РОЗДІЛ 2. МОРАЛЬ У СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ МОТИВАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
2.1. Мораль - одна з головних детермінант економічних відносин
Глибина і багатозначність проблем, що виникають у сфері моралі, можуть бути розкриті лише на основі осмислення її ролі і місця в економічній життєдіяльності суспільства і насамперед в економічній діяльності суб'єкта, його свідомості, формуванні його мотивів, цінностей, норм, економічних інтересів, економічного мислення, економічної поведінки й економічної культури. Мораль, на наш погляд, акумулює в собі усі відносини в суспільстві, в тому числі й економічні. Моральні принципи містять у собі результат економічного спілкування в суспільстві. В умовах економіки перехідного типу мораль стає одним з головних регуляторів економічної поведінки, надаючи можливість його суб'єктам на основі принципів добровільності, рівності і свободи задовольняти свої різноманітні потреби, у тому числі й моральні. У цьому аспекті мораль починає відігравати світоглядну роль у суспільстві, формуючи мотиви, ідеали, цінності, норми, погляди, переконання і прагнення соціуму в цілому, починає визначати напрямок його діяльності і ставлення до дійсності.
Економічна діяльність є своєрідною формою буття, способом існування людини у соціумі, спрямованим на задоволення її потреб. Ця діяльність є системою різноманітних відносин, пов'язаних із потребами та інтересами людей. Вона має не тільки матеріальний характер, але й моральний, який регулюється вимогами суспільства. Моральна активність людини в економічній діяльності виникає з потреби, спрямованої на перетворення оточуючого світу й себе самої. Таким чином, економічна діяльність особистості містить у собі два важливих компонента: зовнішній (пов'язаний із матеріальними змінами) та внутрішній (якій обумовлюється моральними принципами та нормами). Але внутрішній компонент може активно впливати на регуляцію економічної діяльності. У цьому й полягає своєрідність моралі як компонента свідомості суб'єкта, в тому числі й економічної свідомості. Економічна свідомість людей відтворює об'єктивний зміст їхнього економічного життя. Саме суб'єктивна сторона економічної діяльності, що інтегрує в собі мораль, у цьому контексті представляє для нас найбільший інтерес.
Проблему моралі як детермінанти економічних відносин підіймають не тільки економісти, але й філософи, соціологи, серед яких особливо слід відзначити Д. Леонтьєва, П. Козловські, О.С. Богомолова, Дж. Гелбрейта, Д. Белла, Т. Парсонса, А. Маршалла, Е. Фромма, У.В. Хайнса, В. Ойкена, К. Манхейма, М. Мосса, Г. Спенсера та ін. Вони відводять значну роль моралі у функціонуванні суспільства та економіки, пов'язуючи ефективність економічної діяльності суб'єктів із рівнем їхньої моралі.
Структурними елементами економічної діяльності є: мета як усвідомлений образ кінцевого результату діяльності та мотиви, які обумовлюють специфіку вибору засобів та способів досягнення мети та дії, які є закінченими елементами діяльності, спрямованими на виконання конкретного завдання на шляху досягнення мети.
Економічна діяльність неможлива без налагодження економічних відносин та спілкування між суб'єктами цієї діяльності. В результаті цих відносин особистість усвідомлює своє місце в системі економічних зв'язків та за допомогою налагодження міжособистісних контактів та взаємодій має змогу задовольняти свої різноманітні потреби, серед яких є не тільки матеріальні, але й моральні.
Економічна життєдіяльність як явище є сукупністю економічних та моральних відносин. Економіку ми розглядаємо не як ізольовану систему, а як підсистему, органічну частину єдиного цілого - суспільства. У цьому аспекті вона є складовою суспільства, пов'язаною із основними формами життєдіяльності й спілкування соціумів, серед яких значну роль відіграє мораль. Головним суб'єктом економічних та моральних відносин є людина. Вступаючи в економічні відносини з іншими людьми, вона повинна постійно робити моральний вибір між способами отримання матеріального прибутку, оцінювати вчинки інших і себе, використовуючи моральні критерії діяльності. У цьому розумінні економіка є морально-духовним середовищем взаємодії між учасниками економічної діяльності. Її ефективність прямо пропорційна якості моральності його суб'єктів.
Серед західних економістів, таких як М. Аллє, А. Сен, У.В. Хайнс, Л. Якокка, економічна життєдіяльність розглядається саме в такому аспекті. "Це міф, начебто економіка ринків може бути результатом стихійної гри економічних сил і політики потурання. Реальність полягає в тому, що економіка ринків невіддільна від інституційних рамок, у яких вона працює" [7, с.19]. Під інституційними рамками М. Аллє має на увазі не тільки політичну систему, судову тощо, а й систему моральних принципів, що існує у суспільстві й розповсюджується на всі сфери суспільної життєдіяльності. Вчений вважає, що в демократичному та гуманістичному суспільстві вищою цінністю є людина. Разом із тим економіка, будучи частиною соціального цілого, не може бути самоціллю. Її основна мета - задоволення людських потреб. Важливою умовою задоволення різноманітних потреб людини є, насамперед, її мораль. Говорячи про моральні норми нашого часу, М.Аллє має на увазі, перш за все, волю та гідність людини, забезпечення соціально припустимих умов у суспільстві при важливій, але чітко визначеній ролі державних інститутів.
У своєму дослідженні ми виходимо з положення про те, що економічна життєдіяльність є частиною цілого - суспільства. Тому будь-яке конкретне економічне явище не обмежується лише кількісними аспектами, а несе в собі також суто раціональний аспект й перебуває у певній системі моральних принципів. Здійснюючи аналіз шляхів оптимальної самоорганізації суспільства, ми виводимо логічний ланцюг висновків, доводячи, що економічна ефективність, - вихідна і неодмінна умова вирішення всіх соціальних (і моральних у тому числі) завдань. Від неї залежить реалізація суб'єктами їхніх соціальних ролей. Соціальна