанція прополісу (ПСП) і її лікарська форма капсули "Прополтин", розроблені на кафедрі аптечної технології ліків Національного фармацевтичного університету.
ПСП являє собою стандартизований препарат прополісу, основними поліфенольними компонентами якого є кумарини (скополетин, ескулетин, умбеліферон) і оксикоричні кислоти (n-кумарова, кавова, ферулова), що складають у сумі 30%. Флавони і флавоноли представлені у вигляді слідів. Поряд з фенольними сполуками ПСП містить комплекс полісахаридів у кількості не менше 20%, амінокислоти, мінеральні речовини (калій, кальцій, фосфор, натрій, магній, сірку, хлор) а також численні мікро- і ультрамікроелементи (алюміній, ванадій, залізо, марганець, цинк, мідь, кремній, кобальт, фтор).
Капсули "Прополтин" містять 0,1 г поліфенольної субстанції прополісу. В дослідженнях використовували вміст капсул "Прополтин".
Виходячи із задач цієї роботи, нам видавалося доцільним побудувати дослідження в такий спосіб: з метою визначення ефективної дози ПСП провести скринінгове вивчення противиразкової активності на моделі гострого нетривалого виразкового ураження СОШ; у зв?язку з багатофакторною етіологією і патогенезом ВХ дослідити деякі можливі механізми виразкозагоючої дії ПСП, а саме: антихелікобактерні, антиоксидантні властивості, вплив на імунну систему, деякі аспекти фармакодинаміки; вивчити фармакотерапевтичну дію ПСП і капсул "Прополтин" на різних моделях виразкової патології; дослідити вплив субстанції і препарату прополісу на функціональну активність ШКТ; вивчити токсикологічні параметри капсул "Прополтин".
Скринінгове дослідження противиразкових властивостей ПСП проводили на моделі ураження СОШ сумішшю етилового спирту і преднізолону [2]. Дана модель належить до гострих експериментальних виразкових патологій, які швидко розвиваються, відрізняється високою відтворюваністю, нетривалим протіканням і відповідністю деяких елементів патогенезу механізму розвитку виразки шлунка у людини.
Досліди проводили на білих безпородних щурах масою 180-200 г. Протягом 12 годин тварин витримували на голоді з вільним доступом до води. Потім щурам внутрішньолунково через металевий зонд уводили суміш преднізолону в дозі 20 мг/кг і 80% етилового спирту з розрахунку 0,8 мл на 100 г маси. Використання зазначеної комбінації обґрунтовано тим, що під впливом кортикостероїда відбувається інгібування біосинтезу простагландинів у слизовій оболонці шлунка, які є ульцеропротекторами. Внаслідок цього порушується трофіка слизової шлунка, знижується енергетичне і пластичне забезпечення тканин і підсилюється вплив агресивних факторів шлункового соку. Крім того, уведення кортикостероїдів супроводжується порушенням їхнього співвідношення з АКТГ, посиленням шлункової секреції, циркуляторної ішемії ворсин СОШ, порушенням процесів перекисного окислення ліпідів і виділенням вільних радикалів, а також порушенням слизоутворення [16]. На такому тлі збільшуються гастродеструктивні ефекти 80% етанолу, котрий викликає дегідратацію і коагуляційний некроз СОШ [155].
Таким чином, преднізолон підсилює ульцерогенну дію етилового спирту.
Відтворюваність обраної моделі склала 100%.
ПСП вивчали в дозах 10, 25, 50, 100, 150 і 300 мг/кг. Тварин контрольних груп не лікували.
Як препарат порівняння використовували метилурацил у дозі 126 мг/кг. Вибір метилурацилу обумовлений його фармакологічними властивостями прискорювати процеси клітинної регенерації різних тканин. Механізм стимуляції регенераторних процесів пов?язаний з анаболічним ефектом метилурацилу, який в тканинах виражається в збільшенні вмісту нуклеїнових кислот і білка.
У шлунку проявляється посиленням проліферації клітин поверхневого епітелію слизової оболонки. Незважаючи на те, що сучасні схеми лікування ВХШ і ДПК не тяжіють до використання таких репаративних засобів, як метилурацил, є експериментальні і клінічні роботи, які підтверджують терапевтичний ефект метилурацилу при виразковій патології шлунка [72,92,99]. На даний час метилурацил рекомендують використовувати в клініці з метою прискорення загоєння гастродуоденальних виразок у хворих з в?ялоперебігаючими трофічними процесами [162]. Враховуючи той факт, що на даній експериментальній моделі асептичного ураження слизової шлунка використання препарату прополісу, як противиразкового засобу, оцінювалось за репаративними властивостями, репарант метилурацил був обраний як препарат порівняння.
Через 24 години тварин усіх груп виводили з експерименту наркотизацією та дислокацією шийних хребців, витягали шлунок, промивали фізіологічним розчином і візуально оцінювали стан СОШ. При цьому враховували площу виразок у балах (S) і відсоток тварин з виразками (ТВ), що дозволило розрахувати інтегральний показник противиразкової активності - виразковий індекс (ВІ). Градацію у балах виразкової поверхні проводили залежно від сумарної площі виразкових дефектів: відсутність поражень - 0 балів; 1-2 мм2 - 1 бал, 3-5 мм2 - 5 балів, 6-10 мм2 - 10 балів, у випадку загибелі тварин від перфорації шлунка інтенсивність ураження оцінювали в 15 балів [112].
ВІ розраховували за формулою 2.1:
S · ТвВІ = (2.1), де 100 S - середня площа виразкових уражень у всіх тварин у групі;
ТВ - кількість тварин з виразковими ураженнями в групі, %.
Противиразкову активність (ПВА) розраховували за формулою 2.2:
ВІконтр.ПВА = (2.2), де ВІдосл. ВІконтр. - виразковий індекс в контрольній групі;
ВІдосл. - виразковий індекс в дослідних групах.
Подальші дослідження були спрямовані на з?ясування можливих фармакологічних властивостей ПСП, які забезпечують противиразкову дію.
Враховуючи склад ПСП, припустили її можливу антиоксидантну дію як сумарного поліфенольного комплексу і досліджували антиоксидантну активність препарату в умовах in vitro і