РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих, що спостерігалися
В основу цього дослідження покладено результати порівняльної клінічної характеристики ефективності лікування ГРП напіввідкритим і відкритим способами в 104 хворих, що знаходились на лікуванні в клініці факультетської хірургії Луганського державного медичного університету за період з 1991 по 2001 рр.
За способами дренування черевної порожнини і тактикою ведення післяопераційного періоду усі хворі були розділені на 2 групи, котрі за вихідною тяжкістю стану, ступенем забруднення очеревини і реалізацією програми інтенсивної терапії, термінами захворювання були репрезентативними.
У першу основну групу увійшло 53 хворих на ГРП, у комплексному лікуванні яких був застосований метод лапаростомії з програмними санаціями черевної порожнини за розробленою нами методикою.
Другу групу (група порівняння) склав 51 пацієнт на ГРП, у яких був застосований традиційний метод лікування, при якому після закінчення операції черевну порожнину дренували через контрапертуру в 4-5 місцях і лапаротомну рану ушивали наглухо, а в післяопераційному періоді проводили санацію черевної порожнини, використовуючи ВПЛ.
Як вихідними принципами поділу хворих з перитонітом у залежності від ступеня поширення запального процесу в черевній порожнині і ступеня тяжкості стану хворих користалися класифікацією В.Д.Федорова [160], Б.Д.Савчука [147].
Важливою характеристикою хворих, що спостерігалися нами, з'явилася тяжкість перебігу перитоніту. Як випливає з таблиці 2.1, причинами ГРП були такі вихідні захворювання, що самі по собі могли привести до летального результату.
Структура причини розвитку ГРН, що представлена в таблиці 2.1, значно відрізняється від тієї, котра міститься в статистичних даних більшості авторів [97, 101, 160]. Ми включили в досліджувані групи лише тих хворих, стан яких характеризувався особливою тяжкістю, поширеністю патологічного процесу по очеревині і значним ступенем її забруднення.
Таблиця 2.1
Причини гострого розлитого перитоніту у хворих, що спостерігались
Причини розвитку ГРПЧисло хворихабс%Травматичні пошкодження органів черевної порожнини16 (15)29,8ПП12 (12)23,1ГКН12 (12)23,1Деструктивний апендицит9 (8)16,4ПВ шлунка та 12-ти палої кишки2 (2)3,8Деструктивний холецистит2 (2)3,8ВСЬОГО:
(в дужках хворі групи порівняння)53 (51)
104100
Основною причиною виникнення гнійного перитоніту в наших спостереженнях були травматичні ушкодження органів черевної порожнини. Серед хворих із травматичними ушкодженнями органів черевної порожнини в 21 виявили поранення тонкої кишки, що сполучалися з пораненням у 6 - товстої кишки, у 12 - великого сальника, у 2 - сечового міхура. У 7 хворих ушкодження шлунка сполучалися з пораненням печінки (4), селезінки (3) і підшлункової залози (2). У 3 хворих спостерігалися множинні дробові поранення шлунка, тонкої і товстої кишок. У 17 спостереженнях була відкрита травма живота в наслідок ножового (14) і вогнепального (3) поранень, у 14 - закрита травма живота.
Друге місце серед причин ГРП зайняв ПП - 24 хворих (23,1%). У структурі патології, що привела до післяопераційного перитоніту, переважали хворі після операцій із приводу травм тонкого і товстого кишечнику - 8 хворих (7,7%), тромбозу мезентеріальних судин - 6 пацієнтів (5,7%). У 4 хворих (3,8%) ПП виник після грижесічення при защемленій грижі, у 3 пацієнтів (2,9%) після апендектомії з приводу деструктивного апендициту, у 2 хворих (1,9%) після операцій при пептичній виразці шлунка і дванадцятипалої кишки й у 1 пацієнта (0,9%) ГКН. Основною причиною, що привела до ПП, є неспроможність швів різних видів анастомозів, що зустрілися в 7 пацієнтів (5,7%), некроз, перфорація петлі кишечнику в 3 (2,9%), неспроможність кукси 12-типалої кишки в 2 (1,9%), прогресування ГРП - 12 (11,5%).
Наступною за частотою причиною ГРП були різні види ГКН - 24 хворих (23,1%), у цю ж групу включені хворі з защемленою грижею. Серед хворих, що спостерігались, переважали пацієнти зі спайковою хворобою (11) і защемленими грижами (11), в одного хворого спостерігався заворот товстої кишки й в одного - вузлоутворення тонкої кишки. Деструктивний апендицит був причиною ГРП у 17 хворих (16,4%), ПВ шлунка і дванадцятипалої кишки в 2 хворих (1,9%) і деструктивний холецистит у 2 (1,9%).
Вік хворих на ГРП коливався від 15 до 72 років. У таблиці 2.2 представлений розподіл хворих за віком і статтю в основній і групі порівняння.
Найбільш численну групу склали хворі у віці від 15 до 60 років - 64 хворих (61,5%), тобто особи самого працездатного віку. Разом з тим, значне число хворих на ГРП відносились (40 хворих - 38,5%) до літнього і старечого віку, що обумовило ряд труднощів у діагностиці і лікуванні цієї категорії хворих.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих основної групи і групи порівняння за статтю і віку
СтатьВікВсього15-20 років21-40 років41-60 років61-70 роківстарше 70 роківабс%Основна групаЧ11010933364,2Ж166432035,8ВСЬОГО:2161613653100Група порівнянняЧ11110543160,7Ж-35752039,3ВСЬОГО:1141512951100РАЗОМ:330312515104
Розподіл хворих за статтю у всіх вікових групах приблизно був однаковим. Усього чоловіків було 64 (61,5%), жінок - 40 (38,5%).
У день операції в хворих була отримана оцінка тяжкості фізичного стану по шкалі SAPS [31]. Система SAPS включає 14 клініко-лабораторних показників і оцінку неврологічного статусу за шкалою Глазго. У результаті проведеної оцінки серед хворих, що спостерігались, виділені 3 підгрупи (табл. 2.3).
Як видно з приведених даних, серед хворих, що аналізувались, переважали пацієнти з тяжким і надзвичайно тяжким перебігом захворювання (79,8%). Причому рівень прогнозованої летальності в другій групі не перевищував 50%, а в третій був від 51 до 100%.
За термінами захворювання хворі були розподілені слідуючим чином: до 24 годин - 12 хворих (11,5%), від 24 до 72 годин - 74 хворих (71,2%) і більш 72 годи
- Київ+380960830922