Розділ 2
Дієслова з суфіксом -и-
Найпродуктивнішим зі словотворчих формантів, за допомогою яких творилися відіменні дієслова у староукраїнській мові XIV - XVIII ст., був суфікс -и-, що є відповідником давніх слов'янських основ на *-і-. За спостереженнями А.Мейє, у слов'янських мовах "для творення дієслів на -i(ti) могли слугувати будь-які імена: від плънъ було утворено плънитъ "повнити" (пор. гот. fulljan "наповнювати" від fulls "повний"); від цhлъ було утворено цhлитъ "цілить, зцілює" (пор. гот. hailjan "зцілювати" від hails "здоровий"); від любъ "милий" було утворено любити та ін". Ця модель у слов'янських діалектах використана для утворення великої кількості нових дієслів, особливо відіменних, напр. острити від остръ тощо [111, 192].
Ф.Славський зазначає, що у праслов'янській мові для творення нових дієслів суфікс *-і- міг поєднуватися з різними основами іменників, прикметників та прислівників: *cьsti(ti) "шанувати, поважати" < *cьstь "честь"; *dari(ti) "дарувати, обдаровувати" < *darъ "дар, подарунок"; *cini(ti) "складати за порядком, робити, чинити " < *cinъ "порядок, гармонія, знаряддя, робота, дія"; *сeli(ti) "робити цілим, здоровим, лікувати" < *celъ "цілий, здоровий"; *l'ubi(ti) "любити, кохати" < *l'ubъ "милий, приємний, любий" [SP I, 57].
Зазначимо, що праслов'янський формант *-і- сьогодні широко використовується в усіх слов'янських мовах, напр.: укр. -и(ти) - веселити, дзвонити, cоромити; рос. -и(ть) - бодрить, партизанить, троить; пол. -і(c)/ -у(c) - bielic, dwoic, kosic; чес. -і(t) - hospodarit, ostrit, ctvrtit; слц. -і(t') - farbit', hlusit', stvrtit'; болг. -и(ш) - димиш, шумиш; м. -и - важничи, горчи, гости; серб. -и- - свежити, (о)двоіти, ништити [74, 148 - 149].
Дієслівний суфікс -и-, поєднуючись із основами іменників та прикметників, формує деривати з процесуальними ознаками дії, стану та наділяння ознакою. Незначну групу відіменних дієслів у пам'ятках староукраїнської мови XIV - XVIII ст. становлять деривати, утворені префіксально-суфіксальним способом, однак більшість таких похідних творяться на основі тих же співвідношень іменних основ і суфікса -и-, що й безпрефіксні деривати. Слід мати на увазі, що серед зафіксованих у досліджуваний період відіменних дієслів функціонували також дієслова з непохідними кореневими морфемами (бавити, будити, носити, ставити, ходити та ін.).
Як ми уже зазначали, відіменним дериватам із суфіксом -и- властиві процесуальні ознаки дії та стану, що втілені в їхній семантиці. Розрізнення цих дериватів пов'язане зі значенням мотивуючого слова. На підставі семантичних функцій деномінативи поля дії поділяємо на кілька підтипів, які позначають різні форми та види дії, і вказують на 1) об'єкт дії, 2) її результат, 3) знаряддя або засіб, за допомогою якого виконується дія [11, 152]. Дієслова стану з суфіксом -и- вказують на перехід у відповідний стан та перебування в ньому. Зазначений формант утворює транспозити з семою перебування в стані як від іменникових твірних основ, так і від прикметникових. Окремим деад'єктивам з суфіксом -и- властиві словотвірні значення "наділяти ознакою".
Оскільки дериваційні процеси, що відбуваються при творенні дієслів, мають єдиний формант, завершуються однотипними щодо форми дериватами та утворюють спільні словотвірні значення, то в плані вираження такі конструкції поділяємо на структурно-семантичні типи, підтипи тощо.
2.1. Відсубстантивні дієслова
Зафіксовані у пам'ятках XIV - XVIII ст. деномінативи з суфіксом -и- були одним із найпродуктивніших типів дієслів у староукраїнській мові.
Дієслівний суфікс -и- відзначався високою продуктивністю та широкою вживаністю також і в польській мові, і "ця обставина, - як вказує В.М. Русанівський, - уможливлювала порівняно легке засвоєння дієслів з суфіксом -и-, що проникали з польської мови в українську" [140, 119]. У досліджуваний період у текстах усіх жанрів з'являються дієслова-полонізми, що їх не фіксують пам'ятки попередніх століть, напр.: балушити (пол. baluszyc) "верещати, галасувати", безецнити (пол. bezecnic) "безчестити, ганьбити", валчити (стп. walczyc) "боротися, битися", велбити (пол. welbyc) "величати, шанувати", шлюбити (пол. szlubyc) "обіцяти" та ін.
2.1.1. Дієслова дії
Виявлені у досліджуваних пам'ятках відсубстантивні дієслова дії з суфіксом -и- на основі семантичних значень поділяємо на три підтипи: 1) дієслова дії з акцентуванням її об'єкта, 2) дієслова дії з акцентуванням її результату та 3) дієслова дії з акцентуванням її знаряддя.
Серед зафіксованих у староукраїнських пам'ятках XIV - XVIII cт. відсубстантивних транспозитів з суфіксом -и- засвідчено такі деривати першого підтипу:
бhда - бhдити "кривдити, утискати, мучити": людей старожитной вhри Греческой бhдити почали (XVI, IСУЯ I, 169); цєсаръ никого дл# вhри нє бєдилъ ани зъ собою до набожєнства примuшалъ (СУМ XVI - XVII ІІІ, 143); Богъ - *божити2, божитис# "свідчити Богом, присягатися, клястися", побожитися: спираюс#, вымо(в)ляюс#, божус# (1596, Зиз., 71); Рочuс#: сєбє самого проклинаю, богъмюс#, божuс# (1627, Бер., 109); божуся - рочуся (XVII, СС, 100); Не умре, хоть побожиться (1798, Котляр. І, 304); вага "вагання" - важитис# "вагатися, відважуватися, насмілюватися; ризикувати життям": а кто идєт до татарскои стороны ... што с# важит (XIV, ССУМ І, 150); яко таковый ... важитис# смєти бuдєшъ (1552, СУМ XVI - XVII ІІІ, 163); а також: Кто би важился над їх затвердження (1633, ОЛ, 140); абы з жа(д)но(й) на(й)ме(н)шо(й) кривди чини(т) аби ся нє важи(л) (II пол. XVII, ЛРК, 164); вhсть "вістка" - *вhстити "віщувати", извhстити: комисаръ тежъ извhстилъ тое наскорh Потоцкому (1725, ЛВ І, 30); вhтеръ - *вhтрити "нюхати повітря (про собак)" [Гр. І, 242], завhтрити (у значенні "поширювати запах за вітром; нюхати"): волкъ завhтривши цибулю, оутhкаєтъ розумhєтъ, що здрада (1778, П. ст., 69); вихоръ - вихрити "крутитися вихрем": И вихрити престали страшливые буры (XVII, IСУЯ I, 258); влада - владити "володіти": Єго Ц.В. владити буде на