Розділ 2
МАТЕРІАЛИ та МЕТОДи ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єкти та предмети дослідження
2.1.1. Характеристика лабораторних тварин, залучених до експериментальних
досліджень
Експериментальні дослідження виконані з залученням нижче зазначених видів
лабораторних тварин:
498 білих статевозрілих нелінійних мишей масою 17-24 г.
488 білих статевозрілих нелінійних щурів масою 150 - 230 г.
Всі тварини обох статей утримувались на стандартному раціоні харчування.
Догляд, утримання та харчування тварин здійснювалися відповідно до вимог
нормативних документів [72, 109, 134] в стандартних умовах віварію ДДМА. Усі
експериментальні процедури та оперативні втручання здійснювали згідно з
“Положенням про використання тварин у біомедичних дослідах” [76].
2.1.2. Перелік використаних препаратів
В експериментальних дослідженнях використані наступні фармакологічні засоби:
1. Боризол, 5 мг/кг (МНН – рилузол, таблетки по 50 мг, “Борщагівський ХФЗ”,
Україна).
2. Рілутек, 5 мг/кг (МНН – рилузол, таблетки по 50 мг, Aventis Pharma,
Франція).
3. 7 похідних бензотіазолу, 1/10 LD50 (субстанції, дослідно-впроваджувальна
лабораторія “Борщагівський ХФЗ”, Україна).
4. Натрію хлорид, 0,1 мл/100 г (0,9% розчин в ампулах, “Галичфарм”, Україна).
Усі препарати в указаних дозах вводились тваринам експериментальних груп –
внутрішньошлунково щурам і мишам. Розчинення таблеток і субстанцій проводили з
використанням твіну-80 (“Servia”) у відношенні 0,5 мг таблетованого препарату
або субстанції на 5 мкл твіну-80.
Фізіологічний розчин (0,9% розчин хлориду натрію) вводився в об’ємі 0,1 мл/ 100
г тваринам контрольної групи.
Тестування експериментальних тварин починали через 30-40 хвилин після
одноразового введення або на 4, 14 добу хронічного введення фармакологічних
засобів.
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Метод визначення гострої токсичності похідних бензотіазолу при
внутрішньошлунковому введенні у мишей
Гостру токсичність препаратів вивчали на 90 білих нелінійних мишах (по 6 в
кожній групі). За допомогою спеціального зонду тваринам внутрішньошлунково
вводили похідні бензотіазолу у зростаючих дозах [72, 75].
Оцінку дії хімічних речовин проводили за наступними показниками:
а) поведінка тварин;
б) динаміка зміни маси тіла;
Реєстрація указаних показників проводилась у вихідному стані, на 1у, 7у і 14у
добу після введення хімічних сполук. Враховували час загибелі тварин у кожній
групі. Розрахунок LD50 проводили за методом найменших квадратів [150, 154].
2.2.2. Методи фармакологічного скрінінгу нейро- та психотропних властивостей
речовин
Спосіб визначення протисудомної активності
Тест базується на можливій властивості хімічної речовини знижувати конвульсивну
дію коразола (пентілентетразола) при його одноразовому введенні. Гострий
приступ клоніко-тонічних судом створювали шляхом одноразової
внутрішньоочеревинної ін‘єкції коразола в дозі 90 мг/кг (доза залежить від
чутливості експериментальних тварин) [72]. Передчасно за 40 хвил вводили
досліджувані речовини.
Про активність речовини судили за статистично достовірними змінами між
показниками контрольних (введення води для ін‘єкцій) і дослідних (введення
досліджуваної речовини) груп тварин.
Метод потенціювання снодійної дії
Потенціювання досліджуваними речовинами снодійного ефекту оцінювали за
властивістю збільшувати тривалість сну, викликаного введенням тіопентала натрію
(40 мг/кг), згідно методичним рекомендаціям [72]. Виникнення медикаментозного
сну і його зникнення визначали за наявністю бокового положення у піддослідних
тварин [102].
Тваринам дослідної групи внутрішньошлунково вводили досліджувану сполуку за 30
хвил до введення тіопентала натрію, контрольній – воду для ін‘єкцій в
еквівалентних об‘ємах. Рахували час до початку сну і його тривалість в кожній
групі тварин. Зміни тривалості гіпнотичної дії виражали у відсотках відносно
аналогічних показників контролю.
Модель гіпоксії замкнутого простору
Експериментальних тварин (мишей) містили в колби об‘ємом 125 мл з притертими
кришками. Визначали час виживання тварин в замкнутому просторі [56, 72]. Про
активність хімічних речовин судили за статистично достовірними змінами між
показниками контрольних (введення води для ін‘єкцій) і дослідних (введення
досліджуваної сполуки) груп тварин.
Модель гіпоксії змішаного типу
Тест базується на здатності досліджуваних хімічних речовин підвищувати
резистентність організму до дії токсичних доз нітрита натрію, який викликає
кисневе голодування змішаного типу (утворення метгемоглобіну, зниження
артеріального тиску). Результати біотестування оцінювали за різницею у
тривалості життя досліджуваної і контрольної групи мишей після одноразового
підшкірного введення 1,5% розчину нітрита натрію (0,2 мл/кг маси) [72].
Методи дослідження антиноцицептивної активності
Про анальгезуючу активність речовин судять по змінам порогу больової чутливості
у тварин при різних видах ноцицептивного подразнення [72].
Модель «оцтово-кислі корчі»
Для визначення механізмів периферичної антиноцицептивної дії хімічних речовин
використовується ряд моделей периферичного болю: оцтовокислі, ацетилхолінові і
каолінові «корчі», в основі яких лежить хімічне подразнення ноцицепторів [209].
Класичною скринінговою моделлю є «оцтово-кислі корчі». Внутрішньоочеревинне
введення розчину оцтової кислоти сприяє активації ноцицептивної системи та
місцевому вивільненню брадікініна, гістаміна, серотоніна, ПГ и ЛТ, яке
призводить до розвитку вільних скорочень брюшних м‘язів живота – «корчей», які
супроводжуються вытягуванням задніх кінцівок та вигинанням спини.
Корчі викликали 0,6% розчином оцтової кислоти, як
- Київ+380960830922