РОЗДІЛ 2
ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ М.І. ПЕТРОВА, ФОРМУВАННЯ ЙОГО ЯК ФАХІВЦЯ В ГАЛУЗІ БІБЛІОТЕЧНОЇ І ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ, АРХЕОГРАФІЇ, ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ТА АРХІВОЗНАВСТВА
Життєвий шлях М.І. Петрова коротко висвітлювався такими дослідниками, як М.І. Городецький, В.О. Біднов, В.Ф. Дурдуківський, С.О. Єфремов, Д.М. Щербаківський, В.Л. Микитась, Н.Д. Микитась, К.К. Крайній; відомості про вченого популяризувалися у численних енциклопедіях та довідниках. У праці В.Л. Микитася та Н.Д. Микитась досить повно розглянуто основні етапи життя та наведено найповнішу на сьогодні бібліографію його праць. Однак повноцінної наукової біографії вченого, яка б грунтувалася на архівних матеріалах із залученням такого важливого документального жанру, як листування, поки ще не створено. Складність дослідження наукового життя М.І. Петрова пояснюється надзвичайно широким колом його наукових інтересів, яке обіймало різні галузі історичних та філологічних дисциплін. Упродовж шістдесяти років свого науково-педагогічного і творчого життя М.І. Петров досліджував давню і нову українську літературу та культуру, історію, археографію, етнографію, славістику, бібліографію, образотворче мистецтво, фольклор, іконографію, нумізматику, храмобудівництво. Він вдало поєднував свої різнобічні інтереси, чим зробив помітний внесок у розвиток усіх вищеназваних наук.
Окремо слід згадати книгознавчу діяльність М.І. Петрова, що проявилась у вивченні, збиранні й описанні старожитностей та рукописно-книжної спадщини, чому сприяло завідування ЦАМ при КДА протягом чотирьох десятиліть. Музей став одним з центрів наукового життя як в Україні, так і у Російській державі і мав важливе значення не лише для вищої духовної, а й світської освіти. У 1905 р. його колега І.А. Бродович відмічав: "...київські університетські філологи, за їхнім відвертим зізнанням, ніяк не можуть обходитися без Вас і музею" [151]. Важливе значення мають також наукові твори дослідника, присвячені рукописно-книжній спадщині, які були опубліковані за життя мізерними тиражами і деякі стали бібліографічними раритетами, і, на жаль, так і не перевидавалися жодного разу. Цей пласт діяльності М.І. Петрова залишився непоміченим для його біографів.
За 60-річну педагогічну та наукову діяльність він був нагороджений орденами Анни, Володимира і Станіслава, багатьма пам'ятними медалями, обирався дійсним і почесним членом понад 40 різних установ, товариств, учбових закладів, комітетів, комісій Росії, України, Білорусії. Серед цих інституцій:
- церковно-археологічні: Церковно-історичне товариство при Київській духовній академії, Церковне історико-археологічне товариство Казанської єпархії, Подільське церковне історико-археологічне товариство, Бессарабське церковно-історичне та археологічне товариство, Курське єпархіальне історико-археологічне товариство, Смоленський церковно-археологічний комітет, Полтавський церковний історико-археологічний комітет, Псковський церковний історико-археологічний комітет, Ростовський музей церковних старожитностей, Мстиславський музей старожитностей (Могильовська губернія) та ін.;
- археологічні: Російське археологічне товариство, Московське археологічне товариство, Петербурзький археологічний інститут, Російський археологічний інститут в Константинополі, Полтавська археологічна комісія, Чернігівська вчена археологічна комісія та ін.;
- історико-літературні: Одеське товариство історії і старожитностей, Історичне товариство Нестора-літописця, Історико-літературне товариство при Київському і Московському університетах, Київське товариство пам'яток давнини і мистецтва, Центральний комітет охорони пам'яток старовини і мистецтва України та ін.;
- архівні: Комісія для розбору давніх актів, Курська, Смоленська, Тамбовська, Нижньогородська, Орловська, Володимирська, Чернігівська, Вітебська архівні комісії та ін.;
- бібліографічні: Одеське бібліографічне товариство при Новоросійському університеті;
- наукові: Українське наукове товариство у Києві, Наукове товариство імені Шевченка у Львові, Петроградська академія наук, Українська академія наук, Російське географічне товариство та ін.;
- духовні: Православне Свято-Володимирське товариство, Холмське Православне Свято-Богородицьке братство, Київська, Казанська, Московська, Петроградська духовні академії та ін.
В особовому архівному фонді М.І. Петрова й досі зберігається майже не опрацьований масив документів, зокрема, листування з понад 800 адресатами. Оприлюднено лише незначну частину його архіву, а бібліотека як лабораторія вченого зовсім не вивчалася. Коло його наукових контактів також заслуговає на увагу.
2.1. Родинне листування М.І. Петрова як джерело до вивчення життєвого шляху та археографічно-бібліотечної діяльності вченого
Поряд з цінними автобіографічними та біографічними документами, мемуарами, зокрема "Воспоминаниями старого археографа" та "Воспоминаниями и перепиской к разным лицам. 1840-1882" М.І. Петрова [224], рукописом "Из летописи академической жизни КДА" [226], написаним невідомою особою, слід спеціально зупинитися на приватному листуванні М.І. Петрова, що досі комплексно не досліджувалося.
Епістолярна спадщина М.І. Петрова відклалася в його особовому фонді - ф. 225 (150 листів) та в колекційному ІІІ фонді (2527 листів) ІР НБУВ. Офіційне листування стосується діяльності М.І. Петрова як секретаря ЦАТ і завідувача ЦАМ при КДА та його наукових контактів з різними просвітницькими товариствами, комісіями, об'єднаннями. Серед кореспондентів та адресатів М.І. Петрова були такі відомі діячі науки та культури, як П.М. Батюшков, М.Ф. Біляшівський, О.Є. Вікторов, Д.К. Вишневський, М.І. Городецький, арх. Димитрій (Ковальницький), М.І. Костомаров, Ф.Г. та П.Г. Лебединцеви, арх. Макарій (Булгаков), Л.С. Мацієвич, арх. Філарет (Філаретов), М.Я. Оглоблін, П.С. Уварова, Б.І. Ханенко, С.М. Шубинський та ін.
Серед приватних кореспондентів М.І. Петрова, природно, - найближчі родичі. Поруч з розкриттям особистих взаємин з мат